Інформаційно-аналітична діяльність
6.6. Основні принципи планування
Планування здійснюється на основі комплексу певних принципів та методів, їх сполучення створює наукові основи планування. Принципи планування визначають характер та зміст планової роботи. В данин момент немає єдності в трактуванні принципів планування.
Принципи планування визначають характер та зміст планової діяльності в підприємстві.
Уперше загальні принципи планування були сформульовані французьким ученим Анрі Файолем — засновником так званої класичної адміністративної школи управління. Ним було названо п´ять принципів: необхідність, єдність, безперервність, гнучкість та точність.
Принцип необхідності в плануванні означає повсюдне та обов´язкове застосування планів при будь-якому виді трудової діяльності. До Того, як діяти, колектив підприємства повинен знати, чого він хоче та може.
Принцип єдності передбачає спільність економічних цілей та взаємодію різних підрозділів підприємства на горизонтальному та вертикальному рівнях планування та управління.
Принцип безперервності в Плануванні полягає в тому, що процес планування на підприємстві повинен здійснюватися постійно та без зупинки в межах виробничо-господарчого циклу.
Крім того, процес планування повинен бути безперервним також з наступних причин:
- невизначеність зовнішнього середовища робить необхідним поступове коректування очікувань підприємства та відповідні виправлення та уточнення планів;
- змінюваність не тільки фактичних передумов, але й уявлень підприємства про свої внутрішні цінності та можливості.
Принцип гнучкості в плануванні полягає в наданні планам та процесу планування можливості змінювати свою направленість у зв´язку з виникненням непередбачених обставин.
Для здійснення принципу гнучкості плани повинні складатися так, щоб в них можна було вносити зміни, пов´язуючи їх із зміненими зовнішніми та внутрішніми умовами. Тому плани, звичайно, як це прийнято у світовій практиці, містять резерви. При дотриманні цього правила необхідно також планувати величину таких резервів, тому що їх необґрунтоване застосування відображається на результатах планування. З фінансової точки зору забезпечення принципу гнучкості в плануванні потребує додаткових витрат.
Принцип точності. Усілякий план повинен бути складеним с такими точністю, конкретизацією та деталізацією, яких бажає досягнути підприємство, враховуючи його фінансовий стан, положення на ринку та ін.; тобто ступень точності плану можливий будь-який, але він обов´язково має забезпечити ефективність діяльності.
Крім перелічених, відомий американський економіст у галузі планування Р.Л.Акофф[1,2] сформулював ще два принципи: принцип участі та принцип холізму.
Принцип участі в плануванні передбачає, що ніхто не в змозі планувати ефективно для когось іншого. Краще планувати для себе (неважливо, як погано), ніж щоб хтось планував тебе (неважливо, як гарно). Принцип участі означає, що кожен член економічної організації стає учасником планової діяльності, незалежно від посади та функції, яку він виконує.
Регулювання принципу участі мас наступні переваги:
- кожен із робітників підприємства отримує. більш глибоке розуміння підприємства, знання різних сторін його життя;
- плани підприємства стають приватними планами робітників, а участь у досягненні цілей підприємства;
- приносить задоволення власних потреб робітників. Посилюється мотивація праці, зміцнюється єдність команди;
- робітники підприємства, займаючись плануванням, розвивають себе як особистість, а це є додатковий ресурс для підприємства;
- об´єднуються дві функції управління: оперативне керування та планування Плани перестають бути чимось зовнішнім для керівників.
Принцип холізму в плануванні складається з двох частин: координації та інтеграції.
Координація планової діяльності окремих функціональних підрозділів виражається в тому, що діяльність на одній частині підприємства не можна планувати ефективно, якщо таке планування не пов´язане з плановою діяльністю окремих одиниці! даного рівня і що всілякі зміни в планах одного з підрозділів повинні бути відображеними в планах інших підрозділів. Таким чином, взаємозв´язок та одночасність — головні риси координації планування на підприємстві.
Інтеграція планової діяльності передбачає, що в підприємстві існує різноманіття відносно відособлених процесів планування та приватних планів підрозділів, але кожна з підсистем планування діє, виходячи із загальної стратегії підприємства, а кожний окремий план є частиною плану більш високого підрозділу. Всі плани, створені в підприємстві — це їх взаємопов´язана система.
У вітчизняній науці та практиці планування, окрім розглянутих класичних принципів, широку популярність надбали загальноекономічні принципи: системність, цілеспрямованість, комплексність, оптимальність, ефективність, науковість, пріоритетність, збалансованість, зайнятість, директивність, самостійність, рівнонапруженість, конкретність, об´єктивність, динамічність, ризик та ін.
Принцип системності в плануванні передбачає використання кількісних та якісних закономірностей в економних системах, побудування такого логічного ланцюгу, згідно якому процес виробітку та обґрунтування будь-якого рішення відштовхується від визначення загальної цілі системи та підпорядкування цієї цілі діяльності всіх вхідних до нього підсистем. При цьому дана система розглядається як частина більш крупної системи, яка також складається з певної кількості підсистем.
Принцип науковості в плануванні означає, що в планах соціально-економічного розвитку всіх рівнів усебічний облік вимог об’єктивних економічних законів повинен базуватися на застосуванні наукового інструментарію, глибокому вивченні досягнень вітчизняного та закордонного досвіду формування планів.
Принцип цілеспрямованості (орієнтації на стратегію підприємства) у плануванні передбачає активний характер планування, включаючи цілі, які мають бути досягненні шляхом активних дій органів керування.
Принцип пріоритетності в плануванні треба розуміти, як переважну, головне значення чого-небудь. Необхідність вибору пріоритетних напрямків обумовлена, по-перше, обмеженістю ресурсів, по-друге, невідкладністю рішення найважливіших проблем.
Принцип збалансованості в плануванні повинен забезпечувати відповідність потенційних можливостей внутрішньогосподарчої діяльності підприємства задовольняти потреби ринку.
Принцип ефективності в плануванні полягає в тому, щоб виграти на складання плану були меншими за ефект, який приносить його виконання. При оцінці ефекту в процесі планування звичайно відбувається порівняння очікуваних показників зі заздалегідь обраною ціллю, встановленим нормативом прибутковості та іншими порівнювальними даними.
Принцип оптимальності в плануванні передбачає необхідність вибору найкращого варіанта на всіх етапах планування з декількох можливих або альтернативних. Критерієм оптимальності різних планів може бути максимальний або мінімальний прибуток або інші кінцеві результати, величина яких попередньо визначається в процесі планування на підприємстві.
Принцип комплексності в плануванні. Враховуючи те, що на підприємстві будь-яке планове рішення впливає як на економічні результати, так і на соціальні, організаційні, технологічні та ін., необхідно, щоб прийняті планові та управлінські рішення забезпечували облік змін як в окремих об´єктах, так і в кінцевих результатах свого підприємства, тобто були комплексними.
В закордонній практиці планування можуть зустрічатися і такі принципи планування як принципи документального забезпечення, організованості, стандартизації, вичерпності, узгодженості.