Інтелектуальна власність і компютерне авторське право

7.4. Права та обов’язки учасників інформаційних відносин

1. Зміст інформаційних відносин

Досліджуючи суб’єктний склад відносин у сфері використання програм, баз даних, інформаційних систем, вченими зверталась увага на те, що наука цивільного права з метою індивідуалізації окремих цивільно-правових відносин окреслює їх елементи: суб’єкти і об’єкти, суб’єктивне цивільне право і суб’єктивний цивільний обов’язок. Таким чином, змістом інформаційних, як і будь-яких інших правовідносин, є взаємні права і обов’язки їх учасників.

Не слід забувати, що у цивільно-правових відносинах повинні брати участь принаймні дві особи, бо це відносини між людьми, а відношення людини до речі не є правовим.

Особи, які є учасниками цивільно-правових відносин у сфері використання програм, баз даних та інформаційних систем, мають суб’єктивні права і обов’язки.

Важливо зазначити, що суб’єкт цивільно-правових відносин, якому належить право, називається активним суб’єктом, або суб’єктом

права, а суб’єкт цивільних відносин, на якого покладено обов´язок називається пасивним суб’єктом, або суб’єктом обов’язку.

Загальна теорія цивільного права визначає, що таких цивільно-правових відносин, в яких існує лише суб’єкт права і лише суб’єкт обов’язку, дуже мало і в цивільно-правовому відношенні, як правило, кожен з учасників має суб’єктивні права і суб’єктивні обов’язки.

2. Підстави виникнення цивільних правовідносин у сфері створення та використання програм, баз даних та інформаційних систем

Не можна не відмітити, що цивільно-правові норми самі по собі не породжують цивільних правовідносин, цивільних прав і обов’язків, які входять до її складу. Необхідним є виникнення конкретних суспільних відносин за таких обставин, з якими закон пов’язує настання правових наслідків.

У законодавстві дається перелік основних юридичних фактів, з якими цивільне законодавство пов’язує виникнення цивільних прав і обов’язків, а юридичними фактами називаються обставини, з настанням яких норми права пов’язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

До них, крім багатьох інших, відносяться і створення творів науки, літератури і мистецтва, винаходів та ін., що має безпосереднє відношення до об’єкту, що досліджується.

3. Суб’єктивне авторське право у сфері інформаційних відносин

Слід зазначити, що з моменту створення інформаційної системи її автор або автори набувають суб’єктивні немайнові та майнові права.

Поняття й сутність суб’єктивних авторських прав базуються на єдиному розумінні суб’єктивного права як передбаченої законом можливості певної поведінки уповноваженого суб’єкта.

Відповідно до цього суб’єктивне авторське право характеризується як забезпечена нормами права можливість самому суб’єкту здійснювати різноманітні дії, вимагати відповідної поведінки від зобов’язаних осіб і звертатися у відповідні органи за захистом порушених прав та інтересів. Тобто, суб’єктивне авторське право — це комплекс немайнових і майнових прав, які мають відносно самостійне призначення, хоч тісно пов’язані між собою.

Зобов’язані особи не повинні перешкоджати здійсненню прав авторів.

Все перелічене повною мірою можна віднести й до суб’єктів відносин у сфері створення і використання програм, баз даних та інформаційних систем.

4. Умови визнання авторського права і сповіщення про авторське право на програми, бази даних, інформаційні системи

Для виникнення, визнання і здійснення авторського права на названі об’єкти не вимагається виконання будь-яких формальностей, включаючи депонування або реєстрацію.

Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може, починаючи з першого випуску в світ програми, бази даних чи інформаційної системи використати знак охорони авторського права, який розташовується на кожному примірнику інформаційної системи і складається з трьох елементів: © — літери С у колі, імені особи, яка має авторське право і року першого випуску інформаційної системи у світ.

Необхідно передбачити варіант, коли інформаційна система складається з матеріалів, які не є об’єктами авторського права. В цьому випадку авторське право на таку інформаційну систему належить особам, які її створили.

Авторське право на програму, базу даних, інформаційну систему:

визнається за умови дотримання авторського права на кожен з творів, що включено до інформаційної системи;
зберігається на кожен з творів, які включено до інформаційної системи за умови можливого використання незалежно від такої інформаційної системи.

Дуже важливим є надання можливості забезпечення не перешкоджувати іншим особам здійснювати самостійний добір, організацію творів і матеріалів, які входять до інформаційних систем, навіть коли на цю інформаційну систему існує авторське право.

Особі, яка має авторське право, або будь-яку виключну правомочність на програму, базу даних чи інформаційну систему, необхідно надати можливість зареєструвати це право або правомочність в офіційних державних реєстрах самостійно або через представників протягом терміну охорони авторського права.

Державній реєстрації можуть підлягати свідчення про авторстве на обнародуваний чи необнародуваний твір, факт і дата опублікування твору та договори, які зачіпають права автора на твір.

У Проекті цивільного кодексу України передбачається, що орган, який забезпечує державну реєстрацію і положення про державну реєстрацію прав автора на витвори науки, літератури і мистецтва затверджує Кабінет Міністрів України. Для інформаційної системи таким органом могло б стати Українське агентство з правової охорони програм для ЕОМ, баз даних, топологій інтегральних мікросхем та інформаційних систем.

Про реєстрацію прав автора інформаційної системи необхідно видавати свідоцтво, а при виникненні спору державна реєстрація має визнаватися судом як юридична презумпція авторства, тобто має вважатися дійсною, якщо в судовому порядку не буде доведено іншого.

Поширення на інформаційні системи принципів авторсько-правової охорони означає визнання за автором (авторами) особистих немайнових і майнових прав.

5. Особисті немайнові права автора програми, бази даних, інформаційних систем

Закон відносить до особистих (немайнових) прав автора право авторства, право на авторське ім’я, право на недоторканність твору та право на обнародування твору.

Конкретизуючи раніше наведені положення, зазначимо, що автор є суб’єктом абсолютних правовідносин, за якими всі оточуючі особи зобов’язані не порушувати його право.

В свою чергу, вступаючи у правовідносини по використанню інформаційних систем, автор (автори) набувають відносні майнові права.

Не можна не відмітити, що авторське право більшості зарубіжних країн поділяється на ряд повноважень майнового і особистого характеру. Першими за їх виникненням слід називати немайнові, або моральні права (droit moral moral right): право авторства, право на ім’я, на назву твору і його недоторканність. Однак основне значення мають виключні права на використання твору і право на гонорар. У зв’язку з цим підкреслимо, що в Україні сьогодні особисті (немайнові) права автора складаються з прав авторства, права на авторське ім’я, право на недоторканність твору і права на обнародування твору.

Право авторства на програми, бази даних та інформаційні системи.

Правом авторства на програми, бази даних та інформаційні системи, як і на будь-який інший об’єкт авторського права, є забезпечена законом можливість особи вважатися автором даного твору і вимагати від інших осіб виконувати вимоги авторського права (визнавати права авторства) відповідно до існуючого законодавства.

Назване право може належати лише творцеві програми, бази даних та інформаційної системи, а не будь-кому іншому і закріплює той факт, що дана особа своєю творчою працею створила конкретний твір. Його виникнення не залежить від того, чи опубліковане твір і чи є підстави для отримання винагороди. Право авторства не відчужується і не передається за договором, воно не переходить у спадщину, тобто є безстроковим. Воно не підлягає майновій оцінці і є невід’ємним від автора правом.

Не слід забувати, що право авторства характеризується як основа для виникнення всіх інших правомочностей автора.

Право співавторства на програми, бази даних та інформаційні системи.

Треба наголосити, що для створення програми, бази даних та інформаційної системи на сьогодні більш характерним є наявність співавторів, яким авторське право повинно належати сумісно, а взаємодія співавторів з приводу створеної інформаційної системи може визначатися договором між ними. Кожний зі співавторів зберігає авторське право на створену ним частину, якщо вона має самостійне значення і вправі розпорядитися такою частиною за власним розсудом (наприклад, творці операційної системи, опису програм, допоміжних матеріалів, баз знань) і повинні користуватися всім комплексом відповідних правомочностей самостійно і незалежно один ві,д одного.

Більш складним може виявитися вирішення питання про авторство, якщо одна інформаційна система — назвемо її базовою — надає можливість для створення цілого покоління інформаційних систем з широким діапазоном використання.

Творці вихідних інформаційних систем можуть докладати значних зусиль стосовно адаптації базової інформаційної системи, пристосування її для вирішення комплексу нових проблем і виконання нових функцій.

Зрозуміло, в цих умовах не можна позбавити творців базової інформаційної системи відповідних прав, оскільки нові інформаційні системи суттєво залежать від першої.

Право на авторське ім’я (назву).

Зазначення імені автора при використанні твору обов’язкове в усіх випадках. Існують винятки, хоча до програми, бази даних та інформаційної системи вони навряд чи можуть мати відношення.

З правом авторства нерозривно пов’язано право на авторське ім’я, яке по суті є конкретизацією права авторства і представляє собою забезпечену законом можливість опублікувати твір під своїм ім’ям, під умовним ім’ям (псевдонімом) або без зазначення імені (анонімно). Автор, який створив програму, базу даних, інформаційну систему, здійснює право на ім’я, випускаючи її у світ.

Без згоди автора ніхто не може вносити до програми, бази даних, інформаційної системи будь-які зміни у позначені його імені. Можливим є варіант, коли група співавторів домовиться між собою випускати інформаційну систему без зазначення імен авторів, використовуючи спеціальну назву.

На основі переліченого, право на ім’я автора програми, бази даних, інформаційної системи можна тлумачити як право визначати форму зазначення імені автора: під своїм ім’ям, під умовним ім’ям (псевдонімом) або анонімно.

Право на недоторканість твору і контроль за його дотриманням.

Право на недоторканність твору визначається як право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора.

Це означає, що при виданні або будь-якому іншому використанні твору, забороняється без дозволу автору (авторів) та його правонаступників вносити будь-які зміни як до самого твору, так і до його назви та позначення імені автора.

Не слід допускати без дозволу автора супроводження програми, бази даних, інформаційної системи передмовами, післямовами, коментарями, будь-якими іншими поясненнями, скороченнями чи доповненнями твору.

Таким чином, право на недоторканність (цілісність) програми, бази даних, інформаційної системи слід визначити як право на захист як самих цих понять, так і їх назви від всілякого роду перекручень, спотворень або інших посягань, що може завдавати шкоди честі та репутації автора. Наведене підтверджується п. 4 ст. 13 Закону «Про авторське право і суміжні права».

Слід зазначити, що право на недоторканність програми, бази даних, інформаційної системи згідно Закону є особистим немайновим правом, але спадкоємці також наділяються цим правом, а особи, які використовують твори, що стали суспільним надбанням, зобов’язані також дотримуватись вимог недоторканності твору.

За загальним правилом контроль за дотриманням вимог щодо недоторканності твору здійснює Державне агентство України з авторських і суміжних прав, але для розглядаємого об’єкту доцільно створити спеціальне Українське агентство з правової охорони програм для ЕОМ, баз даних, топологій інтегральних мікросхем, інформаційних та експертних систем. Необхідність появи такого спеціального агентства є зрозумілою і актуальною, — вона обґрунтовувалась при розгляді питання про суб’єктивні права автора інформаційної системи.

Право автора на недоторканність полягає і в тому, що переклад програми, бази даних, інформаційної системи з однієї мови на іншу з метою випуску у світ слід дозволяти лише за згодою автора або його правонаступників і на підставі договору. При цьому переклад може здійснюватись лише за умови збереження цілісності та змісту твору.

Право на обнародування твору.

За Законом про авторське право обнародування твору — це дія, що надає твору доступності для публіки, якими б засобами це не досягалось. Інакше це істотне особисте немайнове право автора називається правом випуску твору у світ. Відповідно до Закону програму, базу даних, інформаційну систему можна вважати випущеною у світ (опублікованою, обнародуваною), якщо вони будь-яким способом повідомлені невизначеному колу осіб.

У літературі відмічається, що твір може бути випущений у світ різними способами, але суттєвим є те, що його зміст повідомлений невизначеному колу осіб і те, що не вважається випуском у світ інформація про твір з викладенням його короткого змісту або повідомлення вузькому колу осіб. Ті самі положення знайшли своє відображення в Законі «Про авторське право і суміжні права».

Дещо іншу позицію має з цього приводу російське законодавство,

Випуск у світ програми для ЕОМ або бази даних, наприклад, від носиться до майнових прав автора. Доцільність такого трактуванню відносно інформаційних систем необхідно ще детально проаналізувати, але така перспектива є досить обґрунтованою.

Оскільки за діючим законодавством, передусім автору чи іншій особі, що має авторське право, належить виключне право на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом, доцільним буде першочергово звернутись до аналізу самого поняття «виключне право».

Сучасна юридична думка характеризує виключне право, як право, коли жодна особа, крім тієї, якій належить авторське право, не може використовувати твір, не маючи на те відповідного дозволу (ліцензії), за винятком випадків, встановлених Законом про авторське право.

Аналогічну позицію в цьому питанні займали й інші автори, які обґрунтовували введення і використання цього поняття.

6. Виключні права автора та інших осіб, які мають авторське

право на програми, бази даних та інформаційні системи

У Законі «Про авторське право і суміжні права» від 1994 р. до виключних прав автора або іншої особи, яка має авторське право, належить право дозволяти або забороняти:

відтворення творів;
публічне виконання і публічне сповіщення творів;
публічний показ;
будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі вже переданих в ефірі творів, якщо воно здійснюється іншою організацією;
переклади творів;
переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;
розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим способом або шляхом здачі в найом чи у прокат та іншої передачі до першого продажу примірників твору;
здачу в найом після першого продажу, відчуження іншим способом примірників аудіовізуальних творів, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фонограмі або у формі, яку читає машина;
імпорт примірників твору.

Більшою або меншою мірою всі перераховані виключні майнові права належать і автору програми, бази даних, інформаційної системи з урахуванням особливостей їх як об’єктів. Крім того, цей перелік не є вичерпним і може доповнюватись.

Найбільш суттєві для інформаційних систем виключні майнові права слід сформулювати таким чином:

відтворення інформаційної системи (повне або часткове) в будь-якій формі і будь-якими способами;
розповсюдження інформаційної системи;
модифікація інформаційної системи, втому числі переведення інформаційної системи з однієї мови на іншу;
право відтворення програми, бази даних, інформаційної системи.

Відтворення інформаційної системи — це виготовлення одного

або більше примірників інформаційної системи в будь-якій матеріальній формі, а також запис інформаційної системи для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (включаючи цифрову), оптичній або іншій формі, яку читає машина, де примірник — це результат будь-якого відтворення твору.

Здійсненню права публічного сповіщення у сфері створення інформаційної системи більше відповідає така передача в ефір або по проводах зображень і (або) звуків інформаційної системи, коли зазначені зображення чи звуки можуть бути сприйнятими невизначеним колом осіб.

Автор (автори) оригіналу інформаційних систем може сам перекласти свій твір іншою мовою, тобто здійснити авторський переклад.

Вважається, що при цьому можливо збереження загального правила про те, що за наявності авторського перекладу ніхто інший не може перекладати цей твір тією ж мовою. Можливі тут й авторизовані переклади.

Модифікація програм, баз даних, інформаційних систем.

Вочевидь є необхідність віднести будь-яку модифікацію програми, бази даних, інформаційних систем (переробку твору) до виключних майнових прав автора. Така модифікація може мати місце лише за згодою автора чи його правонаступників.

Розповсюдження програм, баз даних та інформаційних систем.

Особливо гостро постає питання щодо розповсюдження таких творів як програма, база даних, інформаційна система шляхом продажу, відчуження в інший спосіб або шляхом здавання в найом чи у прокат, іншої передачі їх до першого продажу.

Відповідно до Закону «Про авторське право і суміжні права» розповсюджувати чи будь-яким іншим способом поширювати до першого продажу свій твір може лише автор або його правонаступник чи інші особи, але тільки з дозволу автора чи його правонаступників. Проте, після першого продажу програми, бази даних, інформаційної системи згідно з даним правилом право автора чи його правонаступників на розповсюдження твору вичерпується. Щодо творів, зафіксованих у формі, яку читає машина, це право зберігається за автором чи їх правонаступниками також після першого продажу чи відчуження в інший спосіб.

Практичну значимість це набуває у зв’язку з тим, що програму, базу даних, інформаційну систему після її першого продажу може здавати в найом власник твору.

Як передбачається Законом «Про авторське право та суміжні права» , зазначений перелік не є вичерпним, тому автор програми, бази даних, інформаційної системи має право дозволяти або забороняти використовувати свій твір в інші способи.

7. Передача майнових прав на програми, бази даних та інформаційні програми за договором

У законодавстві, присвяченому правовій охороні прав на програму, базу даних, інформаційну систему, так само як для програм та баз даних, слід передбачити можливість передачі майнових прав на інформаційні системи повністю або частково іншим фізичним або юридичним особам за договором.

Майнові права можуть відчужуватись автором та іншими суб’єктами авторського права (ліцензіаром). Ліцензіар може видавати ліцензію іншій особі (ліцензіату) на використання творів відповідно до такої ліцензії. Відчуження авторських майнових прав і видача ліцензії оформлюється на підставі авторського договору. Особисті немайнові права автора при цьому не можуть передаватися іншим особам.

Договір повинен укладатись в письмовій формі і має встановлювати такі суттєві умови:

обсяг і способи використання інформаційної системи;
порядок виплати і розмір винагороди;
термін дії договору.

Важливим є той факт, що майнові права на інформаційну систему можуть переходити у спадок у встановленому законом порядку.

Що стосується майнових прав на інформаційні системи, створені в порядку виконання службових обов’язків або за завданням роботодавця, то вони будуть належати роботодавцю, якщо у договорі між ним і автором не передбачено іншого.

Порядок оплати і розмір винагороди встановлюється договором між автором і роботодавцем.

8. Вільне використання програм, баз даних та інформаційних систем

Разом з тим, велику практичну значимість має те, що Закон у деяких випадках обмежує виключне право автора на використання твору, а використання твору без згоди автора отримало назву вільного використання. Можливість і доцільність вільного використання творів без згоди автора і без виплати йому авторської винагороди або з виплатою йому авторської винагороди з урахуванням певних особливостей слід передбачити й для інформаційних систем.

Зразком і підставою для цього може слугувати детально регламентоване вільне відтворення комп’ютерних програм (ст. 18 Закону «Про авторське право і суміжні права»).

З означеного питання пропонується таке: без дозволу автора чи іншої особи, якій належить авторське право на інформаційну систему, якщо інше не визначено в договорі, дозволяється здійснювати такі дії: відтворення одного примірника інформаційної системи, а також адаптацію інформаційних систем, які здійснюються особою, яка є законним власником примірника інформаційної системи; виготовляти або доручати виготовлення копії інформаційної системи за умови, що ця інформаційна система призначена лише для архівних цілей та для заміни законно придбаного примірника інформаційної системи у випадку її втрати, пошкодження або непридатності.

Безсумнівно, що визначений примірник інформаційної системи або її адаптація не можуть використовуватись з іншою метою, ніж передбачено, і підлягає знищенню у випадку, коли продовження володіння інформаційною системою втрачає законний характер.

Іншою підставою може бути відтворення в одному примірнику для архівних цілей і заміна законно придбаного примірника інформаційної системи у випадку, коли такий примірник втрачено, пошкоджено або він став непридатним.

Подальший аналіз цих питань дозволяє дійти до висновку, ще автор або інша особа, якій належить право на використання примірника інформаційної системи, може без отримання дозволу особи, якій належить право власності на інформаційну систему, здійснювати будь-які дії, пов’язані з функціонуванням інформаційної системи відповідно до її призначення, в тому числі виправлення явних помилок. Запис і зберігання в пам’яті ЕОМ допускається по відношенню до однієї ЕОМ або одного користувача в мережі, якщо інше не передбачено договором з автором, або іншою особою, якій належить право власності на інформаційну систему.

9. Право на авторську винагороду — основне майнове право авторів програм, баз даних та інформаційних систем

Як вже зазначалось, право на авторську винагороду — це основне майнове право автора чи іншої особи, що має авторське право. У зв’язку з цим підставою для винагороди є факт використання твору у будь-який спосіб.

Якщо вести розмову про основні правові форми використання творів, в тому числі й програм, баз даних, інформаційних систем, то їх можна охарактеризувати як виключне право дозволяти або забороняти ті чи інші дії, про які йшлося раніше.

До конкретних юридичних фактів, що породжують у автора чи іншої особи, яка має авторське право, право на винагороду, закон відносить:

авторський договір;
факт позадоговірного використання твору, коли не вимагається згода автора, але передбачена виплата авторської винагороди;
неправомірне використання твору.

Тобто, право на одержання винагороди породжується, як правило, лише фактом використання твору.

Таким чином, сам по собі факт наявності твору в об’єктивній формі права на винагороду породжує не завжди.

У літературі звертається увага на те, що винагорода, отримана автором чи іншою особою, яка має авторське право, є по суті винагородою за працю, вкладену у створення твору. Вона може бути як у формі заробітної плати, так і у формі авторського гонорару. Крім того, можливе поєднання цих форм оплати.

Не слід забувати, що винагорода має виплачуватись за будь-яке використання твору, окрім згадуваних нами випадків використання твору без згоди автора.

Що ж стосується розміру й порядку обчислення авторської винагороди за створення і використання твору, то він визначається у відповідному авторському договорі і може здійснюватись у вигляді одноразового платежу — одноразова винагорода, або у формі відрахувань — відсотків за кожний проданий примірник чи кожне використання твору, або складатись зі змішаних платежів.

Все викладене повною мірою належить і до інформаційної системи як до об’єкту авторсько-правової охорони.

10. Договір між автором програми, бази даних, інформаційної системи і користувачем

Велику практичну значимість при використанні програми, бази даних, інформаційних систем відіграє договір між автором (його спадкоємцем, а також будь-якою фізичною або юридичною особою, яка має виключні майнові права на програму, базу даних, інформаційну систему, отримані в силу закону або договору) і третіми особами (користувачами). Таке використання здійснюється на підставі договору, за виключенням випадків вільного перепродажу екземпляру інформаційної системи, який слід розглянути окремо.

Вказаний договір повинен укладатися, і укладається нині, в письмовій формі.

При продажу і наданні масовим користувачам доступу до інформаційної системи необхідно передбачити особливий порядок укладання договорів, наприклад, шляхом викладення типових умов договору на екземплярах інформаційних систем, які передаються.

Разом з тим, слід передбачити в українському законодавстві вільний перепродаж екземпляру інформаційної системи, а саме: допустити перепродаж або передачу іншим способом власності або інших речових прав на екземпляр інформаційної системи після першого продажу, або іншої передачі права власності на цей екземпляр без згоди автора і без виплати йому додаткової винагороди.

Таким чином, можна зробити певні висновки щодо інформаційних систем, а саме:

1. З моменту створення інформаційної системи автор або автори набувають суб’єктивних немайнових і майнових прав, що повинно бути законодавче закріплено. Спеціальний закон повинен містити в собі низку положень, основними з яких є такі:

серед умов визнання авторського права на інформаційні системи можна назвати: авторське право на інформаційні системи, яке виникає у зв’язку з їх створенням (для виникнення, визнання і здійснення авторського права на інформаційні системи не вимагається виконання будь-яких формальностей, включаючи депонування або реєстрацію);
особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може, починаючи з першого випуску у світ інформаційної системи, використати знак охорони авторського права, який має бути розташований на кожному примірнику інформаційної системи і складатися з трьох елементів: літери С у колі, імені автора (авторів) і року першого випуску інформаційної системи у світ;
у випадку, коли інформаційна система складається з матеріалів, які не є об’єктами авторського права, авторське право на таку інформаційну систему належить особам, які створили цю інформаційну систему;
авторське право на інформаційну систему визнається за умови дотримання авторського права на кожен з творів, включених до цієї інформаційної системи і зберігається на кожен з творів, які включені в інформаційну систему за умови можливості використання незалежно від такої інформаційної системи;
необхідно надати можливість і не перешкоджати іншим особам здійснювати самостійний підбір та організацію творів і матеріалів, які входять до інформаційних систем, навіть коли на цю інформаційну систему існує авторське право;
особі, яка має авторське право, або будь-яку виключну правомірність на інформаційну систему, необхідно надати можливість зареєструвати її в офіційних державних реєстрах самостійно або через представників протягом терміну охорони авторського права.

2. Для інформаційних систем слід передбачити створення спеціального органу, який має забезпечувати їх державну реєстрацію. Таким органом може стати спеціальне Українське агентство з правової охорони програм для ЕОМ, баз даних, топологій інтегральних мікросхем та інформаційних систем.

3. Найбільш суттєвими для авторів інформаційних систем є виключні майнові права, які слід сформулювати таким чином: відтворення інформаційної системи (повне або часткове) в будь-якій формі і будь-якими способами; розповсюдження інформаційної системи; модифікація інформаційної системи, в тому числі переклад інформаційної системи з однієї мови на іншу.

4. У законодавстві, яке передбачає правову охорону прав на інформаційну систему, слід передбачити можливість передачі майнових прав на інформаційні системи повністю або частково іншим фізичним або юридичним особам за договором; майнові права можуть відчужуватись автором та іншими суб’єктами авторського права (ліцензіаром); ліцензіар може видавати ліцензію іншій особі (ліцензіату) на використання інформаційної системи відповідно до такої ліцензії.

5. Практичну значимість при використанні інформаційних систем відіграє договір між автором і третіми особами (користувачами). Таке використання повинно здійснюватись на підставі договору, який слід укладати в письмовій формі. При продажу та наданні масовим користувачам доступу до інформаційної системи необхідно передбачити особливий порядок укладання договорів, наприклад, шляхом викладення типових умов договору на примірниках інформаційних систем, які передаються.