Інформаційно-аналітична діяльність

9.3. Можливості подолання негативних явищ

Питання використання глобальної інформаційної мережі Internet є одним з пріоритетних напрямів державної політики у сфері інформатизації.

Неформально український сегмент мережі Internet почав свій розвиток ще наприкінці 1990 р„ а офіційно домен UA був зареєстрований у грудні 1992 р. Результати обстеження українського сегменту свідчать, що кожні півроку кількість хостів у ньому збільшується в середньому в 1,47 раза.

На сьогодні чинним законодавством України не передбачені ліцензування або реєстрація суб´єктів господарювання, діяльність яких пов´язана з передачею даних у мережах загального користування або надання послуг з доступу до ресурсів мережі Internet. Не передбачена також статистична звітність про надання послуг доступу до мережі Internet. Тому всі наведені дані, які стосуються розвитку національного сегмента мережі Інтернет, мають подекуди лише експертний характер.

Побудова інформаційного суспільства в Україні є одним з найактуальніших завдань сьогодення. Здійснювалися різнопланові заходи, спрямовані на вирішення цього завдання. Зокрема, це стосується розроблення розділів "Інформаційне суспільство" та "Захист інформації про особу" Програми інтеграції України до ЄС. підготовки пропозицій до робочого плану реалізації стратегії ЄС щодо України, заходів, спрямованих на виконання протокольного рішення Другого засідання Української частини ради з питань співробітництва між Україною та ЄС.

На нинішньому етапі розвитку українського суспільства існують, зокрема, такі проблеми, що стримують його інтеграцію з інформаційним суспільством ЄС:

  • недостатнє усвідомлення можливостей, які надають сучасні інформаційні й телекомунікаційні технології в суспільній та економічній діяльності, у приватному житті;
  • невідповідність нормативно-правової бази сфери інформатизації та зв´язку сучасним вимогам, зокрема її неузгодженість з відповідними міжнародними нормами;
  • недостатній розвиток національної інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури;
  • недостатньо активна участь українських учених та фахівців у науково-технічних програмах ЄС.

На подолання цих перешкод спрямовано ряд завдань Програми інтеграції України до ЄС(розділ "Інформаційне суспільство"):

  • здійснення підготовчих заходів з гармонізації існуючих та розроблення нових законодавчих актів про інформатизацію і зв´язок в Україні відповідно до вимог ЄС;
  • створення передумов для надання доступу та обміну інформацією з питань захисту довкілля, охорони здоров´я, культури та освіти з використанням новітніх інформаційних технологій;
  • створення системи управління національними інформаційними ресурсами. Національного Хосту для забезпечення участі України в проектах ЄС щодо побудови інформаційного суспільства;
  • проведення семінарів і конференцій та взаємне інформування з питань політики і підходів щодо розвитку інформаційного суспільства.

Україна має потенціал та реальні можливості щодо розбудови інформаційної інфраструктури, для чого рекомендовано органам державної влади, науковій спільноті, освітянам, підприємницьким структурам;

- вважати пріоритетним завданням підготовку української спільнота до сприйняття нею значення інформаційного суспільства для майбутнього нашої країни, для чого потрібно підтримувати будь-які державні та громадські, центральні та місцеві ініціативи, спрямовані на його виконання;

- забезпечити фінансування Національної програми інформатизації у повному обсязі, генеральному державному замовнику Програми скоординувати виконання її завдань;

- розробити державну програму розвитку інформаційного суспільства в Україні з урахуванням вимог забезпечення її інформаційного суверенітету та інформаційної безпеки;

- враховуючи важливість та актуальність розглянутих питань, проаналізувати можливість ефективного використання такої форми спілкування фахівців і широких кіл громадськості для активного обговорення нагальних проблем розбудови інформаційного суспільства в Україні.

Чинниками, які на сьогодні стримують розвиток українського сегмента мережі Internet, є відносно висока вартість оренди каналів зв´язку і незначні фінансові можливості більшості провайдерів послуг. Не останню негативну роль у цьому відіграє також низька платоспроможність більшості як наявних, так і потенційних користувачів. Аналіз інтенсивності графіка через зовнішні канали доступу до міжнародних ресурсів Internet свідчить, що вхідний трафік у 3-4 рази інтенсивніший за вихідний. Це означає, що внутрішні користувачі з зарубіжних інформаційних ресурсів отримують набагато більше інформації, ніж зарубіжні користувачі намагаються знайти у нас. Інформатизація фінансової та грошової системи, державного фінансово-економічного контролю є одним з пріоритетних напрямів державної політики.

Враховуючи важливість та актуальність питань регіональної інформатизації здійснювались неодноразові звернення та пропозиції представників регіонів щодо необхідності конкретизації і уточнення механізму реалізації регіональних програм інформатизації (РПІ), у тому числі визначення в місцевому бюджеті окремого рядку на регіональну інформатизацію, поширення кола і уточнення функцій суб´єктів регіональної програми інформатизації, врахування особливостей взаємодії місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Проведений аналіз стану інформатизації у виробничих та управлінських структурах засвідчив, що в більшості структур ще не на достатньому рівні сформована цілісна система інформаційних потоків як у межах галузі (сфери діяльності), так і між різними галузями. Це можна вважати ознакою того, що ніс не встановлено зв´язок між функціями, які покладені на відповідні структури, та потрібними для цього інформаційними ресурсами, технологіями й технічними засобами, а також відповідними повноваженнями.

Відповідним чином різний характер мають і програми інформатизації галузей, що існують у різних формах. Однією з головних причин такої ситуації є фактична відсутність системної, багаторівневої, нормативно підкріпленої, базованої на певній ідеології та стратегії галузевої державної політики. Тому, незважаючи на низку незаперечних здобутків та амбітних планів (наприклад, розгортання національної 40-мережі), потрібно констатувати наступне.

1. Спостерігається низка сталих негативних тенденцій у динаміці показників розвитку:

- збереження значного дисбалансу між віковими, регіональними аудиторіями вітчизняного сегмента мережі інтернет: Київ та міста-мільйонники досі запишаються основним джерелом вітчизняної інтернет-аудиторії (на 6 міст припадає 25 % від загальної інтернет-аудиторії). Крім того, інтернет на сьогодні залишається переважно молодіжним середовищем - частка користувачів старше 45 років складає лише 18 % від загальної кількості;

- ступінь розвитку широкосмугового доступу до мережі інтернет (один з найактуальніших глобальних трендів) в Україні можна оцінити як критично низький. Рівень проникнення таких послуг в Україні складає лише 4,17 %, що значно нижче середньосвітового показника - 7,02 %; амбітні за своєю суттю проекти (на кшталт Національного проекту «Відкритий світа - створення інформаційно-комунікаційної 4G освітньої мережі національного рівня) не завжди мають повноцінне обгрунтування в сенсі перспектив використання та готовності

України функціонувати в межах подібних систем на технологічному, управлінському, економічному, освітянському, політичному рівнях.

2. Зберігаються значні прогалини на нормативному рівні (включно з міжнародними зобов’язаннями):

- усупереч рішенням і домовленостям Женевського (2003 р.) та Туніського (2005 р.) самітів з розвитку інформаційного суспільства Україна досі не прийняла ані Стратегію розвитку інформаційного суспільства, ані Стратегію впровадження електронного урядування;

- в Україні досі не прийнято низку ключових документів, що мають сприяти формуванню розвиненого інформаційного суспільства: Інформаційний кодекс України, Стратегія розбудови інформаційного суспільства, не створено Національну систему індикаторів розвитку інформаційного суспільства.

Рекомендації. З метою подолання негативних тенденцій у розбудові інформаційного суспільства України та надання цьому процесу системності та впорядкованості необхідно здійснити низку заходів.

3. Має бути вжито заходів задля зміни самого розуміння суті й сенсу розвитку ІС в Україні, подальшої механічної технологізації проблеми розвитку інформаційного суспільства та створено належні умови для розбудови суспільства, що базується на знаннях. Цей процес мяг бути підпорядкований Президенту України та спрямовуватися в межах Програми економічних реформ і Послання Президента України Віктора Януковича до Українського народу.

Зокрема пропонується:

- прийняття Указом Президента України нового концептуального документа - Стратегії розбудови інформаційного суспільства (з подальшим переглядом пріоритетних напрямів колені 3 роки), яка б визначала ключові параметри нового типу суспільства, пріоритети розвитку, конкретні цілі та механізми їх забезпечення. На концептуально-програмному рівні Стратегія має базуватися на нині чинних основних профільних актах - законах України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства України на 2007-2015 роки», а також Національній програмі інформатизації - продовжувати їх і розвивати (або коригувати) основні їх положення. У Стратегії мають бути розкриті програми дій та/або системи заходів за ключовими напрямками розбудови ІС в Україні;

- з метою контролю за виконанням Стратегії вбачається доцільніш створити при Президентові України Національну раду з розбудови інформаційного суспільства в Україні під його головуванням та зі входженням до її складу представників органів державної влади, що відповідають за інформатизацію, науковців, представників відповідних недержавних організацій і тих політичних сил, що зацікавлені в розвитку нового, конкурентного типу суспільства в Україні.

4. Прийняття Інформаційного кодексу України. Для цього, необхідні:

1) визначення внутрішньої структури та ієрархії актів інформаційного законодавства України на рівні правової доктрини;

2) прийняття необхідних змін та доповнень до законів України, що регулюють інформаційні відносини.

Такі кроки дозволять упорядкувати інформаційні відносин,, и у країн, „ межах чіткої ієрархи законів та єдиної системи правових норм і понять

Такі системи має врахувати вже розроблені пропозиції Державним комітетом з питань науки інновацій та інформатизації України для Держкомстату, однак із доопрацюванням з огляду на необхідність гармонізувати дані показники з відповідними європейськими критеріями вимірювання інформаційного суспільства.

  1. Доречним є ініціювання створення в межах проекту «Східне партнерство» спеціальної європейської програми, в межах якої відслідковувались би тенденції розвитку інформаційного суспільства, і зокрема порівнювалися б статистичні дані (індикатори) такого розвитку, в країнах-учасницях згаданого проекту. Цс дозволило б принаймні на рівні підходів до формування масивів статистичних даних уже нині адаптуватися до вимог ЄС.
  2. У довгостроковій перспективі Україна потребує перегляду державної політики щодо залучення інтернет-користувачів до активнішого соціального життя в інформаційному суспільстві. Крім традиційних для будь-якої демократичної країни проблем залучення громадян до функціонування систем електронного урядування, об’єктивною потребою є вирівнювання регіонального розподілу кількості інтернет-користувачів з метою збільшення рівня проникнення інформаційної інфраструктури в сільську місцевість і здешевлення її використання.
  3. Важливими залишаються проблеми призупинення на засадах матеріального та морального стимулювання «відток мізків», трудової міграції за межі країни фахівців високого рівня та налагодження системи пожиттєвого навчання, а також інноваційного реформування ринку праці та забезпечення його гнучкості на засадах упровадження прямих і зворотних зв´язків між ринками праці та ринками фахової підготовки й перепідготовки (післядипломної освіти).
  4. Задані проблеми зумовлюють необхідність структурної реорганізації освітньої системи та істотне збільшення бюджетних і позабюджетних видатків на освічу в тій частині, що стосується науково-дослідницької роботи викладачів та студентів. У перспективі треба перетворити українські університети за кращими західними взірцями у центри науково-дослідницької роботи й технологічних інновацій, а також позбавиш статусу «національний» університети й інші освітні заклади, що не відповідатимуть даним критеріям і не будуть конкурентоспроможними на національному, європейському та світових освітніх ринках.
  5. Необхідно розробити конкретні державні механізми для забезпечення стратегічного розвитку економіки в напрямі «десировинізації» та збільшення у структурі економіки питомої ваги інтелектуальних послуг, що базуються на новітніх наукових знаннях; збільшити частку ринкової економіки в секторі ІКТ з відповідним зменшенням державних дотацій та протекціонізму; впроваджувати заохочувальну фіскально-податкову політику для розвитку спектра послуг ІКТ.
  6. В Україні назріла дебюрократизація на засадах упровадження технологій електронного урядування держапарату. Це зумовлює необхідність налагодження системного діалогу між органами виконавчої влади та інститутами громадянського суспільства шляхом використання новітніх ІКТ.

Враховуючи складну демографічну ситуацію, необхідно залучати старше покоління до використання сучасних інформаційних технологій, і зокрема мережі інтернет. На сьогодні лише 3 % від загальної кількості користувачів становлять особи старші 60 років, що фактично означає їх виключність із загальнодержавних процесів розбудови нового типу суспільства, хоча одним із гасел європейських програм інформатизації було й залишається таке: «Нікого не залишати позаду». Як відомо, кількість лише пенсіонерів в Україні сягає 13,7 млн осіб, отож майже третина населення держави залишається поза межами важливих суспільних процесів.[2, 30-32]