Інформаційно-аналітична діяльність
3.1.Інформаційна аналітика як засіб одержання знань
Сьогодні поняття «аналіз», «аналітика», «аналітична діяльність» стали загальновживаними і «модними». Проте далеко не всі і не завжди розуміють суть цих понять. Отже, з’ясуємо, про що йдеться.
Поняття «аналітика» (грец. analytike - мистецтво аналізу) тлумачиться як мистецтво розчленування понять, начал, елементарних принципів, за допомогою яких міркування набувають доказового характеру.
Аналітична діяльність (аналітика) є напрямом інтелектуальної діяльності людей, який спрямований на вирішення завдань, що виникають в різних сферах життя[5, с.8].
Аналітична діяльність стає найважливішою характеристикою сучасного суспільства. В понятті «аналіз» закладено два смислові підходи.
При вузькому підході розуміється деяка сукупність прийомів мислення, уявне розкладання цілого на складові частини, яке дозволяє отримати уявлення про будову досліджуваного об´єкта, його структуру, частини.
При широкому підході аналіз не зводиться тільки до власне процедур уявного розкладання об´єкта на прості складові, а включає і процедури синтезу - процес уявного об´єднання різних сторін, частин предмета в єдине формоутворення. У зв´язку з цим досить часто аналіз ототожнюється з дослідницькою діяльністю взагалі.
Ніхто не заперечить, що добре налагоджена інформаційно-аналітична работа підвищує ефективність будь-якої діяльності. Вона дозволяє бачити повний спектр рішень, а не тільки ті, які здаються очевидними або до яких звикли.
Водночас для людини, що не володіє навичками інформаційно-аналітичної роботи, велика кількість інформації таким же чином згубна, як і відсутність її - вона незадовільно впливає на якість рішень.
В якості найбільш загального визначення мети інформаційно-аналітичної роботи потрібно розуміти створення інформаційного продукту, до якого застосовуються наступні вимоги:
- релевантність (відповідність) завданням, що поставлені в конкретній сфері матеріально-перетворюючої діяльності;
- адекватність рівня деталізації інформації класу вирішуваних завдань;
- науковість:
- достовірність;
- своєчасність.
Будь-який серйозний аналітик намагається повністю проникнутись духом проблеми, що вивчається, постійно думає про те, над чим працює. Під час таких роздумів явища набувають конкретних форм і прояснюються тенденції розвитку подій.
За ними повинна слідувати оцінка явищ, що розглядаються. Всі ці процеси спираються на накопичені раніше аналітиком теоретичні знання і його практичний досвід.
В найпростішому варіанті аналітична експертиза виявляє наявність чи відсутність у об’єкта аналізу проблем і суперечностей, що заважають його функціонуванню і розвитку, і дозволяє розробити шляхи і варіанти їх вирішення.
Підкреслимо, що ефективні стратегічні рішення залишаються незмінними на протязі багатьох віків і їх арсенал поповнюється досить рідко. Тут варто привести відомий вислів: "Що було, те і буде; що робітесь, те і буде робитися, і нічого нового немає під сонцем. Буває щось, про що кажуть: дивись ось нове; але г/е було вже у віках, що були перед нами" (Еклезіаст, 1.8, 1.9).
Аналітик володіє сукупністю інтелектуальних технологій, що дає йому змогу:
- адекватно розуміти сутність явищ і процесів;
- виявляти основні тенденції їх розвитку;
- прогнозувати та створювати наукову основу для прийняття управлінських рішень[5, с.16].
У зв´язку з цим результати праці співробітників інформаційних підрозділ та фахівців-аналітиків складають основу, підґрунтя для практичної повсякденної управлінської роботи осіб, які приймають відповідальні рішення в державних органах влади, господарчих структурах.
Висуваються такі вимоги до аналітичної роботи:
Перше вимога. Вона повинна мати не поверхневий, побутовий, а науковий характер і ґрунтуватися на врахуванні й глибокому розгляді всіх факторів, які стосуються тієї чи іншої проблеми; на основі реальної картини сьогоднішнього дня аналітик повинен зробити висновки і надати рекомендації уряду.
Друга вимога. Своєчасна інформація повинна ґрунтуватися не на одному, а на численних і різноманітних джерелах, безперечно, найбільш достовірних.
Третя вимога. Аналітичні матеріали повинні ґрунтуватися на документах, законах і розпорядженнях, висловлюваннях керівників, думках урядової еліти.
Четверта вимога. Аналіз буде більш правильним і точним, якщо ви добре знаете і глибоко розбираєтеся в тій проблемі, стосовно якої надаєте інформацію.
П´ята вимога. Аналіз повинен враховувати і будуватися на найновітніших даних з проблеми, про яку ви пишете. Якщо інформація застаріла ще до часу її складання, то й прийняте рішення може бути неповним і навіть невірним.
Шоста вимога. Одна із помилок, і навіть вад деяких аналітиків - повідомляти таку інформацію і надавати такий аналіз подій, який би не лише не дратував, а навіть радував замовника. Робиться це, зазвичай, в такий спосіб: негативні факти опускаються або пом´якшуються, а якісь позитивні оцінки виносяться на передній плай. Це найнебезпечійший шлях і досить часто така інформація може стати запорукою неправильного управлінського рішення. Інформація повинна бути максимально об´єктивною. Аналітик повииен мати мужність повідомляти максимально правдиву інформацію, якою б вона не була.
Сьома вимога. Надаючи інформацію (особливо взяту із ЗМІ), не варто сліпо вірити їй (навіть солідна газета може бути дезінформована). Варто обов´язково всіма можливими (легальними) засобами перевірити її.
Цікаве питання про спільність/відмінність наукового дослідження і аналітичного. На думку вчених, спільними та відмінними рисами інформаційно-аналітичної і науково-дослідної діяльності є:
- спільні риси - це два різновиди пізнання об´єктивної реальності;
- відмінні риси:
Наукове дослідження - це цілеспрямоване пізнання, результати якого виступають у вигляді системи понять, законів і теорій.
Інформаційно-аналітичний документ - це цілеспрямоване дослідження, кінцевим результатом якого є підсумкові прикладні знання, висновки щодо:
1) реальності причинно-наслідкових зв´язків, їх характеру;
2) тенденції розвитку явищ, процесів, подій, дій;
3) характеру відповідних наслідків певних процесів, дій чи подій;
4) визначення ознак, що вказують на ступінь визрівання небезпеки, ризиків, викликів і загроз для існування та розвитку об´єктів охорони: потенціалів держави, суспільства, фізичних і юридичних осіб, національних інтересів;
5) вироблення відповідних пропозицій щодо практики дій, спрямованих на вирішення проблеми, що існує або зароджується. [5, с. 55].