Інформаційно-аналітична діяльність
8.4. Ринкова інфраструктура інформаційного середовища
Виділення основних взаємодіючих складових інформаційного ринку, поділ його на сектори та сегменти може здійснюватися за різними ознаками: за формою надання інформації, за характером, сферою застосування, за ступенем зміни рівня знань за використання інформаційних продуктів і послуг тощо. Це залежить від мети такого поділу.
Сектори інформаційного ринку виокремлюють за ознакою однорідності інформаційних продуктів і послуг. Предметом продажу та обміну на інформаційному ринку є: інформаційні ресурси, технології та системи, ліцензії, патенти, товарні знаки, "ноу-хау", інженерно-технічні послуги, інформація та інші види інформаційних послуг.
Узагальнивши різні підходи до поділу інформаційного ринку, виділимо сектори, які найбільше відповідають міжнародним стандартам, що особливо важливо для статистичного аналізу розвитку інформаційних ринків різних країн:
- апаратні засоби оброблення інформації;
- телекомунікаційне обладнання;
- програмні продукти;
- послуги;
- електронна інформація;
- електронні угоди;
- інтегровані інформаційні системи.
1. Ринок апаратних засобів оброблень інформації включає:
- системи оброблення даних (обчислювальні системи);
- багатокористувацькі системи;
- великі системи;
- середні системи;
- малі системи;
- робочі станції;
- персональні комп’ютери (ПК);
- портативні ПК;
- настільні ПК;
- принтери для ПК;
- офісне обладнання;
- апаратуру передавання даних;
- мережеве обладнання.
2. Ринок телекомунікаційного обладнання включає:
- обладнання, що розміщується у приміщеннях користувача (приватні телефонні установки, сполучені з міськими мережами; приватні телекомунікаційні комутатори;
- термінальне обладнання; мобільне обладнання, інше обладнання);
- обладнання, що забезпечує надання комунікаційних послуг (апаратура для надання послуг з комутації; апаратура для надання послуг з передавання даних/звуку (голосу)).
3. Ринок програмних продуктів включає всі види програмної продукції.
В Україні програмні продукти стали об’єктом купівлі-продажу з середини 80-х років, коли за спеціальною постановою ДКНТ СРСР програми було визнано продукцією виробничо-технічного призначення. До таких продуктів ставилися численні вимоги:
- запис на машинні носії та оформлення технічної документації відповідно до чинних стандартів та інших нормативних документів;
- проведення державних, міжвідомчих або відомчих випробувань;
- прийняття у виробництво;
- виготовлення за затвердженою у встановленому порядку технологією;
- прийняття службою технічного контролю і нормоконтролю організації-розробника;
- забезпечення гарантіями постачальника;
- реєстрація у багатьох державних органах.
Програмні продукти — це спеціально упаковані та оформлені для комерційного продажу, прокату, надання в оренду або лізинг пакети програм, розроблені і/або поставлені системними чи незалежними постачальниками. Вони не включають спеціально розроблені прикладні програмні рішення, які закуплені в інших фірм-виробників чи у третіх фірм і якими фірми-розробники систем "під ключ" доповнюють свої обчислювальні системи.