Питання, що досліджуються у підручнику, актуальні і вкрай необхідні фахівцям всіх спеціальностей — від учня, студента, педагогічного працівника де керівника, менеджера, економіста, адміністратора або державного посадовця будь-якого рівня чи класу.
Як показує практичний досвід, ця проблема дуже складна, динамічна, «розмита», нечітка, спотворена багатьма роками використання в Україні «піратських» творів і практично ніким не визнається, крім самих авторів, які теж часто порушують авторське право, коли справа стосується «чужої» творчоі власності.
І якщо стосовно таких творчих понять, як літературний, художній, архітектурний чи науково-технічний твір давно робляться спроби вирішити це питання позитивно, то стосовно комп’ютерних програм, програмного забезпечення, баз даних, знань, метазнань, інформаційних та автоматизованих систем, курсів з дистанційної освіти (ДО), прогресивних інформаційних технологій тощо наша держава на початку шляху.
Особливо складна ситуація склалася навколо поняття ДО в Україні.
ДО — це також об’єкт авторського права. Всі, хто бере участь у розробці та використанні курсів з дистанційного навчання, відразу ж стають на шлях можливого порушення окремих статей Кримінального кодексу України (зокрема статті №176 «Порушення авторського права і суміжних прав»), що діє с 01.09.01р.
Це пов’язано з тим, що при розробці, реалізації та впровадженні будь-яко- го курсу з ДО, часто використовуються неліцензійні операційні системи, системне та прикладне програмне забезпечення, технологічне, інформаційне, методичне та інші види забезпечень, а також існуючі бази даних та знань: книги, брошури, посібники, методологічне забезпечення, магнітні носії тощо.
Щоб якимось чином позбавити майбутнього чи сьогоденного розробнике або користувача сучасних інформаційних технологій хоча б деяких неприємностей, наріжних каменів (або каменів спотикання) у цьому питанні, автор і пропонує широкому колу читачів цю книгу.
За даними досліджень компанії Business Software Alliance (www.bsa.org), яка здійснює боротьбу з розповсюдженням нелегального програмного забезпечення (ПЗ), рівень піратства у галузі ділового ПЗ в Україні у 2002 р. склав 89% (5 1994 р. він складав 95%). Дослідження BSA показало, що зниження рівня комп’ютерного піратства на 10 відсотків у найближчі 4-5 років призведе де подвоєння доходів від індустрії інформаційних технології (IT).
Для досягнення цієї мети потрібні наступні заходи:
- активна робота щодо створення ринкових механізмів, які б стимулю вали придбання легального (ліцензійного) ПЗ: нові види ліцензування, навчання партнерів і підтримка ПЗ;
- розробка та впровадження для користувачів та продавців методичних рекомендацій стосовно формування культури використання ПЗ;
- розробка й удосконалення юридичних і технологічних засобів захисту ПЗ;
- запровадження методології об’єднання зусиль у цьому напрямку виробників ПЗ, державних установ, засобів масової інформації та широкої громадськості, а також корпоративних клієнтів;
- розробка технології управління ліцензіями, патентами, а також алгоритмів легалізації ПЗ, та зменшення його вартості.
Також дослідження показало, що у 2003 році з 520 відомих Microsoft українських компаній з виробництва і продажу персональних комп’ютерів (ПК):
- 60°/) — відкрито продавали ПК з неліцензійним ПЗ, встановлюючи ліцензійні програми лише за бажанням клієнта;
- 35% — пропонували ліцензійне ПЗ, але за бажанням клієнта могли встановити піратську копію;
- 5% — встановлювали на ПК тільки ліцензійне ПЗ, або продавали ПК без ПЗ.
Загалом у період з 1998 по 2004 рік кількість підробленого і контрафактного товару, затриманого на кордонах держав ЄС, збільшилася у 8 разів. Зараз на піратську продукцію припадає 5% світового товарообігу, що складає — 258 млрд. доларів СІНА на рік.
Але Україна не перша у світі за рівнем піратства; так, рівень неліцензій- ного ПЗ сьогодні складає:
- Китай — 92% ;
- В’єтнам — 92% ;
- Україна — 89% ;
- Індонезія — 88% ;
- СНГ —87%;
- Росія — 87% .
У світі (2004 р.) нелегально було встановлено 36% ПЗ на суму 829 млрд. доларів США. При цьому, з них:
- у Східній Європі — 71% ;
- у Західній Європі — 37% ;
- у Північній Америці — 23%.
І це при тому, що в Україні лише тільки 2% населення має домашній доступ до Internet, а це 45 місце з 48 країн Європи. В Росії 12% населення має домашній доступ до Internet, в СПІА — 48% , у країнах Скандинавії — 60% .
Автор також пропонує всім, хто цікавиться цією темою, звертатися до йогс персонального сайту за адресою: www.unicyb.kiev.ua у розділ «Інтелектуальна власність і комп’ютерне авторське право» на головній сторінці з метою поглиблення своїх знань та обміну інформацією з питань, що розглядаються.