Інтелектуальна власність і компютерне авторське право
1.1. Характеристика основних понять
Інтелект (з лат. — «пізнання», «розуміння», «розум») — це здатність до мислення, раціонального пізнання.
Інтелектуальна творчість, власність або ідея — це розумова діяльність людини і її можна проілюструвати як це показано на рис.1, рис.2.
Рис.1. Захист ідеї через суд Рис.2. Ідея як товарРис.З. Компоненти інтелектуальної власності
Як можна побачити на рис.2, інтелект — це здатність генерувати нову інформацію, тобто інформацію, якої ніколи не було у світі ( на об’єкті, в системі) і яка може стати товаром.
Часто інтелект змішують з поняттям «творчість». І хоча між ними є прямий взаємозв’язок, ці поняття мають різне семантичне навантаження.
Як було зазначено вище, інтелект — це здатність людини генерувати нову інформацію, а не сам процес її створення.
Творчість — це цілеспрямований процес пошукової діяльності людини, результатом якої є щось якісно нове, з притаманною йому неповторністю, унікальністю, оригінальністю тощо. Творчість людини може мати різні результати своєї матеріальності. Так, часто її залежно від результатів поділяють на духовну (художня, літературна), науково-технічну (виробнича, технічна, наукова, комп’ютерна, інформаційно-технологічна, методична тощо), виконавську (майстерність артистів, лекторів), комбіновану тощо (рис. 5).
Творчість — «виступає» як товар, вона є об’єктом бізнесових та державних структур.
Рис. 5. Класифікація творчості
Важливим є поняття інтелектуальної власності, яке поєднує у собі терміни інтелект та творчість, рис. 5.
Про те, що інтелектуальна власність (IB) «виступає» як товар, свідчить світовий досвід, який показує, що питома вага інтелектуальної власності може сягати 35% капіталу виробничих фірм, підприємств, установ тощо.
І хоча фахівцям вже давно відомо, що IB — це довгостроковий і перспективний вид вкладення капіталу, їм також відомо, що поняття IB — це логічна абстракція. Її можливо формалізувати, але занадто складно за умови використання понять, методів та моделей, які в математиці називають «нечіткими» або «розмитими».
Інтелектуальна власність (IB) — це права на результати розумової діяльністі людини у науковій, художній, виробничій, інфор- маційно-технологічній, комп’ютерній та інших сферах, які є об’єктом цівільно-правових відносин у частині права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Інтелектуальна власність може бути: майнова і немайнова.
Майнова IB — це право, що виникає у творця на досягнутий результат інтелектуальної, творчої діяльності, подібне до права власності, яке виявляється в особи, працею якої створено матеріальну річ (пристрій, прибор, комп’ютер, програма, база даних і знань, система управління, курси з ДО, СППР, АСУ, нові інформаційні технології (HIT) тощо). Можна сказати, що це економічний результат інтелектуальної праці людини.
Немайнова IB — це сукупність особистих моральних, психологічних, логічних, духовних (немайнових в розумінні економічних) та інших прав людини, які не можуть відчужуватися від їх власника внаслідок самої природи.
Особисті (немайнові) права автора програм, баз даних, інформаційних систем та технологій поділяються на:
- право авторства, т.т. право вважатися автором даних понять і вимагати від інших осіб визнавати Ваші права авторства, відповідно до існуючого законодавства;
- право на авторське ім’я (назву), т.т. можна вказувати власне ім’я, псевдонім або виступати анонімно;
- право на недоторканість, т.т. право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню, зміні без дозволу автора або використання будь-яких коментарів, післямов, пояснень тощо без дозволу автора;
- право на обнародування або право випуску твору у світ.
IB може бути представлена такими засадами:
- Авторське право і суміжні права
- Право на об´єкти промислової власності
- Право на нетрадиційні об´єкти IB
Авторське право і суміжні права — це комплекс відносин, які виникають у зв’язку зі створенням і використанням літературних, музичних, художніх, кінематографічних творів, а також наукових праць (у тому числі програм для ЕОМ, баз даних та знань СППР, АСУ, HIT) тощо.
Суміжні права — це права на такі об’єкти як: виконавська діяльність артистів, фонограми, постановки, передачі організацій ефірного і кабельного мовлення тощо.
Промислова власність (ПВ) — це твори людини у будь якій сфері її діяльності, які оцінюються передусім з позицій промислової значущості, економічної ефективності, отримання прибутку під час їх використання у ^гробничий діяльності. Об’єктами ПВ є винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, географічні вказівки походження товарів тощо.
На об’єкти ПВ можуть видаватися патенти, які захищають зміст тих рішень, які знайдені авторами.
Право на нетрадиційні об´єкти IB — це правова охорона таких результатів інтелектуальної діяльності як, наприклад, сорти рослин, топографії інтегральних мікросхем, комерційна таємниця (секрети виробництва, зокрема ноу-хау) тощо.
Гудвіл (імідж, ділова репутація) — це об’єкт суміжних прав, комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутків об’єкта за рахунок використання нових ідей та технологій, іміджу фірми, компанії; менеджерських здібностей тощо, т.т. збільшення прибутку без відповідного збільшення активних матеріальних операцій.
Наукове відкриття — визнання, усвідомлення нових явищ, властивостей, законів матеріального світу, які досі не були пізнані.
Винахід — це новий продукт, пристрій, речовина, спосіб тощо. Винаходи — це нові розв’язки окремих задач, які ґрунтуються на властивостях або законах матеріального світу, тобто винахід передбачає нове використання згаданих властивостей чи законів, пізнаних одночасно з винаходом або раніше.
Рис. 6. Взаємозв’язок етапів технологічного процесу
Створення інтелектуального товару та відношень між ними:
R1 — має можливість R2 — намагається
R3 — поєднує
R4 — генерує (моделює, створює)
R5 — отримує
R6 — виробляє
Стосовно авторського права треба наголосити, що охороні підлягають форми вираження ідей автора, а не самі ідеї. Ідеї не охороняються авторським правом. Наприклад, якщо автор публікує у журналі статтю, де у стислому виді викладає свої ідеї про те, як побудувати АРМ викладача або учня, чи як спроектувати систему дистанційного навчання, Веб-сайт, базу даних чи знань, то ніхто не може перешкодити будь-кому використати ці ідеї для створення перелічених продуктів. Хоча до речі, лекція, виступ, промова — це об’єкти авторського права і вони таким чином підпадають під закон про охорону авторського права і суміжних прав.
Курси з дистанційної освіти — це також об’єкт інтелектуальної власності і авторського права, бо для їх створення використовуються оригінальне чи/або універсальне програмне забезпечення, а також методичне, технологічне, організаційне, інформаційне забезпечення (власне чи запозичене) тощо.