Інформаційно-аналітична діяльність

8.8. Компоненти інформаційної культури

Сьогодні є всі підстави говорити про формування нової інформаційної культури, яка повинна стати елементом загальної культури людства. Якщо роздивлятись поняття питань культури з погляду сучасності, то насамперед вони пов´язані із самовизначенням народів (зокрема людини) та їх мовним розвитком (як засоби спілкування).

У зв´язку з цим інформаційну культуру в нових формах її передачі, зокрема в навчанні, можна розуміти, як систему з чотирьох базових компонентів, а саме;

культури організації подання інформації;
культури сприймання та користування інформацією;
культури використання нових інформаційних технологій (HIT);
культури спілкування через засоби HIT.

Два останні компоненти формують так званий мережевий етикет.

Інформаційна культура формується як інтегральне поняття, яке включає такі компоненти:

аудіовізуальна культура,
логічна культура.
семіотична культура,
понятійно-термінологічна культура,
технологічна культура,
комунікаційна культура,
мережева культура.

Аудіовізуальна культура (медіакультури). Медіакультури - Особливий ПШ культури інформаційного суспільства, це частіша загальної культури – світові книги, газет і журналів, кінематографа, радіо-i телемовлення, інтернет-ресурсів, CD-ROm, DVD... Всього того, що зв´язує людину з навколишнім світом, інформує, розважає, пропагує, впливає на оцінки, думки і поведінку людей. Йде формування «планетарного», «глобального» мислення. Активною учасницею нього процесу г медіакультури, формується єдиний інформаційний простір. Мова йде, по суті, про нову інформаційну цивілізацію, пов´язану з колосальним, небаченим раніше впливом сучасної «індустрії інформації» буквально на всі сторони суспільного життя.

Логічна культура. Мислити логічно - це значить мислити точно і послідовно, не припускатися суперечностей в своїх міркуваннях, вміти розкривати логічні помилки. Ці якості мислення мають велике значення в будь-якій області наукової і практичної діяльності, в тому числі і роботі інформаційного аналітика, яка вимагає точності мислення, обґрунтованості висновків.

Найкращі вітчизняні аналітики відрізнялися не тільки глибокими фаховими знаннями, але і суворою логічністю у викладенні і аналізі матеріалу, неспростовною аргументацією висновків.

Знання логіки, володіння логічною культурою допомагають аналітику підготувати логічно стрункий, добре аргументований аналітичний документ, викрити суперечності в інформації, спростувати необґрунтовані доведення своїх опонентів, побудувати конструктивну гіпотезу, намітити логічно витриманий план викладу матеріалу, несуперечливо, послідовно і обґрунтовано скласти аналітичний документ і т.д.

Семіотична культура. Культура виступає також як світ знаків. Виступаючи в якості носіїв смислу, «оброблені» (фізично і духовно) людиною речі, процеси, явища стають знаками.

Знак — предмет (явище, дія), що виступає в якості носія інформації про інші предмети і використовується для її отримання, зберігання, опрацювання та передачі.

Знаки і системи знаків досліджуються спеціальною наукою — семіотикою. Поняття знакової системи в семіотиці охвачує дуже широкий обсяг об´єктів. Знаковими системами є природні (розмовні) мови (російська, українська англійська та інші), а також різні штучні мови — мова математики, хімічна символіка.

До знакових систем відносяться різноманітні системи сигналізації, мови, образотворчих мистецтв, театру, кіно, музики, правила етикету, релігійні символи і ритуали, геральдичні знаки та взагалі багато предметів, які можуть служити засобами для відображення якогось змісту.

Ми живемо не тільки в світі речей, але і в світі знаків. Це третя найважливіша характеристика культури.

Явища культури — це знаки і сукупності знаків (тексти), в яких зашифрована соціальна інформація, тобто започаткований у них людьми зміст.

Зрозуміти будь-яке явище культури це означає побачити в ньому не просто чуттєве, відчути річ, але її «невидимий» суб´єктивний смисл. Саме тому, що явище
виступає в якості знака, символу, тексту, який потрібно не тільки спостерігати, але і усвідомлювати, вона стає фактом культури.

Понятійно-термінологічна культура. Під понятійно-термінологічним апаратом розуміють наукову мову тієї чи іншої галузі знань. Замість терміна понятійно-термінологічний апарат як рівноцінний вживають термінологічна система або термінологія, розуміючи під ними сукупність термінів певної галузі знань науки (виробництва, техніки, мистецтва тощо), пов´язаних з відповідною системою понять.

Термін (лат. terminus — кордон, межа, кінець) — слово чи словосполучення, яке точно позначає спеціальне поняття і його співвідношення з іншими поняттями певної галузі, науки, техніки, суспільного життя тощо. У межах системи понять тієї чи іншої науки терміни повинні бути однозначними, стилістично нейтральними. Терміни створюються внаслідок термінологізації слів загальнонародної мови, запозичення або калькування іншомовних слів. Терміни підлягають словотворннм, граматичним і фонетичним правилам кожної конкретної мови.

Поняття — форма мислення, в якій відображаються загальні істотні властивості предметів та явищ реальності, загальні взаємозв´язки між ними у вигляді цілісної сукупності ознак. Утворення поняття — складний процес, в якому застосовують порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, ідеалізацію, узагальнення й умовисновки. В мові поняття виражається словом, здебільшого іменником у називному відмінку, або словосполученням. Ознаки, що входять у поняття, становлять його зміст. Предмети, яким притаманні ознаки, відображені в змісті поняття, утворюють його обсяг. Поняття, відображаючи сутність, поглиблюють знання людини про навколишню дійсність.

Отже, під понятійно-термінологічним апаратом розуміють сукупність термінів, які відображають системи понять цієї галузі знань.

Багатство і обширність понятійно-термінологічного апарату конкретної галузі знань є, по суті, відображенням її рівня розвитку. З розвитком науки її мова змінюється, удосконалюється, збагачується. Тобто розвиток наукового знання зумовлює тривалий і складний процес зміни понятійно-термінологічного апарату будь-якої конкретної галузі науки, удосконалення її всієї концептуальної системи.

Технологічна культура - четверта універсальна культура. Вона визначає світогляд і саморозуміння сучасної людини. При цьому під універсальними культурами ми розуміємо системи принципів, характерних для певної епохи й певних рівнів розвитку наукових знань і технічних засобів.

Комунікаційна культура - це вся сукупність комунікантів, реципієнтів, повідомлень, форм, засобів спілкування, сприйняття та осмислення інформації, котрі ґрунтуються на сфері соціальних відносин і, в свою чергу, формулюють їх. У цьому змісті соціально-комунікаційна культура наближається до розуміння культури як такої (оскільки культура і є чинником, що інтегрує соціум) і представляє одну з проекцій розгляду її як цілісності.

Мережева культура. У мережі Інтернет, яка теж є суспільною групою, також сформувалися свої загальновизнані правила, на базі яких будується спілкування в мережі.

Спілкуючись в мереж,, не забувайте - Ви маєте справу з живими людьми.

Правила хорошого тону для звичайного світу і для віртуального однакові, не робіть нічого такого, чого не хотіли почути або побачити сам, Навчіться доводити свою позицію, не принижуючи опонента.

Пам´ятайте, людина, з якою ви спілкуєтеся за допомогою клавіатури не бачить ваших емоцій, не чує вашого голосу. Постарайтеся представити себе на місці інеї людини і правильно формуйте свої думки, для того, щоб уникну,,, невірного трактування вашої думки.

Є і ще одна причина, по якій слід уважно стежити за тим, що пишеш в мережі. "Слово не горобець, вилетить - не впіймаєш" - ця приказка особливо справедлива для кіберпростору, адже все що ви пишете, зберігається в мережевих сховищах а значить, зможе спливти в майбутньому і заподіяти багато неприємностей.

Підсумовуючи все вищесказане, можна сказати, що головний і основоположний принцип мережевого етикету - це відношення до віртуальних опонентів, як до реальних людей.

Зверніть увагу на зміст ваших повідомлень. Вони повинні бути логічні, послідовні і витримані. Можна написати сторінку тексту, але зрозуміти, щось з цього, буде вельми непросто. Це часто буває, коли людина, не дуже розбираючись в темі, хоче переконати співбесідника і використовує для цього багатоскладову термінологію, в якій сама слабка.

Ніколи не кривдьте віртуальних опонентів, будьте терплячі і ввічливі, не користуйтеся ненормативною лексикою і не влаштовуйте конфлікт не маючи на те підстав.

Допомагайте людям в тих питаннях, в яких ви достатньо компетентні.

Не вплутуйтеся в конфлікти і попереджайте їх. Поважайте право людини на особисту інформацію.