Інформаційно-аналітична діяльність
4.6. Інформаційні технології аналітичної обробки інформації
Як відомо, процес реалізації інформаційної політики складається з кількох етапів:
- збір інформації та аналіз ситуації, що склалася;
- вироблення кількох варіантів управлінських рішень;
- оцінка вибраних варіантів у відповідності до прийнятої системи критеріїв і вибір оптимального варіанту.
Для підтримки актуальності вихідної (аналітичної) для ухвалення управлінських рішень інформації використовуються різні технології регіонального моніторингу соціально-економічного стану, і фінансової діяльності об’єктів управління. На регіональному рівні моніторинг соціально-економічної та фінансової сфери здійснюється в інтересах оперативного управління народним господарством і являє собою систему регулярного спостереження за поточним станом і короткострокового прогнозування динаміки розвитку процесів і явищ, що відбуваються в суспільстві економіки та фінансах. При цьому головна увага приділяється системному аналізу їх розвитку під впливом державних органів влади та управління макроекономічного рівня в поєднанні з характером і спрямованістю стратегічно важливих господарських зв’язків з економічними партнерами і з урахуванням внутрішньорегіональних чинників (ресурсів, потенціалу, екології тощо).
Основні завдання моніторингу:
- безперервне спостереження за станом соціально-економічної та фінансової сфери в регіонах і отримання про неї оперативної інформації;
- поточний аналіз на основі просторово-часової координації інформаційних потоків про стан об´єктів моніторингу, що формуються різними органами виконавчої влади та іншими організаціями всіх форм власності, які беруть участь в моніторингу;
- своєчасне виявлення змін, що відбуваються в соціально-економічній і фінансовій сфері регіону, і причин, що викликали їх;
- попередження негативних тенденцій, що ведуть до формування і розвитку вогнищ напруженості в соціально-економічній і фінансовій сфері;
- короткострокове прогнозування розвитку найважливіших процесів в соціально-економічній і фінансовій сфері;
- оцінка ефективності та повноти реалізації законів та інших нормативно-правових актів з соціально-економічних і фінансових проблем;
- оцінка ефективності методів, організаційних структур і процесів керування стосовно до державних органів влади та управління, органів самоврядування, підприємств та організацій усіх форм власності;
- висунення пропозицій щодо комплексу заходів, спрямованих на усунення негативних тенденцій і явищ.
Об’єктами моніторингу є відібрані в рамках проведеної державою селективної економічної політики території, підприємства, установи та інші організації різних форм власності та галузей економіки, а також групи населення за соціально-демографічними і професійними ознаками. Склад і структура досліджуваних об’єктів визначаються відповідно до проблемно-цільової орієнтації моніторингу.
Основні напрямки моніторингу становлять дослідження та оцінка:
наслідків реалізації загальнодержавних управлінських нововведень, включаючи вимірювання методів, процесів і організаційних структур управління;
- стану та розвитку економічних, господарських зв´язків регіонів зі стратегічно важлиими партнерами;
- стану і тенденцій зміни власних ресурсів і потенціалу регіонів;
- ефективності податкової системи;
- ефективності фінансово-кредитної системи;
- трансформації структури власності;
- стану та структурних зрушень в галузях господарського комплексу (промисловому, сільськогосподарському, паливно-енергетичному, транспортному та ін.) та у сфері послуг;
- рівня життя населення, включаючи соціальне забезпечення, охорону здоров’я, освіту, культуру, відпочинок;
- товарного насичення споживчого ринку і структури інвестицій;
- стану специфічних для регіону компонентів, процесів і явищ.
Інформаційною базою моніторингу є:
- дані державної статистичної звітності та галузевої статистичної звітності, що надаються учасникам моніторингу на безоплатній основі;
- дані підприємств, установ та інших організацій, що не враховують державної та галузевої статистики і надаються учасникам моніторингу на договірній основі;
- дані вибіркових обстежень підприємств, установ, організацій регіонів за всіма формами власності, окремих груп населення, домашніх господарств;
- дані спеціальних соціологічних опитувань та економічних переписів, проведених на підприємствах і серед населення.
Результати моніторингу, як правило, розміщаються на Web-cepвepax.
Загальносистемну частину інформації бази моніторингу складають загальноукраїнські та міжнародні класифікатори, регістри, каталоги і довідники. Доступ до них забезпечуються на основі єдиного програмно-технічного середовища, що формується в інфраструктурі регіональної інформатизації. Моніторинг проводиться за єдиною системою базових соціально-економічних показників і на основі, типових методичних матеріалів, наданих регіонами основними організаторами моніторингу. Регіони мають право розширювати і доповнювати систему базових показників з урахуванням реальних потреб і цілей моніторингу.
Прийняття рішень - найбільш складний і відповідальний етап діяльності людини в системах управління. Сьогодні комп’ютерне моделювання процесів прийняття рішень стає основним напрямком автоматизації діяльності особи, яка приймає рішення.
Системи підтримки прийняття рішень, як правило, є діалоговими. Вони призначені для обробки даних і впровадження моделей, які допомагають вирішувати окремі, в основному слабо структуровані завдання (наприклад, прийняття рішення про позику або інвестиції), здійснювати прогнозування в різних сферах і г. п.
У більшості проблемних областей створення формальних традиційних кількісних моделей неможливо. Для задач подібного типу характерні невизначеність, опис на якісному рівні, неоднозначність наслідків рішень поставлених проблем. Г. Саймон назвав такі завдання слабоструктурованими, маючи на увазі під цим важко формалізовані завдання, що мають якісний характер, що несуть в собі невизначеність. При вирішенні таких проблем потрібна інтуїція, досвід, асоціативне мислення, здогадки. Наука, що забезпечує процес передачі ЕОМ інформації про ці проблеми, тобто знання, носить назву інженерія знань або когнітологія.
При структуризації або концептуалізації знань проектується структура отриманих знань про предметну область - складається список основних понять про предметну область, виявляються відносини між поняттями, визначаються стратегії, спрямовані на підтримку трансформації прийняття рішень у даній галузі і її зв’язок з навколишнім світом.
Етап отримання знань має свої особливості, які полягають в тому, що його можна розділити на більш дрібні процеси (витяг, придбання, формування), які мають власну специфіку. У процесі вилучення знань відбувається взаємодія експерта - джерела знань - з інженером по знаннях, в ході якого стає ясним метод міркування фахівців при прийнятті рішень і структура уявлень про предметну область. Процес витягу процедура, в якій інженер по знаннях, що має досвід у галузі когнітивної психології, системного аналізу, математичної логіки, створює «скелетну» модель предметної області, яка на наступних етапах буде наповнена конкретними відомостями про об’єкти предметної області.
Зручним інструментом дослідження слабкоструктурованих («м´яких») систем є когнітивна структуризація, яка сприяє поглибленню розуміння проблем, виявленню протиріч, якісному аналізу системи.
Розглянута методологія синтезує системний та когнітивний підходи і, будучи універсальним науковим інструментарієм для розуміння поведінки складних систем, становить значний інтерес для фахівців в економічних і соціальних науках.
Мета когнітивної структуризації полягає у формуванні та уточненні гіпотези про функціонування досліджуваного об’єкта, що розглядається як складна система, що складається з окремих елементів, підсистем, факторів і т. д. Для того щоб зрозуміти і проаналізувати поведінку складної системи, будують структурну схему причинно-наслідкових зв’язків.
Коло завдань, що стоять перед аналітичними службами, досить широкий. Якщо врахувати розмаїття проблем, що виникають у практичній діяльності, при вирішенні яких використовуються аналітичні служби, то стає очевидним, що без використання спеціально розроблених технологій їх ефективне функціонування практично неможливо. ,
У реальних задачах ситуаційного аналізу і прийняття рішень доцільно використовувати настроєні оціночні системи. Нагадаємо, що до складу оціночної системи входить набір критеріїв, за допомогою яких проводиться оцінка, шкали для визначення значення критеріїв оцінюваних об’єктів, коефіцієнти, які характеризують порівняльну важливість критеріїв, а також вирішальні правила.
При генеруванні варіантів рішень найбільш ефективне використання методів мозкової атаки, морфологічного аналізу.
Останнім часом все більшого значення набувають методи експертного прогнозування, зокрема, метод експертних кривих, що дозволяє використовувати потенціал висококваліфікованих спеціалістів для визначення очікуваної динаміки розвитку ситуації. Застосування таких методів доцільно, зокрема, при розробці сценаріїв розвитку ситуації. При підготовці альтернативних варіантів і прийняття остаточного вирішення велике значення набуває колективна робота експертів. Для коректного визначення її результатів необхідно використовувати спеціально розроблені методи і технології, зокрема, системи підтримки прийняття рішень і автоматизовані системи експертного оцінювання.
В даний час у структурах державної служби широке поширення одержали інформаційно-аналітичні технології. У рамках проведених аналітичних досліджень, в тому числі моніторингових, ініційованих і кумулятивних, використовуються різноманітні системи підтримки прийняття рішень, реалізовані як на базі експертних систем, так і групових експертних процедур.