Інтелект (з лат. — «пізнання», «розуміння», «розум») — це здатність до мислення, раціонального пізнання.

Інтелектуальна творчість, власність або ідея — це розумова діяльність людини і її можна проілюструвати як це показано на рис.1, рис.2.

Захист ідеї через суд Рис.1. Захист ідеї через суд

Ідея як товар

Рис.2. Ідея як товар

Компоненти інтелектуальної власності

Рис.З. Компоненти інтелектуальної власності

Як можна побачити на рис.2, інтелект — це здатність генерувати нову інформацію, тобто інформацію, якої ніколи не було у світі ( на об’єкті, в системі) і яка може стати товаром.

Часто інтелект змішують з поняттям «творчість». І хоча між ними є прямий взаємозв’язок, ці поняття мають різне семантичне навантаження.

Як було зазначено вище, інтелект — це здатність людини генерувати нову інформацію, а не сам процес її створення.

Творчість — це цілеспрямований процес пошукової діяльності людини, результатом якої є щось якісно нове, з притаманною йому неповторністю, унікальністю, оригінальністю тощо. Творчість людини може мати різні результати своєї матеріальності. Так, часто її залежно від результатів поділяють на духовну (художня, літературна), науково-технічну (виробнича, технічна, наукова, комп’ютерна, інформаційно-технологічна, методична тощо), виконавську (майстерність артистів, лекторів), комбіновану тощо (рис. 5).

Творчість — «виступає» як товар, вона є об’єктом бізнесових та державних структур.

Класифікація творчості

Рис. 5. Класифікація творчості

Важливим є поняття інтелектуальної власності, яке поєднує у собі терміни інтелект та творчість, рис. 5.

Про те, що інтелектуальна власність (IB) «виступає» як товар, свідчить світовий досвід, який показує, що питома вага інтелектуальної власності може сягати 35% капіталу виробничих фірм, підприємств, установ тощо.

І хоча фахівцям вже давно відомо, що IB — це довгостроковий і перспективний вид вкладення капіталу, їм також відомо, що поняття IB — це логічна абстракція. Її можливо формалізувати, але занадто складно за умови використання понять, методів та моделей, які в математиці називають «нечіткими» або «розмитими».

Інтелектуальна власність (IB) — це права на результати розумової діяльністі людини у науковій, художній, виробничій, інфор- маційно-технологічній, комп’ютерній та інших сферах, які є об’єктом цівільно-правових відносин у частині права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Інтелектуальна власність може бути: майнова і немайнова.

Майнова IB — це право, що виникає у творця на досягнутий результат інтелектуальної, творчої діяльності, подібне до права власності, яке виявляється в особи, працею якої створено матеріальну річ (пристрій, прибор, комп’ютер, програма, база даних і знань, система управління, курси з ДО, СППР, АСУ, нові інформаційні технології (HIT) тощо). Можна сказати, що це економічний результат інтелектуальної праці людини.

Немайнова IB — це сукупність особистих моральних, психологічних, логічних, духовних (немайнових в розумінні економічних) та інших прав людини, які не можуть відчужуватися від їх власника внаслідок самої природи.

Особисті (немайнові) права автора програм, баз даних, інформаційних систем та технологій поділяються на:

  • право авторства, т.т. право вважатися автором даних понять і вимагати від інших осіб визнавати Ваші права авторства, відповідно до існуючого законодавства;
  • право на авторське ім’я (назву), т.т. можна вказувати власне ім’я, псевдонім або виступати анонімно;
  • право на недоторканість, т.т. право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню, зміні без дозволу автора або використання будь-яких коментарів, післямов, пояснень тощо без дозволу автора;
  • право на обнародування або право випуску твору у світ.

IB може бути представлена такими засадами:

  • Авторське право і суміжні права
  • Право на об´єкти промислової власності
  • Право на нетрадиційні об´єкти IB

Авторське право і суміжні права — це комплекс відносин, які виникають у зв’язку зі створенням і використанням літературних, музичних, художніх, кінематографічних творів, а також наукових праць (у тому числі програм для ЕОМ, баз даних та знань СППР, АСУ, HIT) тощо.

Суміжні права — це права на такі об’єкти як: виконавська діяльність артистів, фонограми, постановки, передачі організацій ефірного і кабельного мовлення тощо.

Промислова власність (ПВ) — це твори людини у будь якій сфері її діяльності, які оцінюються передусім з позицій промислової значущості, економічної ефективності, отримання прибутку під час їх використання у ^гробничий діяльності. Об’єктами ПВ є винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, географічні вказівки походження товарів тощо.

На об’єкти ПВ можуть видаватися патенти, які захищають зміст тих рішень, які знайдені авторами.

Право на нетрадиційні об´єкти IB — це правова охорона таких результатів інтелектуальної діяльності як, наприклад, сорти рослин, топографії інтегральних мікросхем, комерційна таємниця (секрети виробництва, зокрема ноу-хау) тощо.

Гудвіл (імідж, ділова репутація) — це об’єкт суміжних прав, комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутків об’єкта за рахунок використання нових ідей та технологій, іміджу фірми, компанії; менеджерських здібностей тощо, т.т. збільшення прибутку без відповідного збільшення активних матеріальних операцій.

Наукове відкриття — визнання, усвідомлення нових явищ, властивостей, законів матеріального світу, які досі не були пізнані.

Винахід — це новий продукт, пристрій, речовина, спосіб тощо. Винаходи — це нові розв’язки окремих задач, які ґрунтуються на властивостях або законах матеріального світу, тобто винахід передбачає нове використання згаданих властивостей чи законів, пізнаних одночасно з винаходом або раніше.

Взаємозв’язок етапів технологічного процесу

Рис. 6. Взаємозв’язок етапів технологічного процесу

Створення інтелектуального товару та відношень між ними:

R1 — має можливість R2 — намагається

R3 — поєднує

R4 — генерує (моделює, створює)

R5 — отримує

R6 — виробляє

Стосовно авторського права треба наголосити, що охороні підлягають форми вираження ідей автора, а не самі ідеї. Ідеї не охороняються авторським правом. Наприклад, якщо автор публікує у журналі статтю, де у стислому виді викладає свої ідеї про те, як побудувати АРМ викладача або учня, чи як спроектувати систему дистанційного навчання, Веб-сайт, базу даних чи знань, то ніхто не може перешкодити будь-кому використати ці ідеї для створення перелічених продуктів. Хоча до речі, лекція, виступ, промова — це об’єкти авторського права і вони таким чином підпадають під закон про охорону авторського права і суміжних прав.

Курси з дистанційної освіти — це також об’єкт інтелектуальної власності і авторського права, бо для їх створення використовуються оригінальне чи/або універсальне програмне забезпечення, а також методичне, технологічне, організаційне, інформаційне забезпечення (власне чи запозичене) тощо.