Практикум із сестринської справи
Визначення добового діурезу
Навчальна мета: уміти визначити добовий діурез та водний баланс хворого.
Виховна мета: уміти дати правильну оцінку швидкому збільшенню маси тіла та зменшенню виділення сечі під час догляду за хворими з хронічною недостатністю кровообігу.
Початковий обсяг знань: знати, яким чином визначають добовий діурез і водний баланс.
Оснащення:
1) градуйована ємкість;
2) температурний листок.
Визначення добового діурезу та водного балансу. Здійснюючи догляд за хворими з хронічною недостатністю кровообігу, слід пам´ятати, що серцеві набряки на початкових стадіях захворювання можуть бути прихованими. У таких випадках затримка рідини в організмі проявляється швидким збільшенням маси тіла та зменшенням виділення сечі. Дуже важливо хворим із хронічною недостатністю кровообігу щоденно визначати кількість виділеної за добу сечі (добовий діурез), порівнюючи її з кількістю випитої та введеної парентеральне рідини (водний баланс). Під час підрахування кількості випитої рідини враховують також фрукти й овочі, маса яких повністю зараховується до загальної кількості отриманої рідини.
Послідовність дій під час визначення добового діурезу та водного балансу
1. Сечу, виділену хворим о 6-й годині ранку, вилийте в унітаз (вона не враховується).
2. Визначте кількість виділеної протягом доби сечі (до 6-ї години ранку наступного дня).
3. Протягом доби фіксуйте кількість випитої рідини (включаючи овочі та фрукти) і кількість уведених парентеральне розчинів.
4. Дані, отримані при визначенні добового діурезу та водного балансу, запишіть у температурний листок.
Добовий діурез повинен складати не менше як 70 — 80 % від усієї отриманої хворим за добу рідини.
Якщо хворий протягом доби виділяє сечі набагато менше, ніж вживає рідини (від´ємний діурез), це означає, що частина рідини затримується в організмі, збільшуються набряки й накопичується рідина в порожнинах (водянка порожнин).
Якщо хворий протягом доби виділяє сечі більше, ніж кількість випитої рідини, то це позитивний діурез. Він спостерігається у хворих з недостатністю кровообігу в період ліквідації набряків під час приймання сечогінних препаратів.
Стан водного балансу організму можна контролювати також шляхом визначення маси тіла хворого. Збільшення маси тіла свідчить про затримку рідини й навпаки.
При підвищенні температури тіла понад 37 °С втрата води через легені та шляхом випаровування з поверхні шкіри на кожен градус становить близько 200 мл за добу.
У здорової людини сечовипускання відбувається 5 — 6 разів на добу, причому переважно вдень. У разі серцевої та ниркової недостатності кількість сечі, що виділяється вночі, може перевищувати кількість сечі, котра виділяється вдень. Це явище називається ніктурією.