Безпека бізнесу: організаційно-правові основи

9.2. Методика створення системи конкурентної розвідки на підприємстві

Для кого система ділової розвідки становить найбільший інтерес? Насамперед, для великих корпоративних утворень: фінансово-промислових груп, банків, корпорацій, торговельних мереж. Саме там висока інтенсивність фінансових і значна щільність інформаційних потоків вимагають якісно інші підходи до їх обробки. Але і для підприємств, для яких створення окремої аналітичної служби недоцільне, часто необхідна оперативна, повна, а головне, достовірна інформація для прийняття ефективних управлінських рішень. Споживачі результатів роботи конкурентної розвідки знаходяться на всіх рівнях організації: керівники вищої і середньої ланки, співробітники відділу маркетингу і збуту, виконавці різних проектів. Конкурентна розвідка надає дані для стратегічного планування, інвестицій, розробки нової продукції, маркетингу, процесу продажів і будь-якої іншої діяльності в бізнесі, де потрібно приймати рішення на основі інформації про зовнішнє ділове середовище. По своїй суті система конкурентної розвідки компанії базується на інформаційно-аналітичній службі або центрі компанії.

Актуальність створення інформаційно-аналітичних служб визначається необхідністю для керівництва компанії розірвати інформаційну залежність від суб’єктивних і суперечливих оцінок.

Як правило, перед інформаційно-аналітичним підрозділом компанії постає три основні задачі:

- вивчення головних гравців на ринку;

- збір розвідувальної інформації «раннього попередження»;

- аналіз і інформаційна підтримка стратегічних рішень і питань.

Дослідження головних гравців на ринку припускає надання керівництву розвідувальної інформації з наступних напрямків:

  1. Профільні характеристики основних конкурентів, у тому числі їхні стратегічні плани, конкурентні стратегії, фінансові і ринкові показники, організаційні схеми й інформація про основний персонал, тестування і розвиток персоналу, виробництво, продажі, маркетинг тощо.
  2. Докладна оцінка основних конкурентів, у тому числі їхні конкурентні плани стосовно підприємства й основних клієнтів, стратегічні плани і мету, основні стратегії (фінансова, технологічна, виробнича, стратегія розвитку, дистрибуції, продажів і маркетингу), наявні виробничі і конкурентні ресурси.
  3. Визначення нових і потенційних конкурентів, що приходять з абсолютно інших галузей або сфер бізнесу.
  4. Опис і оцінка існуючої і майбутньої конкурентної сфери, у тому числі клієнтів і конкурентів, ринків і постачальників, виробництва і виробничих технологій, політичних умов і навколишнього середовища, галузевої структури, у тому числі її змін і тенденцій.
  5. Нові клієнти, їхні потреби і майбутні інтереси: хто вони і як конкуренти намагаються задовольнити їхні потреби.
  6. Думка галузі і клієнтів про «достоїнства» фірмових продуктів компанії, послуг тощо.
  7. Визначення й оцінка нових «гравців» у галузі, на ринку, у тому числі постачальників, найбільших дистриб’юторів, клієнтів і/або конкурентів, що розглядають можливість проникнення у конкретну сферу бізнесу.
  8. Розроблювачі нових технологій/продуктів: які їхні конкурентні плани і стратегії в цікавлячій галузі.
  9. Потреба в істотному поліпшенні частки ринку і показників росту, у тому числі в порівнянні з конкурентами.
  10. Якісна розвідувальна інформація, що стосується нормативного регулювання і навколишнього середовища, планування і прийняття рішень.
  11. Інвестиційне/фінансове співтовариство: як воно відноситься до даного бізнесу і галузі.
  12. Які інтереси і мета різних постачальників і галузевих експертів, що збирають інформацію про компанії.

По напрямку розвідувальної інформації «раннього попередження» керівництву необхідна постійна підтримка по тематиках:

  1. Сфери можливих технологічних «проривів», що могли б вплинути на дійсну або майбутню конкурентоздатність підприємства.
  2. Технологічні розробки, що впливають на виробничі потужності або на розробку продуктів і їхнє використання конкурентами й іншими компаніями.
  3. Стан і показники роботи основних постачальників: їх фінансове «здоров’я», проблеми вартості і якості, можливі придбання і/або альянси компаній.
  4. Можливі порушення постачання сировини, комплектуючих тощо.
  5. Зміна політики і процесів постачання в галузі.
  6. Зміна в сприйнятті компанії і її послуг з боку клієнтів/ конкурентів.
  7. Компанії і/або групи компаній, що розглядають можливість проникнення в займаний сегмент ринку.
  8. Зміни в міжнародній політичній, соціальній, економічній або правовий/нормативній ситуації, що можуть вплинути на конкурентоздатність організації.
  9. Питання нормативного регулювання: зміни в короткостроковому плані, відхилення в довгострокових тенденціях, інші урядові зміни, що могли б вплинути на існуючі регулюючі порядки.
  10. Розвідувальна інформація про альянси, придбання і продаж активів конкурентам, клієнтам і постачальникам. У тому числі необхідно відслідковувати причини і сили, що змушують їх на конкурентні дії, мету і задачі завершених угод.
  11. Фінансові ініціативи основних конкурентів: зміни в діючому фінансовому середовищі; альянси, придбання, продаж активів тощо.
  12. Інтереси і зусилля інших організацій по покупці компанії.

Аналіз стратегічних питань покликаний забезпечити інформаційну підтримку керівництва при прийнятті управлінських рішень. У рамках даного напрямку інформаційно-аналітичній службі доводиться вирішувати наступні питання:

  1. Розробка інформаційних масивів для стратегічного плану компанії по формуванню майбутньої конкурентної сфери.
  2. Формування глобальної конкурентної стратегії: оцінка ролі конкурентів у досягненні бізнесів-цілей компанії.
  3. Глобалізація галузі: як і з ким варто взаємодіяти компанії? Що і з ким роблять конкуренти?
  4. Розвиток українського, російського і міжнародного ринків: оцінка поточної конкурентної ситуації; опис найбільш імовірних ситуацій у майбутньому.
  5. Стратегічні інвестиційні рішення: виявлення й оцінка змін у конкурентному середовищі, у тому числі основні/значимі інвестиції в галузь з боку інших компаній; потреба в наявності інших компаній галузі; участь/роль інвестиційного суспільства; можливі альтернативні джерела майбутніх інвестицій, у тому числі альянси, придбання і т.д.
  6. Чи варто збільшити виробничі потужності або замість цього побудувати новий завод з більш ефективним виробничим процесом?
  7. Які плани необхідно прийняти, які почати дії для того, щоб підтримати технологічну конкурентоздатність стосовно головних конкурентів?
  8. Програми розвитку продукції. Виявлення й оцінка програм провідних конкурентів, статусу інших конкуруючих технологій.
  9. Розробка і пропозиція нового продукту. Як і коли відповідять конкуренти? Як вони вплинуть на наш план?
  10. Як поставиться до нашої нової стратегії по поширенню /продажам/ галузь, конкуренти, дистриб’ютори?
  11. Захист приватної інформації/технологій: відстеження зусиль конкурентів, інших зацікавлених у ній учасників ринку по її придбанню.
  12. Питання, що стосуються трудових ресурсів: прийом і збереження ключових співробітників.

Оскільки конкурентна розвідка виконує стратегічну, а не тактичну функцію, вона повинна знаходитися на найвищому рівні в ієрархії компанії, підпорядковуючись безпосередньо вищому керівникові. Інформаційно-аналітичну роботу необхідно координувати на корпоративному рівні, щоб була можливість скористатися перевагами широкого обміну інформацією.

Конкурентна розвідка повинна бути цілком незалежна від структур компанії, що розробляють стратегії, щоб не «загрузнути» у бізнес-планах і не перестати виконувати свою стратегічну функцію - збір інформації про ринки, конкурентів і партнерів. їй варто приділяти не меншої уваги, ніж маркетингові, тому що, якщо стратегія розроблена невірно, ви будете викидати безліч грошей на помилкові ідеї.

Для адекватного реагування на вплив навколишнього середовища і забезпечення успіху в конкурентній боротьбі компанії необхідна струнка й ефективна система економічної розвідки. Для якісного інформаційного забезпечення керівництва підприємства ця система повинна бути орієнтована на конкретних осіб, що приймають управлінські рішення. Вона повинна не просто вирішувати питання нагромадження даних і видачі звітів. Головна її задача - забезпечення осіб, що приймають управлінські рішення, такою інформацією, що допомогла б вибрати найбільш оптимальний варіант вирішення проблеми, що постає перед компанією.

Серед типових помилок у побудові системи інформаційно-аналітичного забезпечення підприємств виділяють:

- служби безпеки і ділової розвідки, що мають найбільш складні інформаційні потреби і засоби одержання інформації, у ряді випадків виявляються «осторонь» від діяльності інформаційно-аналітичного підрозділу, націленого на рішення фінансово-господарських задач;

- відомості про клієнтів і партнерів, одержувані по офіційних каналах, не доповнюються даними, отриманими службами безпеки і ділової розвідки;

- застосовувані методи і засоби обробки інформації не гарантують повноти і точності даних при прийнятті стратегічних і оперативних рішень;

- інформаційне забезпечення носить пасивно-реєстраційний характер, що мало допомагає у прийнятті рішень.

Обсяг інформації, необхідної для роботи аналітиків ділової розвідки, досить великий. І для ефективного доступу до наявної інформації необхідне створення інтегрованого банку даних. Використання цього інструмента дозволить вирішувати як обліково-довідкові і статистичні (кадри, контакти, події, партнери, конкуренти, регіони, ринки тощо), так і інформаційно-логічні задачі (експрес-оцінка ділового партнера, інвестиційного ризику, аналіз подій і проблем, вивчення ділових зв’язків конкурента і сфер впливу, конфліктних і кризових ситуацій тощо).

Для вирішення задач, покладених на систему ділової розвідки компанії, потрібна оптимальна інформація. Інформацію прийнято вважати цінною лише тоді, коли її можна використовувати, причому корисність інформації залежить від її повноти, точності і своєчасності. Інформація дозволяє орієнтуватися в ситуації, чітко планувати дії, відслідковувати результативність проведених акцій, ухилятися від несподіванок, маніпулювати окремими людьми й угрупованнями.

Інформація, що збирається діловою розвідкою, повинна обов’язково оцінюватися по кількісних і якісних показниках. Якість інформації (ступінь практичної придатності для роботи) залежить від різних характеристик.

Вірогідність (коректність) - міра наближеності інформації до першоджерела або точність передачі інформації. Надійність інформації - це її вірогідність.

Об’єктивність - міра відображення інформацією реальності. В оперативному плані мається на увазі інформація, очищена від перекручувань: системних дефектів одержання і передачі, суб’єктивних перекручувань психологічного плану тощо.

Однозначність - відомості, що утримуються, повинні витлумачуватися однозначно.

Повнота - відображає вичерпний характер відповідності отриманих відомостей цілям розвідки.

Релевантність - характеристика, що відображає ступінь наближення інформації до суті питання або ступінь відповідності поставленій задачі.

Актуальність - визначає важливість інформації для забезпечення розв’язуваної проблеми. Самостійного значення без прив’язки до конкретної проблеми не має.

Своєчасність - визначає вплив тимчасового фактора використання отриманої інформації при рішенні конкретної задачі.

Порядок - визначає кількість передатних ланок між першоджерелом і споживачем інформація. Інформація може бути: першого (найвищого), другого, третього і т.д. порядку. Чим вище порядок, тим менш достовірна інформація.

Вартість - визначається «внутрішньою вартістю», що включає всі накладні витрати по факту одержання інформації, і «зовнішньою вартістю» - вартістю інформації в розв’язуваній проблемі.

Цінність інформації може зменшуватися згодом у зв’язку зі зміною обстановки або в зв’язку з можливими змінами, унаслідок яких інформація не може бути використана з упевненістю.

Безумовно створення і розбудова системи конкурентної розвідки на підприємстві повністю залежить від волі керівництва підприємства або його засновників.