Практикум із сестринської справи

Катетеризація підключичної вени

Навчальна мета: уміти підготувати все необхідне для катетеризації підключичної вени; допомага-ти лікареві під час катетеризації підключичної вени; здійснити правильний догляд за катетером.

Виховна мета: усвідомити значення правильного догляду за підключичним катетером.

Початковий обсяг знань: знати, навіщо потрібна пункційна катетеризація вен; показання та протипоказання до катетеризації підключичної вени.

Оснащення:

1) голка для пункції вени завдовжки 100 мм, внутрішнім діаметром 1,6 — 1,8 мм і зрізом під кутом 45°;

2) катетери із силіконізованого фторопласту завдовжки 180 — 200 мм, заглушки;

3) провідники, які являють собою капронову литу струну завдовжки 400 — 600 мм, їх товщина не перевищує внутрішній діаметр катетера, і вони досить щільно обхоплюють його отвір;

4) стерильні шприци з голками ємкістю 5, 10, 20 мл;

5) затискувач кровоспинний стерильний;

6) стерильні марлеві тампони, серветки, стерильні гумові рукавички;

7) стерильна пелюшка;

8) ножиці стерильні;

9) стерильний голкоутримувач та шкірна голка;

10) стерильний шовк;

11) 70 % розчин етилового спирту, йодонат;

12) 0,5 % спиртовий розчин хлоргексидину біглюконату;

13) 0,5 % розчин новокаїну;

14) 0,9 % розчин натрію хлориду;

15) розчин гепарину (1 мл гепарину, розчинений у 100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду).

Значення пункційної катетеризації підключичної вени. Підключична вена має значний діаметр (10 — 25 мм), тому катетеризація її значно рідше ускладнюється флебітом, нагноєнням рани, що дозволяє тривало (4 — 5 тиж), якщо є показання, залишати катетер в її отворі.

Показання та протипоказання до катетеризації підключичної вени. Показанням до катетеризації підключичної вени є необхідність тривалої інфузійної терапії та парентерального харчування.

Протипоказана катетеризація підключичної вени в разі запалення шкіри й тканин у ділянці вени, яку пунктують; гострого тромбофлебіту вени, яка підлягає пункції.

Послідовність дій під час виконання процедур

1. Надайте хворому положення лежачи на спині з притиснутими до тулуба руками. Під лопатки підкладіть валик.

2. Лікар надягає стерильні гумові рукавички.

3. Потім знезаражує шкіру в ділянці пункції йодонатом і 0,5 % розчином хлоргексидину біглюконату, висушує стерильною серветкою шкіру.

4. Стерильною пелюшкою обкладає ділянку катетеризації.

5. Знеболює шкіру та підлеглі тканини 0,5 % розчином новокаїну, знезаражує шкіру.

6. Пункційну голку приєднує до шприца, заповненого 0,9 % розчином натрію хлориду.

7. Проколює шкіру в ділянці середньої третини ключиці (на її згині). Кут нахилу голки становить 40° по відношенню до поверхні грудної клітки і 45° по відношенню до ключиці.

8. Лікар проводить голку поступово в простір між ключицею і І ребром у напрямку груднинно-ключичної зв´язки.

9. При попаданні голки у вену з´являється відчуття провалювання і в шприц надходить кров.

10. Обережно, відтягуючи поршень на себе, контролюючи надходження крові в шприц, уводить голку в отвір вени на 10 — 15 мм.

11. Від´єднує шприц, уводить в отвір голки провідник, голку виймає і по провіднику (ніби насаджуючи) вводить катетер до розширеної частини (канюлі).

12. Виймає провідник, промиває катетер розчином гепарину зі шприца, від´єднує шприц і закриває катетер заглушкою.

13. Фіксує катетер до шкіри лігатурою за допомогою голкоутримувача та голки.

14.Накладає стерильну роздвоєну серветку на рану пункційного каналу та фіксує її лейкопластиром.

Догляд за катетером

1. Утримуйте в умовах суворої асептики рану пункційного каналу. Кожні 2 — 3 дні замінюйте стерильну серветку у вигляді штанців після попереднього знезаражування шкіри 0,5 % розчином хлоргексидину біглюконату. Закріплюйте серветку лейкопластирем.

2. Запобігайте закупорці катетера кров´ю шляхом промивання його 2 мл розчину гепарину кожного разу після відключення катетера від системи або після взяття крові на аналіз. У разі тимчасового невикористання катетера його слід обов´язково промити розчином гепарину двічі на добу.

3. Обережно вводьте голку через заглушку катетера, щоб не ушкодити (не проколоти) його стінку, оскільки в такому разі порушиться герметичність.

Елементи медсестринського процесу у медикаментозній терапії

1. Щоб оцінити ефективність дії препарату, спочатку усвідомте мету призначення препарату хворому.

2. При веденні спостереження за хворим звертайте увагу на загальний стан хворого; температуру тіла; колір та стан шкіри і слизових оболонок; покращання показників діяльності центральної нервової системи (притомність, адекватність поведінки, зменшення вираженості симптомів); покращання показників діяльності серцево-судинної системи (артеріальний тиск, показники пульсу, діурезу, водного балансу, зникнення симптомів); покращання показників дихальної системи (частота дихання, зникнення симптомів); покращання показників травного тракту (випорожнення, відходження газів, зникнення симптомів); покращання показників органів сечовиділення (діурез, колір сечі, зникнення симптомів).

Про появу будь-яких змін у стані хворих повідомте в кінці нічної зміни на ранковій конференції, в інші години — безпосередньо лікаря. У разі погіршення стану хворого негайно повідомте лікаря.