Інформаційно-аналітична діяльність
7.3. Методи отримання й обробки маркетингової інформації
Збирання маркетингової інформації — це систематичне отримання і аналіз доступних для широкої громадськості даних про конкурентів і про зміни в маркетинговому середовищі. Система збирання маркетингової інформації займається пошуком, аналізом і поширенням інформації про різні чинники маркетингового середовища: конкурентні, технологічні, споживчі, економічні, соціальні, політичні та регулятивні. Система збирання маркетингової інформації визначає, яка інформація потрібна, здійснює її пошук в маркетинговому середовищі і подає менеджеру з маркетингу.
Розробка та ухвалення рішень у інформаційному маркетингу супроводжується використанням прийомів, які враховують умови невизначеності в бізнесі і ступінь ризику. Останній можна значно зменшити, маючи в своєму розпорядженні надійну, в достатньому обсязі, реальну і своєчасну інформацію. Концепція маркетингу припускає, що інформація є не менш важливим ресурсом підприємства, ніж фінанси й персонал.
Таким чином, для забезпечення успішного функціонування інформаційної установи на всіх етапах її діяльності виняткове значення має маркетингова інформація. Останню можна класифікувати за кількома ознаками.
Вторинні дослідженім, як правило, базуються на інформації, що вже є, і тому називаються кабінетними дослідженнями. Вторинні дослідження за своїм змістом - це вивчення вже наявних джерел інформації про проблему, що вивчається або досліджується, в системі маркетингу.
Розрізняють (відносно до фірми) зовнішні та внутрішні джерела для вторинних досліджень. Внутрішніми джерелами інформації можуть бути маркетингова статистика (характеристика інформаційного продукту, обсяг просування і продажу, обсяг знижок, рекламації), дані про маркетингові витрати (по продукту, рекламі, просуванню, продажу інформаційного продукту, комунікаціях), інші дані.
Як зовнішні джерела виступають:
— друкарські видання національних і міжнародних офіційних організацій, видання державних органів, міністерств, муніципальних комітетів і організацій;
— видання торговельно-промислових палат і об´єднань;
— щорічники статистичної інформації;
— видання галузевої тематики;
— книги, повідомлення в журналам і газетах;
— публікації учбових закладів, науково-дослідних і проектних інститутів, суспільно-наукових організацій, симпозіумів, конгресів, конференцій;
— прайс-листи, каталоги, проспекти та інші фірмові публікації;
— матеріали консалтингових організацій.
Комерційні джерела даних. Інформаційні підприємства можуть придбати вторинну інформацію у незалежних спеціалізованих компаній. За допомогою комерційних інтерактивних баз даних маркетологи — дослідники можуть самостійно шукати як вторинну, гак і первинну інформацію. Анкетування маркетологів показало, що 81% з них користуються інтерактивними службами. Зручні й легко доступні діалогові бази даних призначені для задоволення потреб в маркетинговій інформації.
Інтерактивні бази даних. Існує безліч інтерактивних баз даних, які являють собою певну маркетингову інформацію з різних аспектів споживчого попиту, кон´юнктури ринку і т.п. Більшість таких інформаційних служб мають і Веб-версії. Більше тисячі Веб-вузлів пропонує аналогічні дані, за невелику платню або взагалі даром. Щоб знайти що інформацію, слід за допомогою пошукових систем провести пошук з потрібної теми.
Інтернет і електронні бази даних. Інтернет забезпечує швидкий і дешевий доступ до величезного масиву стратегічно важливої для компаній інформації. Проглядаючи Веб-сервери конкурентів, підприємство може до дрібниць вивчити все, що стосується інформаційних продуктів, цін, кампаній по просуванню і загальних маркетингових стратегій конкурентів. Пошукові системи значно полегшують пошук інформації. За допомогою таких систем, маркетолога можуть задавати як пошуковий критерій назви конкуруючих компаній, назви їх спеціальних заходів і навіть назви тенденцій в розробці їхніх інформаційних продуктів. Один з Веб-серверів вже пропонує «Довідник з проведення розвідувальної діяльності серед конкурентів» та цілий набор порад і рекомендацій відповідного профілю.
Все більше поширення різних методів збирання маркетингової інформації ставить ряд питань про етичну відповідальність у бізнесі. Звичайно, не слід нехтувати відомостями в усіх доступних джерелах інформації, але підприємствам не можна спускатися до банального шпигунства. Оскільки в наші дні є безліч абсолютно легальних методів отримання даних, то підприємства не повинні заради потрібних відомостей переступати межу закону або виходити за рамки етичних норм.
Значущість для вторинних досліджень внутрішньої або зовнішньої інформації в кожному конкретному випадку визначається дослідником.
Система внутрішньої звітності. Інформацію, необхідну маркетологу, можна дістати із системи внутрішньої звітності, в результаті збирання маркетингової інформації і проведення маркетингових досліджень. Після цього система аналізу інформації обробляє здобуті дані і подає їх маркетологам у зручній формі.
Багато підприємств створюють обширні бази даних внутрішньої інформації, тобто інформації, що отримується з різних внутрішніх джерел, яка зберігається в комп´ютерах в електронному вигляді. Це дуже зручно, тому що менеджери з маркетингу можуть у будь-який момент мати доступ до потрібних відомостей. Робото і базами дантх внутрішньої інформації дає змогу їм виявляти маркетингові можливості й проблеми, розробляти програми та оцінювати якість маркетингової діяльності.
Інформація в цю базу даних надходить з безлічі різних джерел. Бухгалтерія готує фінансові звіти і зберігає докладні записи про продажі, ціни і рух готівки. Виробничі відділи складають виробничі плани, плани постачань, а також звіти про матеріально-технічні запаси. Відділи продажу складають звіти про роботу посередників і діяльності конкурентів. Відділ маркетингу збирає інформацію про демографічні та психографічні характеристики споживачів, про їх купівельну поведінку. Відділ обслуговування покупців накопичує дані про задоволеність покупців і про проблеми обслуговування. Дослідження, що проводяться на замовлення одного з відділів, можуть являти інтерес і для інших відділів.
Доступ до внутрішньої звітності здійснюється швидко і без великих грошових витрат, але й тут можливі проблеми. Оскільки внутрішня інформація спочатку відбирається для інших цілей, то вона буває неповною або може бути подана у формі, не відповідній для ухвалення маркетингових рішень. Наприклад, фінансові звіти, що надаються бухгалтерією, містять вичерпні дані про обсяг продажів і витрати, але без попередньої обробки відділ маркетингу не може використовувати їх для оцінки інформаційного продукту, роботи інформаційних агентств і каналів просування та продажу інформаційного продукту. Інформація швидко застаріває; підприємству необхідно весь час оновлювати бази даних. Крім того, у великих інформаційних установах звичайно створюються величезні обсяги інформації, і відстежувати її всю досить складно. База даних повинна бути добре структурована. Доступ до неї повинні мати всі фахівці. Бажано розробити зручний інтерфейс, щоб менеджери легко знаходили потрібні дані та ефективно їх використовували.
Основними перевагами вторинних досліджень є:
— витрати на проведення кабінетних досліджень менші, ніж на проведення таких самих досліджень за допомогою польових досліджень;
— витрати часу значно зменшується, наприклад, пошук в Інтернет або звернення до потрібної бази даних може повністю задовольнити потребу туристичної компанії в інформації про будь-яку країну світу, причому практично безплатно.
— для вирішення досліджень часто цілком достатньо тільки вторинної інформації, тому первинні дослідження стають непотрібними;
— можливість використання результатів кабінетного дослідження у випадку, коли поставлена мета маркетингового дослідження не досягнута, для визначення завдань польового дослідження, його планування і використання вибіркового методу.
Дослідження, виконані на основі вторинної інформації, як правило, є попередніми і носять описовий характер. За допомогою таких досліджень можна визначити, наприклад, загальноекономічні характеристики ринку, положення в індустрії інформації, національні та інші особливості при виході на зарубіжні ринки.
Для більш глибокого дослідження необхідна оперативна інформація. Ця інформація, зібрана вперше для конкретної мети, називається первинною інформацією, а дослідження, виконані на базі її аналізу - польовими.
Збирання й аналіз первинної інформації доцільно проводити тільки тоді, коли вивчення вторинної інформації не дає потрібного результату. При цьому треба сформулювати вимоги до вторинної інформації, що визначається предметом і об´єктом дослідження, яке проводиться. Поєднання вторинної та первинної інформації в необхідних обсягах, змісті та якості може привести до досягнення мети дослідження.
Основними методами отримання первинних даних є анкетування, спостереження, експеримент.
Найбільшого поширення набув метод анкетування та інтерв´ю. Різновидом цього методу можна вважати панельне дослідження. Останнім часом, у зв´язку з інформатизацією маркетингової діяльності стали застосовуватися інтерактивні методи моделювання маркетингової інформації. Методи анкетування, спостереження, експерименту, панелі та моделювання застосовуються для вирішення дослідницьких завдань різного рівня. У той самий час кожен з методів може використовуватися в поєднанні з іншими, польові дослідження майже завжди дорожче за кабінетні. Тому вони застосовуються у випадках, коли:
- в результаті вторинного дослідження не досягнутий необхідний результат і не можна провести відповідний маркетинговий захід;
- високі витрати на польові дослідження можуть бути компенсовані значенням і необхідністю розв´язання відповідної задачі.
Польове дослідження може бути повним або суцільнім, якщо їм охоплена вся група респондентів, які цікавлять дослідника, і частковим або вибірковим, якщо їм охоплений певний відсоток респондентів.
Суцільні дослідження звичайно використовуються для вивчення невеликого числа респондентів, наприклад, крупні споживачі, великі фірми. Взагалі суцільні дослідження відрізняються з одного боку, своєю точністю, а з другого боку — високими витратами ресурсів і часу.
Часткові або вибіркові дослідження найчастіше використовуються для отримання інформації при польових дослідженнях. На практиці застосовуються наступні методи часткового дослідження: випадкової вибірки, нормованої (за квотою) вибірки, концентрованої вибірки.
Порівняно із спостереженнями та експериментом анкетування дає змогу досліджувати широку область проблем маркетингу. Головна проблема методу анкетування полягає в тому, як обмежити цілі анкетування, які визначають стратегію та інтерпретацію здобутої інформації. З метою анкетування тісно пов´язана проблема кола осіб, які беруть участь в анкетуванні (експерт, посередник, споживач та ін.).
В організації анкетування слід звертати увагу на тактику анкетування (особливо на формулювання питань), на форми анкетування і методи підбору опитуваних осіб. Рекомендуються наступний порядок проведення анкетування:
Підготовчі заходи:
— визначення обсягу інформації;
— попереднє дослідження;
— розробка плану анкетування.
Розробка проекту анкети:
— розвиток тест-питання;
— проведення тест-дослідження.
Обґрунтування методів вибору опитуваних:
— суцільне або вибіркове анкетування;
— визначення виду вибірки.
Ефективність вибраного методу анкетування залежить від наявності та рівня інтенсивності зворотного зв´язку з опитуваним, а також від репрезентативності та плану вибірки. Ці параметри визначають вартісні та тимчасові показники витрат вибіркового методу досліджень.
Опитування можуть бути одноразовими або такими, що повторюються. Анкетування, що повторюються, називають панеллю. Як панель може виступати група осіб, підприємство. Панель — це вид безперервної вибірки. Вона дозволяє зафіксувати зміни спостережуваних величин, характеристик. Цей метод використовують при вивченні відгуків споживчих за який-небудь період часу. На основі цього методу вивчається тенденція зміни відгуків споживачів, їхніх потреб, звичок, смаків і т.п. Таким чином, панельне дослідження — це анкетування певного, представницького кола осіб в перебігу тривалого часу або в перебігу певного проміжку часу за певною темі.
Методи збирання первинних даних здійснюються в певній послідовності. Так, застосування методу інтерв´ю передбачає з´ясування його необхідності, розробку плану проведення інтерв´ю, підготовку переліку питань, прикладів; вибір тих осіб, хто інтерв´юються; планування бюджету; проведення інтерв´ю; аналіз результатів; підготовки звіту.
Найбільш поширені способи зв’язку — особистий контакт, телефонування, переписка, або спілкування через комп´ютер.
Особисте інтерв´ю буває двох видів — індивідуальне і групове. Індивідуальне інтерв´ю є бесідою з респондентами у них вдома або на роботі, на вулиці або в офісі. Це дуже гнучкий метод анкетування. Досвідчені інтерв´юери не дозволяють респонденту відхилятися від теми бесіди і допомагають з´ясувати складні питання. Вони керують бесідою, зачіпаючи одні теми і йдучи від інших, залежно від ситуації. Вони можуть показати опитуваним інформаційний продукт, рекламу або форму подання продукту і зафіксувати їхню реакцію. У багатьох випадках особисте інтерв´ю відбувається дуже швидко. Проте, індивідуальні Інтерв´ю в три — чотири рази дорожчі, ніж, телефонні.
Групові інтерв´ю полягають в запрошенні 6—10 чоловік на декілька годин для бесіди із спеціально підготовленим інтерв´юером-модератором про інформаційний продукт або підприємство. Звичайно як компенсація за згаяний час опитувані одержують невелику суму грошей. Бесіда, як правило, проходить в приємній обстановці, а щоб підкреслити її неформальний характер, запрошеним подають прохолодні напої. Модератор задає тему і заохочує вільний і невимушений обмін думками між учасниками інтерв´ю; завдання модератора — домогтися, щоб учасники висловлювали свої справжні відчуття й думки. Водночас модератор не дозволяє опитуваним відхилення від теми бесіди, він фокусує їхню увагу на темі інтерв´ю — звідси й походить назва «фокусуюче групове інтерв´ю». Вислови записуються вручну або на відеоплівку, а потім вивчаються.
Фокусуюче групове інтерв´ю стало одним з найпоширеніших методів маркетингового дослідження, оскільки дозволяє зрозуміти відчуття і думки споживачів. Проте, інтерв´ю такого роду дають дуже низький відсоток вибірки, не виправдовуючи витрат часу і засобів; крім того, їх результати погано піддаються узагальненню — знову внаслідок обмеженості вибірки. Оскільки в процесі індивідуального інтерв´ю велика роль відводиться ведучому, то на перший план виходить проблема його дії на респондентів.
Вибір способу зв´язку з аудиторією залежить від того, яку інформацію хоче отримати дослідник, а також від числа й типу вибираних респондентів. Вдосконалення комп´ютерних і комунікаційних технологій значно змінило методи отримання інформації. Зараз більшість дослідницьких компаній проводять анкетування по телефону за допомогою комп´ютера. Професійні інтерв´юери телефонують респондентам, що проживають в будь-якій частині країни, по вибраних навмання телефонних номерах. Якщо респондент погоджується брати участь в анкетуванні та інтерв’юер зачитує питання прямо з екрану і заносить відповіді в комп´ютер.
Деякі підприємства використовують комп´ютерні інтерв´ю, респондент сідає за комп´ютер, читає питання з екрану і тут же набирає відповіді. Комп´ютери встановлюються в дослідницькому центрі, в приміщенні виставки, в офісі, в готелі. Останнім часом застосовується система повністю автоматизованого телефонного анкетування, коли записаний на плівку голос ведучого ставить питання, а респонденти відповідають, натискаючи цифри на панелі кнопкового телефону.
Телефонне інтерв´ю — це найкращий метод швидкого збору інформації, він забезпечує більшу гнучкість, ніж поштові анкети. Інтерв´юер може роз´яснити одні питання, пропустити другі і зосередитися на третіх залежно від відповідей. Рівень реакції, як правило, вище, ніж при поштових анкетах, крім того, телефонне інтерв´ю дозволяє краще контролювати вибірку. Інтерв´юер може пояснити, який тип респондента його цікавить або навіть назвати конкретну людину, з якою він хотів би поспілкуватися.
Проте, телефонне інтерв´ю обходиться дорожче, ніж анкета, що розсилається поштою. Крім того, люди не завжди хочуть обговорювати з інтерв´юером питання особистого характеру, на опитуваних дуже впливає особа інтерв´юера — те, як він говорить, як ставить питання, навіть тембр його голосу.
Анкетування по телефону застосовується в тих випадках, коли необхідно зібрати інформацію в короткі строки в широких географічних розмірах інформаційного ринку. Анкетування по телефону необхідно вести просто, наперед підготувавши питання.
Анкетування письмово може проводитися кількома способами.
У першому випадку анкети розсилаються досліджуваним споживачам поштою.
При цьому може рекламуватися підприємство або її інформаційний продукт. Використовуючи цей метод, дослідник повинен розуміти, що не всі анкети повертаються заповненими. За даними фахівців отримання відповідей становить від 20 до 50 % повного обсягу охоплених анкетуванням. Застосування стимулів відносно опитуваних є заставою отримання високої частки заповнених анкет.
При проведенні письмового анкетування не слід забувати про місця розповсюдження анкет серед потенційних партнерів і споживачів, які можуть брати участь у виставках, ярмарках, презентаціях підприємства.
Кожен з методів анкетування має свої позитивні й негативні сторони.
Особиста бесіда. Переваги — невеликі витрати часу; можливість спостереження за реакцією того, що інтерв´юється; відносно невисока вартість; інтерв´юер може пояснити питання.
Недоліки — потрібні фахівці із знанням психології; обмеженість обсягу питань і числа тих, що інтерв´юються; складність в обробці інформації; обхват невеликих територій.
Телефонна бесіда. Переваги — невеликі витрати часу; відносно невисока вартість; обхват великих територій.
Недоліки — обмеження за обсягом питань; відсутність контролю за достовірністю інформації; складність у компоновці відповідей; суб´єктивні чинники, наприклад, небажання давати інтерв´ю, вести розмову.
Поштове (письмове) анкетування. Переваги — широкий обхват аудиторії; можливість комп´ютерної обробки інформації; показ вибірки; можливість контролю достовірності відповідей.
Недоліки — великі витрати часу; відносно велика вартість; професійна підготовка анкети; не всі питання анкети можуть бути зрозумілі респонденту.
Як зазначалося, при застосуванні методів опитування перед дослідником виникає проблема підбору питань. Тому залежно від спрямованості анкетування фахівці виділяють відкриті й закриті питання. Відмінність полягає в тому, наскільки конкретно поставлена мета дослідження, що проводиться.