Інформаційно-аналітична діяльність
8.6. Досвід країн Європейського Союзу та США
Сучасна інформаційна політика Європейського Союзу започаткована з середини 80-х років минулого століття, коли було закладено два головні політичні компоненти стратегії інформаційного суспільства ЄС: діяльність у сфері досліджень і технологічного розвитку ІКТ, ініційована в 1984 р. програмою "ESPRIT" з інформаційних технологій і продовжена у 1986 р. спеціалізованими тематичними прикладними програмами на транспорті, в охороні здоров’я та в дистанційному навчанні, а також програмою "RACE" з питань передових телекомунікаційних технологій.
Незважаючи на успіх попереднього етапу, в 1999 р. стало зрозуміло, що політика інформаційного суспільства ЄС потребує нового імпульсу для розвитку і нового бачення ситуації. Тому Європейська Комісія започаткувала нову політичну ініціативу щодо прискорення перетворення Європи на інформаційне суспільство "Електронна Європа - інформаційне суспільство для всіх", якою пропонувалися амбіційні цілі, що забезпечать вигоди від інформаційного суспільства для усіх європейців. Були визначені три головні цільові напрямки дій:
- дешевший, швидший та безпечніший Інтернет: дешевший і швидший Інтернет-доступ; швидший Інтернет для дослідників і студентів; безпечні мережі і смарт-картки;
- інвестування в людей і навички: європейська модель в цифрову добу; робота в економіці, заснованій на знаннях; стимулювання використання Інтернету; прискорення електронної комерції;
- уряд он-лайн: електронний доступ до суспільних послуг; он-лайнова охорона здоров’я; європейський цифровий вміст для глобальних мереж; інтелектуальні транспортні системи.
Після того як були підсумовані результати ініціативи "е-Еигоре 2002", які виявили певні успіхи і проблеми, було вирішено продовжувати її реалізацію.
І в 2002 р. Європейською Радою був схвалений План дій "е-Еигоре 2005". Порівняно з попереднім, цей план містив більш цілеспрямовані дії. Планом передбачалося застосування таких взаємопов’язаних інструментів, як: політичні заходи для перегляду і прийняття законодавства на національному і європейському рівнях; гарантування, що законодавство не перешкоджає новим послугам; посилення конкуренції і сумісності мереж; полегшення обміну досвідом, позитивними практиками і демонстраційними проектами; проведення моніторингу політичних заходів та їх краще фокусування завдяки вимірюванню прогресу в досягненні завдань.
Не очікуючи завершення Плану дій "е-Еигоре 2005" Європейська Комісія запропонувала нову стратегічну ініціативу "і-2010 - Європейське інформаційне суспільство заради зростання і зайнятості", зорієнтовану на підтримку відкритої і конкурентоздатної цифрової економіки. В ній ІКТ розглядаються як рушійна сила для поліпшення соціальної включеності і якості життя європейців. Стратегія "і-2010 "будувалася у напрямку інтегрованого підходу до інформаційної політики ,який поєднував в собі політику ЄС щодо інформаційного суспільства і аудіовізуальних медіа. Таким чином, стратегія ЄС щодо розвитку інформаційного суспільства формувалась поступово у декілька етапів. Визначальною детермінантою її розвитку став зростаючий рівень міжнародної конкуренції в інформаційному секторі світової економіки.
На сьогодні вже успішно здійснена лібералізація телекомунікаційного сектора країн ЄС; реалізуються зусилля для забезпечення соціальної орієнтації розвитку ІКТ та підтримки регіональних і міжнародних ініціатив; надається підтримка європейської індустрії виробництва змісту інформації; успішно реалізуються програми з наукових досліджень; ЄС став важливим актором на міжнародній арені з вироблення загальних принципів формування глобального інформаційного суспільства, який отримав назву "європейського шляху". Цей підхід побудований на вільних ринках економічній дієвості, інноваціях в технологіях інформаційного суспільства і універсальному інформаційному доступі для всіх громадян. Європейський шлях - це політичний підхід, який оживляє концепцію соціальної ринкової економіки в європейські традиції і відображає її розширення до глобальної соціальної ринкової економіки.
Діяльність ЄС в галузі інформації та комунікації реалізуються через основні органи і спеціалізовані структури організації. Рада Європи та ЄС визначили основні положення і принципи для побудови інформаційного суспільства в Європі:
- створення об’єднаної системи комп’ютерних мереж для вільного обігу інформації;
- стимулювання соціального та суспільного розвитку європейських країн;
- впровадження концепції інформаційної економіки, розвиток глобального ринку інформаційних послуг та електронної торгівлі;
- захист основних прав і свобод людини та засобів масової комунікації;
- дослідження проблем негативного впливу нових ІКТ на соціальний захист і трудові права населення Європи;
- дотримання культурної самобутності та ідентичності націй;
- захист прав інформаційної інтелектуальної власності в європейському інформаційному просторі.
Форум інформаційного суспільства - незалежний консультативний орган ЄС, головною метою діяльності якого є збалансований розгляд всіх аспектів і викликів інформаційного суспільства. Як консультативний орган ФІС надає Європейській комісії ЄС пропозиції щодо пріоритетних напрямків діяльності та реалізації проектів організації. Процедура роботи та прийняття рішень ФІС дає можливість вести відкриті політичні дискусії з метою конструктивного обміну ідеями і для вільного вираження поглядів з проблем міжнародної координації дій за програмою інформаційного суспільства, формування єдиної системи правового регулювання інформаційної сфери, конвергенції телекомунікацій, ЗМІ.
ЄС розвиває програми наукових досліджень в галузі IT у різних контекстах за стратегічними напрямками європейського розвитку на основі інтелектуального потенціалу і об’єднання інформаційних ресурсів. Основними є Рамкові програми 1984-2003 pp. і на період до 2025 p., реалізація яких здійснюється через численні проекти ЄС.
Перша Рамкова програма (1984-87 pp.) "Стратегія дослідницької діяльності, розвиток технологій і їх вплив на процеси європейської інтеграції" - включала проект Euronet-Diane Community, який передбачає розвиток інфраструктури для надання інформаційних послуг в режимі он-лайн; створення джерел спеціалізованої електронної інформації, метою яких є стимулювання конкурентоспроможності європейських компаній у сфері інформаційних послуг.
Друга Рамкова програма (1987-91 pp.) "Ринкова політика та інформаційні технології" здійснювалася шляхом реалізації проектів "IMPACT", "Value Programme I", "CORDIS". Проект IMPACT передбачає розвиток європейського
ринку електронних інформаційних служб, мета якого залучення малого і середнього підприємництва до інформаційного сектору економіки та сприяння поширенню інформаційних послуг у суспільних сферах, таких як туризм, транспорт, медицина, освіта, муніципальне врядування. Цей проект включає чотири напрямки співробітництва: вдосконалення європейського ринку електронних інформаційних продуктів та послуг; створення законодавчої бази в галузі охорони даних, авторського права та суміжних прав, достовірності джерел; створення системи документації і каталогів в традиційній та електронній формах, уніфікація технічних стандартів доступу до баз даних; стимулювання ініціатив і співробітництва корпорацій у європейському регіоні.
Третя Рамкова програма (1990-94 pp.) передбачала вдосконалення стратегій наукових досліджень в галузі IT і здійснювалася через проекти "IMPACT П", "Value Programme II", "Craft", "ARCADE".
Четверта Рамкова програма (1994-98 pp.) - розвиток технологічних досліджень, координація діяльності в інформаційній сфері, допомога та обмін ноу- хау з країнами Центральної і Східної Європи, включає стратегічні проекти ЄС: "ESPRIT", "Telematics", "ACTS", "ІМТ, Libraries Programme і спрямована на розвиток інфраструктури комунікацій, нових комунікаційних технологій, застосування наукових досліджень у галузі комунікацій в економічній сфері для підвищення конкурентоспроможності ЄС.
П’ята Рамкова програма (1998-2002 pp.) передбачала створення європейської мережі TENs, інформаційної супермагістралі та реалізувалася через проект TEN- Telecom, основними напрямками якого є впровадження і розвиток діяльності суспільства на основі телекомунікаційних мереж; зв’язок технологій з комерцією у глобальних мережах; розвиток дистанційної освіти; управління виробничими процесами і залучення європейських країн до глобального комунікаційного співробітництва.
Шоста Рамкова програма (2003-2007) і на перспективу до 2025 р. відзначається революційним змістом і має мету об’єднання європейських інтелектуальних ресурсів, застосування наукового потенціалу Європи для реалізації програми становлення інформаційного суспільства і забезпечення лідерства у світовій конкуренції. Основним напрямом наукових досліджень визначено створення єдиного європейського наукового простру.
Інноваційна за змістом є сьома Рамкова програма ЄС (2007-2013 pp.) "Інформаційно-комунікаційні технології", якою передбачено підвищення конкурентоздатності європейської інформаційної індустрії. Програма забезпечує європейську науково-технічну базу, трансформацію ІКТ для всіх сфер життєдіяльності європейської спільноти та стимулює інноваційний розвиток інформаційного суспільства. Основні напрями розвитку ІКТ викладені у програмі стосуються технологічних основ ІКТ, прикладних досліджень, трансдисциплінарного наукового співробітництва та міжнародної співпраці.
Проте, незважаючи на велику увагу, яка приділяється проблемам переходу до інформаційного суспільства, в межах ЄС все ще не здійснюється єдина політика в цій сфері. Причинами такого стану речей є не тільки неоднаковий рівень розвитку інформаційної індустрії та інфраструктури, науково-технологічного, фінансового потенціалу країн-членів, а й різні державні пріоритети цих країн щодо розвитку тих чи інших напрямів політики. Зважаючи на загальний принциповий підхід до розвитку ІКТ у Співтоваристві, держави-члени по різному намагаються гармонізувати свій майбутній розвиток, наслідуючи різні політичні стратегії залежно від наявних можливостей. Кожна з існуючих національних стратегій держав-членів ЄС має свої специфічні аспекти, однак всі вони зорієнтовані на реалізацію стратегії ЄС, відображену в політичній ініціативі "е-Еигора".
Інформаційне суспільство в СІЛА. Як свідчить світовий досвід, кожна країна йде до інформаційного суспільства своїм шляхом, який визначають сформовані політичні, соціально-економічні і культурні умови. Багато з розвинених країн і країн, що розвиваються, повною мірою усвідомили величезні переваги, пов´язані з розвитком і поширенням останніх. Так наприклад США сподіваються реалізувати проект інформаційного суспільства самостійно, країни Європейського союзу, маючи в деяких випадках власні національні програми, пропонують об´єднати зусилля і ресурси. У цілому ж можливо припустити існування в майбутньому декількох типів інформаційного суспільства, як колись існувало кілька моделей індустріального суспільства.
Умовно в науковій літературі розрізняють дві основні практичні моделі розвитку інформаційного суспільства: західну і східну. В західній моделі основна роль відводиться лібералізації ринку інформаційних супермагістралей і їх універсальному обслуговуванню. В східній приділяєгься більше уваги співробітництву держави і ринку, спостерігається прагнення встановити зв’язок між традиційними культурними цінностями і невідворотними соціальними змінами. Надалі розглядатиметься саме західна модель інформаційного суспільства, яка узагальнює стратегії і програми індустріально розвинених країн - США, Німеччини, Франції, країн Північної Європи. В рамках означеної моделі виділяють американську і європейську моделі розвитку.
Розглянемо модель розвитку інформаційного суспільства, яку реалізує США. Ця модель визначається загальною концепцією соціально-економічного розвитку, яка передбачає превалювання приватного сектору над функціями держави в усіх напрямках розвитку суспільства.
Американський вплив у галузі комунікаційних технологій та інформаційній сфері відчутний в глобальних процесах, міжнародній політиці, світовій економіці. Досліджуючи місце і роль США у світовому інформаційному процесі, американські вчені вважають, що роль країни полягає в експорті інформаційного суспільства. При цьому вони намагаються довести, що США не мають імперських устремлінь і сповідують гуманістичні цілі. Але факти свідчать про інше. Якщо в світовій економіці питома вага США складає 20 %, то в інформаційному просторі планети країна займає абсолютно домінуючі позиції. В даному випадку світове співтовариство ще в більшій мірі залежить від Сполучених Штатів на долю яких за даними ЮНЕСКО припадає 65 % світового комунікаційного потоку інформації. США є абсолютними монополістами в інформаційному (віртуальному) просторі Інтернету. Інформаційний імперіалізм за своїми масштабами значно випередив економічний імперіалізм. Виходячи з того, що в США найбільший досвід інформатизації суспільства, тому саме цій країні вважають вчені, належить історична роль очолити людство в процесі перетворення його з індустріального стану в постіндустріальний - інформаційний. США запропонували доктрину "інформаційної парасольки" міжнародного співробітництва з широким колом країн у різних регіонах світу, суть якої - превентивна комунікація на основі переміщення масивів інформації, що передається США державам-реципієнтам для забезпечення їх національних інтересів і, як наслідок збереження лідерства США у політичній системі міжнародних відносин.
США стали однією з перших країн, що сформували комплексний державний підхід до реалізації ідеї інформаційного суспільства та визначили розвиток національної й інформаційної інфраструктури пріоритетами своєї політики. У 1993 р. уряд США опублікував доповідь із планами розвитку національної інформаційної інфраструктури (НІІ).
Для вивчення проблем, пов’язаних з побудовою НІІ була створена Робоча група з питань інформаційної інфраструктури. НІІ представляє собою проблемно-орієнтовану концепцію розвитку системи телекомунікаційних, інформаційних та комп’ютерних технологій, що направлена на вирішення конкретних державних завдань. Суть цієї концепції полягає в застосуванні сучасних телекомунікаційних технологій і інформаційних ресурсів для забезпечення швидкого і ефективного пошуку будь-якої інформації (де б вона не знаходилась), а також представлення її за запитом організацій або окремих громадян. В цілому, на думку спеціалістів, подібна концепція ШІ, яка допускає інтеграцію різноманітних телекомунікаційних послуг з комп’ютерними можливостями Інтернету, повністю відповідає тенденціям розвитку ГГ. Федеральний урядовий варіант концепції НІІ має наступну прикладну (проблемну) орієнтацію:
- освіта — єдина інформаційна система надає студентам і викладачам миттєвий доступ до широких освітніх ресурсів. Це дає викладачам можливість індивідуальної роботи з кожним студентом. Останнім же будуть надані не тільки тексти і фотографії але й і аудіо та відеоінформація, але головне інтерактивні мультимедійні технології, які забезпечують суттєво більш високий рівень сприйняття інформації;
- бібліотечна справа - об’єднання переведених на цифрові носії бібліотечних фондів принципово розширює доступ користувачів (читачів) до інформаційних ресурсів. Це має запобігти подальшому розподілу суспільства на інформаційно бідних і інформаційно багатих;
- охорона здоров´я — віддалений доступ до медичної експертизи на основі новітніх засобів зв´язку суттєво підвищує якість медичного обслуговування американців. Комп´ютерні історії хвороби і інші медичні записи повинні підвищувати якість роботи лікарів і знижувати вартість їх послуг;
- урядова інформація - швидка ідентифікація, локалізація і пошук спеціальної інформації про широкі ресурси уряду завжди були складним завданням для багатьох зацікавлених користувачів в тому числі лікарів, метеорологів, економістів, вчених і т.д. Використання Інтернет-технологій у зберіганні і пошуку інформації забезпечить швидкий віртуальний доступ до різної урядової інформації.
Інформаційне суспільство в американській НІІ визначається як суспільство, в якому кращі школи, вчителі та курси стають доступними всім студентам незалежно від географічних умов, відстані, ресурсів і працездатності; величезний потенціал мистецтва, літератури і науки стає доступним не тільки у великих організаціях, бібліотеках, музеях; послуги охорони здоров’я і соціальні послуги стають доступними в інтерактивному режимі кожному своєчасно і в необхідному місці; у кожного є шанс жити в різних місцях без втрати можливості повноцінно працювати в офісі через електронні магістралі; невеликі фірми можуть отримувати замовлення з усього світу електронним шляхом; кожний може дивитися останні фільми, звертатися в банк, магазин зі свого будинку; кожний може отримувати державну інформацію прямо або через місцеві бібліотеки, легко вступати в контакти з державними службовцями; державні, ділові структури можуть обмінюватися інформацією електронним шляхом, знижуючи обсяг паперової роботи і поліпшуючи якість послуг.
Американська нація досягла значного прогресу в застосуванні ІКТ в усіх секторах суспільного життя завдяки спільним зусиллям федерального, штатів і місцевого рівня. В 1993 р. в доповіді Департаменту комерції було обґрунтовано роль федерального уряду в концепції створення НІІ. Для здійснення широкої координації і партнерства федеральних структур з приватним сектором були створені Оперативна Комісія з інформаційної інфраструктури (Information Infrastructure Task Force) і Комітет Радників по національній інформаційній інфраструктурі (United States Advisory Council on the National Information Infrastructure). Оперативна Комісія з інформаційної інфраструктури була уповноважена координувати зусилля адміністрації: з вироблення рекомендацій, стратегії і політики для розвитку НІІ; по стимулюванню і розповсюдженню досвіду застосування технології в різних областях, включаючи виробництво, електронну комерцію, освіту, державні служби, охорону здоров’я, послуги бібліотек, охорону навколишнього середовища.
В лютому 1996 р. президентом Б.Клінтоном було проголошено Виклик Технологічної Грамотності (Technology Literacy Challenge), в якому зазначалось про спільну співпрацю громадян для досягнення мети, щоб до початку 21 ст. населення США стало технологічно грамотним. Департамент Комерції надав підтримку Комітету Радників по ШІ в створенні двох основних доповідей "Запуск ініціативи приєднання співтовариств США до інформаційної супермагістралі" і "Нація можливостей: реалізація надій інформаційної супермагістралі". В представленій концепції інформаційна супермагістраль - це більше ніж Інтернет.
Вона включає різні компоненти, в тому числі громадські і приватні мережі, засоби доставки і обладнання, інформаційне наповнення, штат професіоналів і, головне американських громадян, які отримують вигоду від її реалізації.
Інформаційна супермагістраль - термін, який охоплює всі ці компоненти і відповідає баченню національної об´єднаної мережі, включаючи механізми передачі, інформації, обладнання і людей.
Індивідам і їх співтовариствам доручається еволюційне формування інформаційної супермагістралі, щоб визначити, які ресурси можуть найкращим чином відповідати їх освітянським потребам. Відмічається, що крім фізичних компонентів інфраструктури, цінність НІІ для користувачів і нації буде залежати в більшій мірі від якості інформаційного наповнення, яке може бути в формі текстових баз даних науки чи бізнесу, відео і аудіо записів, архівів бібліотек і інших медіа. Надаючи доступ до географічно розподілених інформаційних джерел і дистанційній освіті інформаційна інфраструктура має потенціал покращення системи освіти і забезпечення нових можливостей навчання протягом усього життя.
Інформаційна супермагістраль забезпечує механізм створення суспільства, що безперервно навчається і складається з найбільш кваліфікованої, адаптованої і фінансово забезпеченої робочої сили в світі.
Найбільш швидкий і ефективний спосіб зробити доступною магістраль для населення - це школи, бібліотеки і суспільні центри. Значними проектами співпраці в сфері комп’ютеризації і забезпечення широкого доступу до інфраструктури на базі бібліотек стали Центр мережевих комп’ютерних бібліотек (Online Computer Library Center) і Інформаційна мережа з бібліотечного дослідження (Research Libraries Information Network).
Програма створення інформаційної супермагістралі вплинула на інформатизацію країни мінімум у трьох напрямах. Першим із них стало прийняття закону про телекомунікації (1996 p.), що затвердив створення широкосмугових ліній зв´язку, які могли б надавати аудиторії універсальні послуги. У результаті розширився спектр послуг ЗМІ, ускладнилася і диверсифікувалася структура медіаринку. Другий напрям - законодавча підтримка цифрового телебачення як додаткової можливості поширення нових інформаційних послуг. Третій - розширення доступу пересічних американців до Інтернету, що стимулювало розвиток онлайнових ЗМІ і торгівлі.
На сьогоднішній день можна констатувати безперечні успіхи Адміністрації СІЛА в сфері побудови електронного уряду: була реформована вся політика і структура державного управління інформаційними потоками і IT, в тому числі: задача створення електронного уряду стала національною і однією з пріоритетних; владні повноваження по проведенню політики створення електронного уряду були максимально сконцентровані як на загальному федеральному рівні, так і на рівні державних установ; створена система персональної відповідальності за інформатизацію державних органів; політика і практика створення електронного уряду були уніфіковані і стали прозорими і підзвітними.
Таким чином США істотно просунулись на шляху реалізації ідеї електронного уряду і багато в чому формують рішення і технології для електронного уряду, які потім переймаються іншими країнами. Є підстави вважати, що найбільш повно і ефективно концепцію електронного уряду вдалося реалізувати саме в США.
У цілому ж своєю лідируючою позицією на шляху просування до інформаційного суспільства США зобов´язані як комплексній державній програмі підтримки розвитку IT, так і діяльності великих комерційних фірм, що здійснюють дослідницькі розробки, виробництво і торгівлю у сфері ІКТ. Таким чином, американський шлях формування інформаційного суспільства визначається загальною моделлю соціально-економічного розвитку, в якій функції держави зводяться до мінімуму, а діяльність приватних осіб — до максимуму. Головне в цьому підході — повна лібералізація ринку інформаційно-телекомунікаційних технологій, розвиток інформаційних супермагістралей, їхня соціальна орієнтація.