Часто позиція ліцензіата визначається ризиком, пов’язаним з реалізацією об’єкта, який може бути визначений через можливі фінансові втрати. Такі втрати розраховуються, виходячи з імовірності настання несприятливих обставин у процесі реалізації об’єкта купівлі.

Купівля об’єкта інтелектуальної власності і його подальша реалізація завжди пов’язана з певним економічним ризиком. Теорія економічного ризику дає різні його визначення, але загалом ризик —

це деяка імовірність настання тієї або іншої негативної події (або їх сукупності), що знижує рівень доходів від реалізації інновації. Принциповим є визначення чинників ризику під час купівлі даного об’єкта інтелектуальної власності. Так, під час реалізації винаходу, захищеного патентом, суттєвим чинником ризику може бути висока імовірність обходу патентної формули, що визначається, зокрема, насиченістю запатентованими винаходами (належними іншим власникам) відповідної рубрики патентного класифікатора, до якої належить винахід, який купують за ліцензією.

Поряд з інвестиціями, здійснення яких пов’язано з тим або іншим ступенем ризику, відомі «безризикові» інвестиції, що характеризуються «нульовим» ризиком, дохід за яким гарантований. Одним з прикладів майже безризикової інвестиції є цінні папери, випущені державним казначейством. Однак це справедливо тільки для грошової ставки прибутку, тоді як інвестора часто цікавить реальна ставка доходу, на яку впливає рівень інфляції.

Є кілька методів визначення ступеня ризику при інвестуванні. Один з найпоширеніших — статистичний — ґрунтується на аналізі коливань значень досліджуваного показника на заданому відрізку часу. Імовірність негативного результату інвестування визначається при вирішенні статистичного завдання моделювання складних динамічних систем. Розглядається інвестиційний проект, відповідно до якого передбачається випуск одного виробу, що не обкладається податком на додану вартість.

Запропонована схема розрахунку відрізняється від традиційної тим, що власне розрахунок проводиться кілька десятків разів (реалізацій). Для кожної реалізації значення обсягу випуску, вартості одиниці готового виробу, фонду оплати праці, вартості ресурсів і сировини на і-му кроці розрахункового періоду змінюватимуть на деяке випадкове значення, що лежить в інтервалі +ЗСКВ ... -ЗСКВ. Передбачається, що значення всіх показників, які розглядаються, підкоряються нормальному закону розподілу. Однак, виходячи з конкретних умов, може бути використаний інший закон розподілу, встановлюваний за допомогою математичної статистики.

Використовуючи формули, для кожної реалізації визначають нові значення показника ефективності та прибутковості капітальних вкладень на придбання інтелектуального продукту. Після виконання чергового розрахунку для кожної реалізації зазначені значення реєструються, а по закінченні заданої кількості операцій проводять статистичну обробку одержаних даних. У результаті такої обробки одержують номінальні значення необхідних показників та їх середні квадратичні відхилення. Необхідна кількість реалізацій продукції, у якій використано інтелектуальний продукт, уточнюється за такими ознаками: відповідність середнього значення критерію, визначеного в результаті статистичних досліджень; величині, обчисленій за номінальними значеннями вихідних даних, і стійкості значень СКВ, отриманих для декількох значень реалізації.

Якщо купівля інтелектуального продукту здійснюється за рахунок кредиту, то в результаті розрахунків одержимо, що термін окупності при реалізації зазначеного продукту становить 2,8 періодів, СКВ — 0,3 періоду, при терміні погашення кредиту — 4 періоди.

Аналогічно може бути визначена імовірність негативного результату за будь-яким показником, що характеризує привабливість того чи іншого інноваційного проекту. Для показників «внутрішня норма доходності» і «результат інвестицій» можуть бути визначені два значення імовірності:

1) імовірність того, що значення перевірного дисконту не перевищить банківського відсотка за кредит;

2) імовірність того, що перевірний дисконт матиме хоча б якісь значення, відмінні від нуля.

Методика оцінки інвестиційної привабливості проектів включає розроблення комплексу програмного забезпечення для апроксимації вихідних даних як за допомогою методу найменших квадратів для лінеаризованих функцій і степенів багаточленів, так і з використанням методів лінійного програмування для оптимізації складних багатофакторних систем. Рівні імовірності ризику при інноваційному інвестуванні подані нижче.

Значення рівнів імовірності ризику

Рівень ризику

Довірчий інтервал

Ймовірність несприятливого результату

Низький

>2.35

<0.01

Середній

1,28...2.35

0.01...0,1

Високий

<1.28

>0.1

Але, статичний метод справедливий для довгострокових періодів часу. Екстраполяція і статистика виявлених закономірностей змін тих або інших параметрів на короткі проміжки часу (1-2 періоди) може привести до помилок.

В умовах дефіциту або відсутності необхідної інформації фахівці рекомендують використовувати метод експертної оцінки групою незалежних експертів. Прогнозна оцінка, вироблена такою експертною групою, як правило, суб’єктивна, що слід враховувати під час визначення ризиків. Такі оцінки в наступних процедурах враховуються з коефіцієнтом 0.5. Коефіцієнт правильності прогнозів визначається за допомогою співвідношення:

К = (КС +0.5 KYM)-KH,

де Кс — кількість правильних прогнозів; КYM — кількість умовне правильних прогнозів; Кн — кількість неправильних прогнозів.

Відповідно до статичних досліджень правильність експертних оцінок значно нижча, ніж 50 % . Основна причина неточності експертних оцінок ризику прийняття інвестиційного рішення полягає у відсутності обліку системності явищ економічного життя. Однак, сучасні дослідження, зокрема у сфері «нечіткої» логіки, дають змогу істотно підвищити точність експертних оцінок ризику. Так, групою вчених розроблений «нечіткий калькулятор», за допомогою якого розраховуються як точні числа, так і нечіткі «розмиті» величини. Розроблено також універсальну експертну програму оцінки альтернативних рішень і проектів.

У методі оцінки ризику В. Шарле як базовий показник використовується очікуваний прибуток, що виводиться із статичних даних про його рівень протягом заданого відрізку часу. Розмір очікуваного прибутку визначається відповідно до середньої галузевої норми доходності і тенденцій розвитку економіки. Методом В.Шарле можна користуватися в умовах стабільної економіки.

Вченими запропоновано також спосіб оцінки ризику в умовах дефіциту інформації про тенденції розвитку того чи іншого сектору ринку. Очікуваний прибуток зумовлений імовірнісним чинником настання визначеної фази економічного розвитку і відповідного їй рівня доходу.

Оцінка очікуваного доходу за двома інноваційними проектами

Стан економіки

Ймовірність

Вексель

Норма доходу за інноваційним проектом

№1

№2

Глибокий спад

0.05

8.0

-3

_2

Невеликий спад

0.20

8.0

7.0

8.0

Середнє зростання

0.50

8.0

11.0

14.0

Невелике піднесення

0.05

8.0

21.0

26.0

Очікувана норма доходу

-

8.0

10.6

13.0

Нині економіка України переживає спад, що може бути охарактеризований як середній між «глибоким» і «невеликим». У розрахунках ризиків можуть бути прийняті показники «невеликого спаду» — все залежить від галузі, в якій передбачається реалізувати інноваційний проект.