Інформаційно-аналітична діяльність
4.6. Поняття «суб’єктів інформаційних відносин». Інформаційні потреби споживачів
Відповідно до Закону «Про інформацію»:
1) Суб´єктами інформаційних відносин є:
- фізичні особи;
- юридичні особи;
- об´єднання громадян;
- суб´єкти владних повноважень.
2) Об´єктом інформаційних відносин є інформація.
Фізична особа — в цивільному праві термін, що використовується для позначення людини (громадянина) як учасника правових відносин. Фізична особа також підпорядковується певним нормам та правилам поведінки.
Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.
Юридична особа — суб´єкт права, здатний від власного імені набувати права і обов´язки, за умови реєстрації у встановленому законом порядку.
Юридичною особою - є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. (ч.І ст.80 ЦК України)
Ознаки юридичної особи:
- участь у цивільній діяльності від свого імені. Керівники філій і представництв юридичних осіб діють на підставі довіреності, отриманої ними від юридичної особи до складу якого вони входять.
- наявність відособленого майна. Ця ознака в чистому вигляді втілена на господарських товариствах, які володіють майном, переданим ним засновником, на праві власності. Правовий режим майна інших юридичних осіб визначається засновниками цих осіб, які можуть залишити за собою право власності на майно, яким вони наділяють створювану ними юридичну особу.
- обмежена відповідальність. Засновники господарських товариств не відповідають за зобов´язаннями цих товариств, останні відповідають перед кредиторами власним майном. Цей загальний принцип має чимало виключень.
Правоздатність і дієздатність юридичних осіб здобуваються одночасно, виникають із моменту державної реєстрації юридичної особи.
Види юридичних осіб. Підприємницькі юридичні особи:
- господарське товариство;
- колективне підприємство (юридична особа, створена декількома юридичними або фізичними особами для отримання прибутку, наприклад, колективне сільськогосподарське підприємство, спільне підприємство тощо);
- приватне підприємство (юридична особа, створена фізичною особою як єдиним засновником)
- дочірнє підприємство (юридична особа, створена юридичною особою як єдиним засновником)
- державне підприємство (юридична особа, створена для здійснення господарської діяльності державою як єдиним засновником)
- казенне підприємство (юридична особа, створена для здійснення господарської діяльності державою як єдиним засновником)
- комунальне підприємство (юридична особа, створена для здійснення господарської діяльності місцевою громадою як єдиним засновником)
- виробничий кооператив (юридична особа, створена шляхом об´єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах іх обов´язкової трудової участі з метою одержання прибутку)
Непідприємницькі юридичні особи:
- кредитна спілка;
- установа (юридична особа, створена державою або органом місцевого самоврядування для здійснення відповідної публічної функції);
- споживчий кооператив (юридична особа, створена шляхом об´єднання фізичних та/або юридичних осіб з метою задоволення споживчих потреб його членів);
- громадська організація;
- політична партія;
- благодійна організація;
- релігійне об´єднання;
- об’єднання співвласників житла;
- міжнародна організація;
- тощо.
Об’єднання громадян. Закон України «Про об´єднання громадян» (введений в дію Постановою Верховної Ради від 16.06.92, №34). За цим Законом, право громадян на свободу об´єднання є невід’ємним правом людини, закріпленим Загальною декларацією прав людини, і гарантується Конституцією та законодавством України. Держава сприяє розвитку політичної та громадської активності, творчої ініціативи громадян і створює рівні умови для діяльності їх об´єднання.
За Законом, об´єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.
Об´єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією.
Суб´єкт владних повноважень. Суб´єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб´єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. (Кодекс адміністративного судочинства України, ст. 3).
Інформаційні потреби споживачів. Незаперечний факт, що для розвитку людського суспільства необхідні матеріальні, інструментальні, енергетичні та інформаційні ресурси. Сьогоднішній день характеризується особливим зростанням обсягу інформаційних потоків. Це стосується як економіки, так і соціальної сфери. Найбільший ріст обсягу інформації спостерігається у промисловості, торгівлі, фінансово-банківській та освітній галузях. Ринкові відносини висувають підвищені вимоги до своєчасності, вірогідності, повноти інформації, без якої немислима ефективна маркетингова, фінансово-кредитна та інвестиційна діяльність.
Щоб переконатися, що інформація дійсно має цінність, слід комплексно розглядати користувача та його проблему, яка потребує вирішення. Для цього необхідно, насамперед, відповісти на питання: яка інформація, кому, коли і у якому вигляді повинна бути надана. Іншими словами, постає проблема визначення та задоволення інформаційних потреб споживача інформації.
Потреба - одне з фундаментальних понять сучасної науки, що має сукупність значень, які затвердилися в рамках тієї або іншої сфери.
У найбільш загальному вигляді потреба визначається вченими як нестаток або недолік у чомусь необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку організму, людської особистості, соціальної групи, суспільства в цілому.
Без сумніву, в людському суспільстві - потреби - ключ до всього. Виявлення і задоволення потреб (людини) - стратегічна мета всіх наук.
Незважаючи на численні публікації з проблематики інформаційних потреб, фахівці не дійшли спільної думки щодо розуміння природи інформаційних потреб. На сьогоднішній день представниками різних наук запропонована досить велика кількість визначень поняття “інформаційна потреба”, що відображають найбільш розповсюджені в тій або іншій сфері підходи до розуміння сутності інформаційних потреб.
Окремі автори визначають інформаційну потребу як усвідомлену нестачу в інформації, необхідної для задоволення матеріальних і духовних потреб індивідуума", інші як «потребу в повідомленнях визначеного змісту і форми, що потрібні людям для орієнтації в навколишній дійсності, уточнення сформованої в них картини світу, для вибору лінії поведінки і вирішення проблемних ситуацій".
Узагальнюючи наведені визначення, можна зробити наступні висновки:
1. Інформаційна потреба - це нестаток інформації.
2. Без задоволення інформаційних потреб неможлива цілеспрямована розумна діяльність людини.
3. Ступінь розвитку інформаційних потреб і їхнього задоволення тісно зв´язаний з соціальною активністю людини.
4. Ціль задоволення інформаційної потреби - зняття невизначеності щодо рішення, яке ухвалюється.
В інформаційні потребі мають місце дві сторони: об’єктивна та суб’єктивна. Перша визначається матеріальними умовами життєдіяльності споживача інформації. Друга обумовлюється особистістю та індивідуальними
характеристиками фахівця, його здатністю усвідомити потреби та реалізувати їх у своїй практиці.
Об’єктивна сторона інформаційної потреби визначається:
- природою споживача інформації;
- місцем в ієрархічній градації управління;
- специфікою управлінських функцій;
- особливостями навколишніх умов, тощо.
Суб’єктивна сторона інформаційної потреби детермінується такими факторами, як:
- стилем поведінки споживача інформації;
- обсяг його знань та ідей, рівнем освіти;
- ступінню професійної підготовки;
- наявністю досвіду тощо.
Варто розрізняти колективні та індивідуальні інформаційні потреби. Між ними існують певні відмінності. Так, колективні інформаційні потреби не можуть існувати поза потребами конкретних індивідів. Але колективна потреба - це не проста сума особистих потреб. Особисті потреби можуть збігатися з колективними, а можуть носити самостійний характер і відображати особливості діяльності даного індивіда.
Необхідно також розрізняти поняття „інформаційні потреби” і „тематичні інтереси" споживача інформації. Потреби в інформації соціальні за своєю природою і обумовлюються, в першу чергу, змістом, структурою повсякденної діяльності індивіда, у тому числі об´єктивними характеристиками його професійної і суспільної діяльності. Тематичні ж інтереси є суб´єктивним відображенням і вираженням інформаційних потреб. Вони залежать від змісту пропонованої інформації і від ситуативних соціально-психологічних факторів (таких, як популярність, злободенність, престижність визначених тим, осіб, явищ тощо).
Існують різні методи вивчення інформаційних потреб. Загалом, їх можна розділити на дві групи:
1) "Непрямі" - базуються або на вивченні думки людей, які є фахівцями в тій або іншій предметній області, або шляхом застосування анкетування, інтерв´ювання тощо.
Недоліком цих методів є те, що судження про інформаційні потреби базується або на основі уявлення фахівця про свої потреби, або на основі сформованої практики його контактування з інформаційними службами і джерелами інформації. Уявлення ж про свої потреби багато в чому залежать від знання фахівцем інформаційної ситуації, в якій він діє, тобто від рівня його інформованості по даному питанню. Однак рівень інформованості фахівця щодо задачі, яка ним розв’язується, далеко не завжди буває достатнім, і тому він запитує інформацію не ту, котра об´єктивно найбільшою мірою сприяла б вирішенню задачі, а ту, котра відповідає його уявленню про можливі способи її вирішення. Інформація, що відповідає його уявленню, не завжди буває найкращою.
2) "Прямі" - засновані на безпосередньому аналізі інформаційним працівником задачі, що стоїть перед фахівцем. Ці методи мають на меті шляхом вивчення конкретної ситуації, в якій діє фахівець, виявити об´єктивно необхідну для вирішення проблеми інформацію (так звану об´єктивну інформаційну потребу) незалежно від того, запросив її фахівець, чи ні.
На практиці дослідження інформаційних потреб складається з наступних основних етапів:
1. Найперше - необхідно точно сформулювати інформаційні потреби споживача інформації.
Щоб правильно сформулювати інформаційні потреби споживача, перед початком розмови поставте себе на місце співбесідника.
Слід якомога точніше визначити інформацію, яка є дійсно важливою для компанії чи окремого замовника. Зробити це можна тільки за допомогою тривалих бесід з самим споживачем інформації та його співробітниками.
2. Провести бесіду з замовником.
Перша бесіда дуже важлива і найбільш складна. Це найперше визначення потреб замовника, прагнення зрозуміти, що потрібно керівнику, чого він хоче. Як правило, замовник не завжди може сам сформулювати, що йому потрібно.
Ви повинні підвести його до точного запиту інформації, ставлячи додаткові питання, сформульовані так, щоб розкопати, що дійсно він хоче одержати.
Суть таких питань зводиться до узгодження задачі, яку ставить перед вами замовник, до розуміння того, яка інформація йому потрібна для прийняття рішень. Будувати такі питання можна від загального до часткового
Відповіді на такі питання вже містять інформацію, яку потрібно шукати, на що звертати увагу, що є вкрай важливим для компанії. А під час їх аналізу з´ясовуються ті складові, за якими можна прогнозувати появу або розвиток потрібних факторів.
Непогано було б йти на бесіду з замовником маючи при собі список цих питань. А в процесі бесіди, ставлячи оцінку напроти кожного пункту, Ви одержуєте попередній план дій і виключаєте ситуацію "я мав на увазі не те...". Це опитування гарантія того, що ви самі і ваш замовник розумієте і згодні з тими результатами, що він очікує одержати.
Будь-який запит інформації повинен бути ясно і конкретно визначений, в тому плані, в якому розуміють його кінцевий результат. З самого початку будьте на стільки точними, на скільки це можливо. Максимально уточнюйте суть питання. Така відверта розмова, перед тим як почнеться проект, визначить, чи можна взагалі виконати те, про що Вас просять.
Обговоріть, на скільки реальним є виконання поставленої задачі.
Це допоможе замовнику усвідомити всі труднощі отримання інформації, і можливо, це дозволить йому ще до початку робіт визначитися з необхідність їх проведення. Не грайте зі споживачем інформації. Поясність, як виглядають справи в дійсності.
3. Погодити реальні терміни. Важливо домовитися про тимчасові рамки успішного завершення проекту. Говоріть про реальні терміни. Не забувайте, яку роботу. Вам доведеться виконати:
- розробити стратегію;
- визначити і забезпечити контакти з достатнім числом джерел;
- перевірити і проаналізувати результати досліджень;
- оформити аналітичний документ (огляд, звіт, прогноз тощо)
4. Підтримуйте зворотний зв´язок.
Споживач інформації і фахівець повинні постійно контактувати один з одним. Наприклад, щотижневі звіти за конкретними напрямками тримають кінцевого користувача в курсі справи щодо деяких з найбільш важливих моментів розвитку подій. Крім того, замовник завжди може дещо уточнити і вчасно зреагувати на якісь зміни. У сучасному швидко мінливому світі це дуже важливо.
5. Прагніть спілкуватися з питань інформаційних потреб з максимальною кількістю співробітників компанії.
Це також ваші потенційні джерела. Не можна ними зневажати. Перші бесіди з співробітниками переслідують три основні цілі:
- зібрати максимальну кількість інформації про стан справ з даного питання;
- з´ясувати стан справ з отриманням конкурентної інформації;
- сформувати в співробітників визначену думку про корисність аналізу проблеми.
При спілкуванні з посадовими особами вищої та середньої ланки управління постарайтеся, щоб вони розповіли про проблему своїми словами.
Зокрема, якщо це бізнесова структура, про:
- організацію, її становище, сильні і слабкі сторони, її ресурси та особливості;
- ринки, на яких конкурує компанія;
- загальну стратегію компанії для кожного ринку, а також, про ключові фактори успіху на цих ринках;
- першочергові конкурентні сили на кожному ринку;
- як здійснюється конкуренція на цьому ринку;
- що вони вважають найбільшою конкурентною перевагою інших компаній;
- які види конкурентної інформації є для них найбільш важливими;
- якого роду повинен бути аналіз ситуації;
- які конкурентні ситуації не дають їм спати спокійно.
6. Чим більше бесід, тим краще.
Спробуйте поговорити з такою кількістю начальників, менеджерів і персоналу, з якою тільки зможете. Це, не тільки забезпечить Вас великою кількістю вихідних даних для оцінки інформаційних потреб, але також дозволить Вам просунути більшій кількості людей концепцію необхідності та корисності процесу аналізу ситуації. Це підвищить рівень свідомості персоналу в плані аналізу.
7. Визначення інформаційних потреб.
Припустимо, що задача сформульована досить чітко. Настав час починати основну роботу. Але колись треба відповісти собі на наступні питання:
1. Що Вам потрібно для того, щоб виконати задачу вчасно і з мінімальними витратами?
2. На чому основному варто сфокусувати зусилля?
Вивчивши результати спілкування з посадовими особами, можна сформулювати, чого не вистачає кожному з них, що потрібно всім, і що є найбільш важливим.
Бесіди дозволяють визначити пріоритети для проведення ефективного збору та аналізу інформації. У свою чергу, розуміння основних потреб замовників дозволяє оптимально використовувати ресурси для виконання поставленої задачі. Після того, як Ви визначили, на чому будуть зосереджені Ваші зусилля, необхідно визначити, що Вам потрібно для виконання цього завдання:
1. Чи можете Ви провести необхідні дослідження самотужки?
2. Чи потрібна Вам допомога інших людей?
3. Чи потрібні Вам послуги зі сторони?
4. Які додаткові ресурси будуть потрібні?
Сторонні послуги можуть містити в собі наступні:
- послуги консультантів.
- он-лайнові бази даних.
- вже опубліковані звіти стосовно дослідження ринку.
- авторитетні доповіді експертів у визначеній сфері.
- послуга інших професіоналів КР.
- Інші співробітники (найбільш різноманітних спеціальностей) з цієї ж організації.
8. Визначення пріоритетів.
Насамперед, розставте за пріоритетами список інформаційних потреб замовника. Деталізуйте ці потреби (розкладіть на складові) і визначіть необхідні ресурси для відповіді на поставлені питання (в тому числі і час). Можливо, Ви побачите, що деякі задачі накладаються одна на одну і їх треба виконувати одночасно.
Після того, як Ви визначили ваші питання і ресурси, проведіть повний огляд ваших дій і оцініть їх. Можливо, переглянувши список ваших потреб, ви вирішите деякі з них поміняти місцями. Після того, як ваш список пріоритетів і ресурсів Вас цілком задовольнить, ви повинні вирішити, як одержати необхідні ресурси. Фактично Ви складете план дій і необхідні для цього ресурси.