Навчальна мета: уміти здійснити венопункцію та набрати в шприц кров; набрану кров увести у верхньозовнішній квадрант сідниці.

Виховна мета: усвідомити значення попередньої бесіди з хворим при виконанні процедури.

Початковий обсяг знань: знати показання до автогемотерапії та суть методу.

Оснащення:

1) джгут;

2) пружна подушечка (валик);

3) стерильний шприц ємкістю 5, 10 мл з голкою;

4) стерильні ватні тампони, стерильні гумові рукавички;

5) 70 % розчин етилового спирту.

Показання до автогемотерапії та суть методу. Автогемотерапію застосовують, щоб підвищити опірність організму при гострих і хронічних гнійно-запальних процесах (фурункульоз, рецидивний гідраденіт, трофічні виразки та ін.). Суть методу полягає в тому, що взяту з вени хворого кров одразу вводять внутрішньом´язово у верхньозовнішній квадрант сідниці.

Послідовність дій під час виконання процедури

Автогемотерапія

1. Запропонуйте хворому звільнити від одягу сідниці.

2. З дотриманням усіх правил асептики здійсніть пункцію поверхневої вени ліктьового згину і заповніть шприц потрібною кількістю крові.

3. Запропонуйте хворому лягти на бік або на живіт і отриману кров негайно введіть у верхньозовнішній квадрант сідниці. У перший день уведіть 2 мл крові, а потім через кожні 2 — 3 дні підвищуйте дозу на 2 мл і доведіть її до 10 — 12 мл. Загальний курс лікування 10 — 12 ін´єкцій, інтервал між ними 2 — 3 дні.

У деяких хворих після внутрішньом´язового введення крові спостерігається підвищення температури тіла, припухлість і болючість у ділянці ін´єкції.

Для профілактики інфільтрату до місця внутрішньом´язової ін´єкції прикладіть грілку.