Інформаційно-аналітична діяльність
2.8. Міжнародна правова база в інформаційній сфері
Сучасна інформаційна політика розвинених країн світу розглядається як сукупність напрямів і способів діяльності компетентних органів держави з контролю, регулювання та планування процесів в інформаційній сфері щодо одержання, зберігання, обробки, використання та поширення інформації.
Держава регулює відповідний розподіл інформаційних ресурсів, загальні принципи інформаційної діяльності, встановлює пріоритети для забезпечення національних інтересів.
На сьогодні розвинені країни світу йдуть шляхом цілеспрямованого правового упорядкування відносин в національному інформаційному просторі, що визначається юрисдикцією відповідної держави, приймають необхідні законодавчі акти, перебудовують діяльність органів державної влади, які відповідають • за формування і реалізацію інформаційної політики. Огляд та аналіз концепцій інформаційної політики дає можливість побачити здобутки і перспективи країн, які мають спільну мету у становленні інформаційного суспільства. Наведемо деякі відправні моменти щодо інформаційної політики за кордоном.
Головними напрямами європейської інформаційної політики є:
- розвиток інформаційної інфраструктури;
- створення національного інформаційного потенціалу;
- забезпечення доступу до інформації;
- використання інформаційних ресурсів у національних інтересах;
- створення загальної системи охорони інформації (та захисту дата);
- сприяння міжнародному співробітництву у галузі комунікацій та інформації;
- гарантування інформаційного суверенітету держави.
Міжнародні правові документи, які регулюють інформаційні відносини;
- Документи, які розглядають загальні принципи і норми у сфері обміну інформацією.
- Документи, які забезпечують свободу слова, плюралізм тощо.
- Документи, які розглядають інформацію, як продукт.
- Пакет документів “міжнародні договори при інформаційну власність”.
Головні документи в міжнародних відносинах щодо інформації є:
- Міжнародна конвенція про використання радіомовлення в інтересах миру (1932р).;
- Конвенція про запобігання обігу порнографічних видань та торгівлі ними (1923р. - найстаріша міжнародна конвенція в галузі інформації. Вона закликає держави до знищення та запобігання обігу порнографічних видань);
- Угода про міжнародний обмін візуальними і звуковими матеріалами освітнього та наукового характеру (1948р);
- Конвенція про міжнародний обмін виданнями (1958р);
- Конвенція про обмін урядовими документами та офіційними виданнями між державами (1958р);
- Регламент міжнародного союзу електронного зв’язку (1972р);
- Міжнародна конвенція електронного зв’язку (1982р).