Інтелектуальна власність і компютерне авторське право

6.1. Фактор часу при оцінці окупності і реалізації об’єктів

XXI ст. визначається високою насиченістю об’єктами і послугами, що стосуються інтелектуальної власності і комп’ютерного авторського права (КАП). На різних рівнях економіки проблема ефективності придбання прав та об’єктів інтелектуальної власності — актуальна. Спочатку необхідно вирішити, чи варто взагалі придбати інтелектуальний продукт, розроблений в іншому місці. У разі позитивного рішення, переходять до вирішення проблеми, пов’язаної з економічною доцільністю придбання об’єктів інтелектуальної власності та КАП.

У зв’язку з економічною природою більшості з об’єктів інтелектуальної власності і КАП їхнє придбання рівнозначне інвестування капіталу з метою одержання певної вигоди (прибутку). В науковій літературі пропонується розширити застосування процедури техніко-економічного обґрунтування і бізнес-планування інвестиційних проектів об’єктів інтелектуальної власності і КАП. Однак не існує прямої аналогії інвестування капіталу в об’єкти матеріальної власності. Якщо в об’єкти матеріальний капітал інвестується дискретне або постійно, то інвестування капіталу в об’єкти інтелектуальної власності і КАП на стадії їх придбання відбувається вочевидь одномоментно, без поділу інвестицій на частки в часі. Це пов’язано з тим, що об’єкти інтелектуальної власності і КАП як нематеріальні активи беруться на баланс цілком і з повною вартістю.

Методи попередньої оцінки об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ) і КАП та обґрунтування прийняття (або неприйняття) рішення про необхідність купівлі такого об’єкта актуальні, оскільки кінцева оцінка може не збігатися з остаточною ціною, запропонованою продавцем.

Маркетинговий моніторинг у загальному випадку визначає коло певних об’єктів промислової власності, серед яких можна обрати кілька найбільш перспективних. Щодо маркетингу інших видів інтелектуальної власності, які становлять інтерес для покупця, вочевидь, що їх пошук проводиться за різними джерелами інформації: виставками, рекламою, реферативною інформацією, спеціальними журналами тощо.

Оцінка доцільності придбання об’єкта інтелектуальної власності починається з розрахунку терміну окупності.

Відомо, що чистий дохід надходить нерівномірно, при цьому термін окупності визначається послідовним підсумовуванням надходжень і підрахунком часу до вирівнювання чистого доходу і суми інвестицій.

В науковій літературі більш обґрунтованим є метод визначення терміну окупності, відповідно до якого за термін окупності інвестицій приймають час, протягом якого сума чистих доходів, дисконтованих на момент завершення інвестицій, дорівнює сумі інвестиційних платежів.

Але, якщо існує попередня домовленість, надходження платежів може набувати деякої системи. Розглянемо випадок, коли надходження прибутків є рівномірним і дискретним — один раз за фіксований період.

Розглянемо для об’єктів інтелектуальної власності і КАП — розрахунок чистої поточної вартості. У багатьох працях, опублікованих на цю тему, застосовуються різні визначення цього показника: чистий дисконтований дохід, чистий поточний прибуток, чиста приведена вартість, чистий приведений дохід, чиста дисконтна вартість, загальний фінансовий підсумок від реалізації інноваційного проекту тощо.

Розрахунок чистої поточної вартості інноваційного проекту заснований на припущенні про обов’язкове дисконтування грошових потоків із використанням методу капіталізації доходів, відповідно до якого справжня або внутрішньовластива вартість будь-якого капіталу базується на фінансовому потоці, який інвестор має намір одержати в майбутньому внаслідок володіння цим капіталом. Розрахунок чистої поточної вартості складається з таких етапів:

1) визначають прийняту ставку дисконтування;

2) обчислюють поточну вартість очікуваних від інноваційного проекту грошових доходів;

3) розраховують поточну вартість усіх виплат за інноваційним проектом;

4) вираховують із поточної вартості всіх доходів поточну вартість необхідних за проектом виплат.

Одержана різниця і буде чистою поточною вартістю інноваційного проекту. Інноваційний проект вигідний, якщо розрахована таким способом чиста поточна вартість більша за нуль. Однак придбання інновації може бути доцільним і при значені чистої поточної вартості, рівної або близької до нуля, якщо переслідуються інші, крім прибутку, цілі (наприклад, посилення екологічного захисту довкілля).

Економічне обґрунтування дисконтування засновано на припущенні, що інвестор може їх вкладати в будь-яке джерело капіталу (наприклад, на депозитний рахунок у банку), що гарантує вкладнику гарантований дохід (у відсотках).

Розглянемо приклад визначення чистої поточної вартості інвестиційного проекту, що передбачає придбання інтелектуальної власності. Об’єкту треба обрати найбільш вигідний інвестиційний проект з трьох запропонованих.

Початкові дані для визначення вартості інвестицій

Показник	Проект
Показник	А	В	С
Витрати на придбання інтелектуальної власності, грн.	300 000	500 000	35 000
Грошові кошти від реалізації інновації, грн.:
і—1	100 000	250 000	90 000
і=2	100 000	200 000	90 000
і=3	90 000	180 000	95 000
і=4	80 000	80 000	95 000
і=5	0	50 000	100 000
Виручка від ліквідації об’єкту, пов’язаного з реалізацією інновацій на момент часу і=5	20 000	50 000	0

Термін експлуатації для всіх трьох проектів становить 5 періодів; розрахункова відсоткова ставка — 10 % . Чиста поточна вартість для об’єкта

Висновок: об’єкт В порівняльно вигідний.

Залежність чистої поточної вартості від відсоткової ставки при виплаті за придбання права користування об’єктом інтелектуальної власності перед одержанням прибутку

Але порядок проходження грошових потоків та їхні значення, можуть змінюватися в межах однієї угоди. Вочевидь, значення чистої поточної вартості може коливатися залежно від цін на устаткування, енергію, необхідні для здійснення інноваційного проекту. Враховують також інфляцію, може змінюватись і значення відсоткової ставки, хоча для країн СНД Всесвітній банк рекомендує конкретне значення відсоткової ставки — 12 % .

Суттєво впливають на значення чистої поточної вартості податки.

В літературі розглядаються податки, розмір яких залежить від розміру прибутку. Об’єкт, що здійснює реалізацію придбаної інновації, повинен платити податок на прибуток за визначений період наприкінці цього періоду. Далі, об’єкт одержує прибуток незалежно від здійснення інноваційного проекту в кожному періоді, розмір якого повинен покривати збитки в періодах їх виникнення. При залученні фінансових коштів відсотки за їх використання зменшують оподаткований прибуток, а відсотки за вкладенням фінансових ресурсів — підвищують його.

При розрахунку чистої поточної вартості в податковому платіжному ряду враховують платежі після оподаткування. Крім того, розрахункова відсоткова ставка повинна бути змінена.

Як відомо, нетто-платежі Nt платіжного ряду до врахування податків коригуються на зумовлені експлуатацією інвестиційногс об’єкта зміни податкових платежів у момент часу t (St). Вони визначаються як добуток податкової ставки St і змін прибутку, які стосуються розглянутого інвестиційного об’єкта в період t(AGt). Нетто-платежі Nt* після сплати податків визначаються із співвідношення:

Nt* = Nt — St = Nt — stxAGt.

Якщо реалізація інноваційного проекту за розглянутий період приводити до збільшення прибутку (AGt > 0), то значення величини stxAGt буде позитивним. При Gt < 0 зазначена величина має негативне значення.

Вочевидь, визначення чистої поточної вартості з урахуванням впливу оподаткування на величини платіжного ряду і розрахунків відсоткової ставки проводиться за таким співвідношенням.

Проаналізуємо вплив інфляційного процесу на оцінку інноваційних проектів. Відомо, що інфляція — це зростання середнього рівня цін. Однак у процесі реальних розрахунків інфляційні коливання щодо того або іншого ресурсу (енергоносіїв, сировини, оплати праці тощо) можуть істотно відрізнятися від коливань середнього рівня цін. Тому експерт, який проводить оцінку інноваційного проекту, повинен прискіпливо проаналізувати поточні ціни на конкретні товари і послуги, т.т. здійснити моніторинг цін, враховуючи поняття їх еластичності.

Відомо, що реальні грошові потоки виражаються через купівельну спроможність грошей Rs. Для вираження реальних грошових потоків через номінальні необхідно номінальне значення грошового надходження за якийсь період у майбутньому поділити на відповідний індекс цін. Якщо номінальні грошові потоки відомі, а інноваційний проект приноситиме протягом 2-х періодів 100 000 грн. прибутку, то при ставці дисконтування 10 % чиста поточна вартість номінальних грошових потоків становитиме = 174 000 грн.

Перетворюючи номінальні величини грошових потоків у реальні, треба номінальні величини за певний період поділити на індекс цін на цей період. Таким чином, реальна величина грошового потоку в майбутньому періоді становитиме 100000/1,055=94786,7 грн.; у наступному році 100000/0,92=108695,6 грн. Цей показник називають середньою нормативною інвестицією, або розрахунковою нормою.

Наступним етапом оцінки доцільності придбання ОІВ є визначення індексу прибутковості проекту. В науковій літературі цей показник називають по-різному: індекс прибутковості, індекс доход- ності, проста норма прибутку, рентабельність, індекс вигідності інвестицій. Розглянемо показник, що характеризує індекс прибутковості інноваційного проекту, і позначимо його символом РІ (від англ. «profitability index»).

Вочевидь, грошові потоки, їх послідовність, терміни надходження і відсоткова ставка в процесі реалізації інноваційного проекту можуть змінюватися. У зв’язку з цим можна вибрати такі періоди надходження грошових потоків, у яких зміни умов мінімізовані (для спрощення розрахунків).

Розглянемо відомий приклад визначення доцільності придбання ліцензії автомобільним заводом на винахід «Спосіб нанесення детонаційного покриття і установка для його здійснення», захищений патентом України; термін дії патенту, що залишився, — 18 років. Ліцензіату в принципі вигідно замінити енергоємне і застаріле обладнання, призначене для нанесення зносостійкого покриття. Ліцензіар пропонує придбати включну ліцензію за 1000 тис. грн. За підрахунками, вартість установки становитиме 100 тис грн. у поточних цінах. Прогнозується дохід за роками: за 3-й рік — 500 тис. грн., 4-й рік — 650 тис. грн. При нормативі рентабельності (ставці порівняння) 10 % одержимо такі значення поточної вартості для сучасних величин вкладень:

1000 000x0,91 + 100 000x0,83 = 993 000 грн.;

для чистих прибутків:

500 000x0,75 + 650 000x0,68 + 650 000x0,62 = 1220 000 грн.;

РІ = 1220 000 грн./ 993 000 грн. = 1,228.

Таким чином, за індексом прибуткового придбання ліцензії слід визначити доцільним.

Наведемо метод призначення бухгалтерської рентабельності інвестицій. В економічній літературі цей показник називають середньою нормою прибутку інвестиції, або розрахунковою нормою прибутку і їм оцінюють дохід фірми. Він є відношенням середньої величини доходу підприємства за бухгалтерською звітністю до середнього розміру інвестицій. Бухгалтерська рентабельність інноваційного проекту розраховується на основі доходу до платежів за відсотками і податковими виплатами. На практиці використовується дохід після сплати податків.

Вочевидь, що рентабельність інвестиції значною мірою зумовлена інноваційною діяльністю конкретної фірми. Застосування її засновано на зіставленні розрахункового рівня RI з прийнятими для конкретної фірми рівнями рентабельності. Інноваційний проект розглядається як вигідний, якщо розрахунковий рівень RI для нього перевищує рентабельність, установлену ліцензіатом як стандартну.

Розглянемо використання показника RI на класичному прикладі. Цементний завод планує закупити ноу-хау на установку для подрібнення клінкеру. Вартість установки 300 тис. грн., розрахунковий термін експлуатації — 5 років. Попередні розрахунки свідчать, що завод може мати щорічний прибуток 75 тис. грн. (без вирахування податків).

При ставці оподаткування 50 % річний бухгалтерський дохід (з урахуванням податків) становитиме: 75000-(1-0,5) = 37 500 грн.

Продаж установки за залишковою вартістю після закінчення терміну експлуатації не планується. Тому за 5 років експлуатації її вартість повинна бути цілком замортизована, тобто кінцева вартість установки дорівнює нулю. Звідси бухгалтерська рентабельність

RI = 37 500 / [0,5(300000-0)] = 37500 /150000 = 0,24 або 24 %.

Показник RI широко використовується багатьма фірмами, безсумнівною його перевагою є простота розрахунку. Відзначається, ще величина RI виявляється дуже близькою до показника внутрішньої норми доходності IRR, яка розраховується з використанням ускладнених співвідношень. Такий збіг можливий за таких умов:

1) інвестиція реалізується як перпетуїтет з рівними сумами щорічних грошових надходжень;

2) протягом усього терміну реалізації інвестиції не відбувається змін у складі оборотного капіталу;

3) накопичена амортизація достатня для фінансування заміни устаткування, що списується без додаткових втрат.

Серед переваг показника бухгалтерської рентабельності відзначають зручність його використання менеджерами акціонерних компаній у процесі обрання таких варіантів інвестування, які взаємопов’язані з бухгалтерським доходом. До недоліків цього методу відносять не чутливість до зміни розмірів грошових потоків у часі (кошти, що надійшли на 5-й період реалізації проекту, оцінюються за бухгалтерським показником рентабельності за 1-й період їх надходження). Крім того, при використанні дисконтованих грошових надходжень у розрахунках визначається реальна цінність фірми в результаті інвестицій, зокрема в нематеріальні активи. При використанні ж показника бухгалтерської рентабельності центр оцінки зміщується у бік оцінки самих проектів, яка задовольнила б сподівання і вимоги акціонерів. Але показник RI продовжує бути дуже популярним в інвестиційних розрахунках.

Показником в доцільності придбання об’єкта інтелектуальної власності є також внутрішня норма доходу. В науковій літературі цей показник має різні назви: внутрішня норма доходності, внутрішня норма рентабельності, внутрішня норма прибутку, доходність дисконтованих грошових надходжень, внутрішня ставка віддачі, внутрішній коефіцієнт рентабельності, внутрішня норма окупності інвестицій, перевірний дисконт доходності, поточна вартість доходу, на інвестиції, ставка доходності з поправкою на час, маржинальна ефективність капіталу, внутрішня відсоткова ставка.

Проаналізуємо внутрішню відсоткову ставку і розглянемо метод визначення внутрішньої відсоткової ставки. Цільовою функцією цього методу і є внутрішня відсоткова ставка. У загальному випадку це розрахункова процентна ставка, використання якої приводить до нульового значення чистої поточної вартості (чиста поточна вартість — це сума всіх дисконтованих або девальвованих на заданий момент часу надходжень і виплат, що виникають у результаті реалізації інноваційного (інвестиційного) проекту в умовах досконалого ринку капіталу).

Вважають, що інвестиційний об’єкт абсолютно вигідний, якщо його внутрішня відсоткова ставка перевищує розрахункову ставку відсотка. Об’єкт інвестування є порівняно вигідним, якщо його внутрішня відсоткова ставка вище, ніж у будь-якого іншого проекту, запропонованого на врібір.

Розглянемо використання методу щодо ізольовано здійснюваних інвестицій. Для таких інвестицій характерне використання різниці між надходженнями і виплатами тільки на сплату відсотків за внутрішньою процентною ставкою й амортизацією витраченого капіталу (протягом всього планового періоду). У плановий період капітал не реінвестується, а інвестування здійснюється ізольовано, причому внутрішня відсоткова ставка не залежить від відсоткової ставки, за якою можуть бути вкладені вивільнені фінансові кошти.

Проаналізуємо динаміку чистої поточної вартості NPV залежно від розрахункової відсоткової ставки для двох ізольовано здійснюваних інноваційних проектів (інвестиції). При подібних інвестиціях внутрішня відсоткова ставка позитивна, якщо сума надходжень перевищує суму виплат.

Відомо, що точне значення внутрішньої відсоткової ставки може бути обчислене в обмежених випадках (наприклад, якщо інтервал, що аналізується, містить у собі тільки один або два періоди). Вочевидь, що при часі розгляду в два періоди необхідно розв’язати квадратне рівняння, при часі розгляду в три періоди — кубічне тощо.

Звичайно для визначення внутрішньої відсоткової ставки використовують методи наближеного обчислення, до яких відноситься метод інтер(екстра)поляції. Відповідно до цього методу спочатку визначається значення для заданої відсоткової ставки. Якщо ця величина позитивна (або негативна), то вибирається більш висока (або менш висока) ставка, для якої також визначається чиста поточна вартість. Обрані значення відсоткових ставок з відповідними їх значеннями використовуються для приблизного розрахунку шуканого значення внутрішньої відсоткової ставки. Далі, якщо один із показників позитивний, а інший — негативний, проводять операцію інтерполяції, якщо ж обидва показники характеризуються тим самим знаком — операцію екстраполяції. Співвідношення, за яким можуть бути зроблені як інтерполяція, так і екстарполяція, виводиться на підставі графіка.