Інтелектуальна власність і компютерне авторське право
Глава 7. СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА КОМП’ЮТЕРНЕ АВТОРСЬКЕ ПРАВО
Беззаперечним фактом сьогодні є прояв масового інтересу до Інтернету. Значимість суспільних відносин, що виникають у зв’язку з його використанням, не викликає сумніву. Тому природно, що і юристи не залишають без уваги глобальну мережу. З’являється об’єктивна потреба у правовому врегулюванні нової галузі. Відповідно виникає нова юридична спеціалізація — Інтернет-право.
Розвиток законодавства у сфері сучасних інформаційних технологій поступово набирає обертів в усіх провідних країнах світу. Хтось в цьому питанні досягає певних успіхів, а хтось тільки задумується над цією проблемою сьогодення і майбутнього.
Проблеми врегулювання суспільних відносин, пов’язаних з використанням Інтернет, стають актуальними для України, однак зараз поки не доводиться говорити про вивченість цього напрямку, що формується у праві. На Україні не існує системних розробок, присвячених даній темі, публікуються лише окремі статті юристів, що зайнялися розробкою юридичного аспекту використання Інтернет.
Питання нормативного регулювання глобальних мереж мають лише постановочний характер і на шляху дослідження й розробки пропозицій робляться лише перші кроки.
Усе наведене ускладнює розв’язання питання правового регулювання у сфері інформаційних відносин. Становлення України як правової держави, її вихід на світові ринки, у тому числі й інформаційних ресурсів, потребує формування низки взаємопов’язаних нормативно-правових актів, законів і структур для розв’язання значного комплексу питань.
Сьогодні в Україні існує ціла низка нормативних актів, що регулюють відносини у сфері інформації, і відповідно торкаються питання використання глобальної мережі, але тільки один основний документ присвячений безпосередньо Інтернету. Це Указ Президента «Пре заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» № 928/2000 від 31 липня 2000р.
В України існує також закон «Про електронний цифровий підпис» (№ 852-IV від 22 травня 2003 p.).
Багато країн вже мають досвід правотворення в розробці й прийнятті правових норм для врегулювання відносин пов’язаних з роботою в Інтернет. Так, У Німеччині і СІЛА вже давно прийнятий закон «Про електронно-цифровий підпис», у Росії про це існує законопроект. Поширення забороненої інформації через мережу привело до того, що в Австралії прийняті закони, спрямовані на врегулювання змісту інформації в глобальній мережі, у Німеччині працює закон «Про відповідальність провайдера».
Займаючись правотворенням у новій галузі, варто враховувати її специфіку і звичайно ж наявні розробки юридичної науки.
Характерним для сучасного юридичного порядку є поділ норм права на дві великі групи: на публічне і приватне право. Незважаючи на традиційність цього поділу, з наукового погляду до цих пір остаточно не з’ясовано, де знаходиться грань, що розмежовує публічне і приватне право. Критерієм розмежування цих галузей виступає метод правового регулювання. У відносинах публічно-правового характеру усе підпорядковано волі держави, застосовується метод влади і підпорядкування. У сфері відносин приватного характеру застосовується метод автономії, іншими словами, учасники приватно-правових відносин мають можливість самі визначити їхній зміст.
Для врегулювання глобальних мереж будуть розроблятися правові норми Інтернет-права, які можна буде віднести і до публічної галузі, і до приватного права, тому що зачіпаються однаковою мірою інтереси і держави й окремого індивіда.
В Інтернет-праві інтереси держави і суспільства порушені, насамперед, коли відбувається розміщення у мережі несанкціонованої інформації.
Приватні інтереси переважають при проведенні реєстрації доменних імен, захисту інтелектуальної власності тощо. Дуже динамічно розвивається електронна комерція, що містить величезний масив невирішених питань. Основними з них є порядок проведення розрахунків між продавцем і покупцем, питання оподатковування, криптографічного захисту і застосування електронно-цифрового підпису.
Вочевидь при використанні глобальної мережі зачіпаються як приватні так і публічні інтереси. Тому при правовому врегулюванні відносин, зв’язаних з використанням Інтернету, варто застосовувати спільно метод влади-підпорядкування і метод автономії.