Штрих-код — спосіб запису даних, зручний для зчитування машиною.

Частіше зустрічається штрих-код, записаний за допомогою смуг різної товщини, який містить інформацію про товар. Також існують штрихові коди, складені з крапок, квадратів та інших геометричних фігур, які легко розпізнаються машиною. Використовуються не лише у торгівлі для ідентифікації товару, а й на квитках, документах, авто, у дослідженнях вченими тощо.

Історія виникнення. Штрихове кодування винайшов молодий інженер Давид Коллінз. Після закінчення інженерного факультету Массачусетського технологічного інституту в 1950-х роках він пішов працювати у Пенсильванську залізницю, де йому довелося зіткнутися з рутинною працею — сортуванням вагонів. їх треба було перерахувати, з´ясувати номера, та відповідно до документації визначити куди кожен вагон повинен проїхати... Процедура довга, та без гарантії уникнення помилок. Тоді й прийшла ідея освітлювати номери вагонів прожекторами та зчитувати їх за допомогою фотоелементів. Інженер-винахідник, щоб зробити простішим упізнавання номерів, запропонував записувати їх не лише простими цифрами, але й спеціальним кодом, що містив червоні й сині смуги, розташовані на вагоні в прямокутнику півметра довжиною. Випробування підтвердили, що сканувальній пристрій може правильно зчитувати код навіть при швидкості руху вагона близько 100 км/год. Однак Коллінз не заспокоївся. Успіх підштовхнув його вдосконалювати систему. У 1968 році замість прожектора, котрий вимагав надто багато електроенергії, він використав сфокусований лазерний промінь. Розміри сканувального пристрою стали набагато менші, зменшилось і саме марковання, що навело Коллінза на думку використовувати його штрихове кодування не тільки на залізниці, але й у якості товарного коду.

У1973 році в США була створена організація «Універсальний товарний код» (UPC— Universal Product Code), котра пропагує використання штрих-кодів в промисловості та торгівлі.

1977 році в Західній Європі для ідентифікування споживчих товарів стала використовуватися аналогічна система під назвою «Європейский артикул» (EAN — European Article Numbering).

За допомогою штрихового коду зашифрована інформація про деякі з найбільш істотних параметрів продукції. Найбільш поширені американський Універсальний товарний код UPC і Європейська система кодування EAN.

Відповідно до тієї чи іншої системи, кожному виду виробу привласнюється свій номер, що найчастіше складається з 13 цифр (Е AN-13).

Візьмемо, наприклад, цифровий код: 5601721110013. Перші дві цифри (56) означають країну походження (виготовлювача або продавця) продукту, наступні п’ять (01721) - підприємство-виготовлювач, ще п’ять (11001) - найменування товару, його споживчі властивості, розміри, масу, колір. Остання цифра (3) контрольна, що використовується для перевірки правильності зчитування штрихів сканером.

Для коду товару:

1 цифра: найменування товару,

2 цифра: споживчі властивості,

3 цифра: розміри, маса,

4 цифра: інгредієнти,

5 цифра: колір.

Штрих-коди деяких країн:

00-09 - США і Канада; 30-37 - Франція; 380 - Болгарія; 400-440 - Німеччина; 45-49 - Японія; 460-469 - Росія і колиши. СРСР; 471 - Тайвань; 474 - Естонія; 475 - Латвія; 477 - Литва; 480 - Філіппіни; 482 - Україна; 484 - Молдова; 489 - Гонконг; 50 - Великобританія; 590 - Польща; 594 - Румунія; 599 - Угорщина; 690-691 - Китай; 729 - Ізраїль; 73 - Швеція; 858 - Словаччина; 859 - Чехія; 868-869 - Туреччина; 87 - Нідерланди; 880 - Південна Корея; 885 - Тайланд; 888 - Сінгапур; 890 - Індія; 90-91 - Австрія; 93 - Австралія; 94 - Нова Зеландія.