Навчальна мета: уміти дослідити частоту, наповнення, напруження та ритм пульсу; записати показники частоти пульсу в температурний листок.

Виховна мета: усвідомити значення показників пульсу для оцінки стану здоров´я людини.

Початковий обсяг знань: знати характеристику основних параметрів пульсу та судин, які найчастіше використовують для пальпації пульсу.

Оснащення:

1) секундомір;

2) температурний листок;

3) стетофонендоскоп.

Характеристика основних параметрів пульсу. Пульс — це періодичні коливання стінок артерій унаслідок руху крові та зміни тиску в судинах при кожному скороченні серця. За характером пульсу можна визначити стан серцево-судинної системи та загальний стан хворого.

Частота пульсу — це кількість пульсових коливань за 1 хв. У здорової людини вона складає 60 — 80 за 1 хв і відповідає кількості серцевих скорочень. Частоту серцевих скорочень понад 80 за 1 хв називають тахікардією, а частоту серцевих скорочень меншу ніж 60 за 1 хв — брадикардією.

У фізіологічних умовах частота пульсу залежить від багатьох чинників: віку (найбільша частота пульсу в перші роки життя); фізичної роботи, під час якої пульс прискорюється; фізіологічного стану (під час сну пульс сповільнюється); статі (у жінок пульс на 5 — 10 ударів частіший, ніж у чоловіків); психічного стану (від страху, гніву, болю пульс прискорюється). Підвищення температури тіла на 1 °С прискорює пульс на 8 — 10 за 1 хв. Особливо тривожним симптомом є зниження температури тіла з тахікардією, що наростає.

Наповнення пульсу визначають за кількістю крові, яка утворює пульсову хвилю й залежить від систолічного об´єму серця. У разі доброго наповнення відчуваються під пальцями високі пульсові хвилі, а у разі поганого — малі пульсові хвилі. Частий, ледве відчутний пульс називають ниткоподібним.

Напруженням пульсу називають ступінь опору артерії натиску пальця. Його визначають силою, з якою необхідно притиснути стінку артерії, щоб припинити пульсацію. Напруження залежить від тиску крові в артерії, зумовленому діяльністю серця й тонусом судинної стінки. Так, у разі гіпертонічної хвороби судину здавити важко. Такий пульс називають напруженим, або твердим. Навпаки, у разі різкого зниження артеріального тиску, наприклад при колапсі, навіть легке натискання на артерії призводить до того, що пульс зникає. Такий пульс називають м´яким.

У здорової людини серце скорочується ритмічно, з однаковими інтервалами між пульсовими хвилями. У разі захворювання серцево-судинної системи часто виникають аритмії.

Найбільш важливими для оцінки стану здоров´я людини є такі види аритмій:

1. Екстрасистолічна — між двома черговими скороченнями серця виникає додаткова систола (екстрасистола). Пауза, що настає за екстрасистолою, називається компенсаторною паузою і є значно довшою від звичайної. Екстрасистоли можуть бути поодинокими й груповими. При деяких захворюваннях виникають напади екстрасистолічної тахікардії, які можуть тривати від декількох секунд до кількох діб.

2. Миготлива аритмія характеризується відсутністю закономірності ритму та наповнення пульсу. Вона характерна для тяжкого ураження міокарда.

Дуже часто в умовах миготливої аритмії розвивається дефіцит пульсу, при якому не всі серцеві скорочення виштовхують в артерії достатню кількість крові. Іноді пульсова хвиля не досягає периферійних артерій і не визначається під час пальпації. У цьому випадку недостатньо порахувати пульс на променевій артерії, а обов´язково треба порахувати кількість серцевих скорочень.

Судини, які найчастіше використовують для пальпації пульсу

Найчастіше пульс визначають на променевій артерії (на долонній поверхні передпліччя хворого біля основи великого пальця).

Визначають пульс на сонній артерії, яка розташована на шиї — по передньому краю груднинно-ключично-соскоподібного м´яза, приблизно на його середині.

На скроневій артерії пульс досліджують на рівні брів, відступивши від зовнішнього кута ока на 1 — 1,5 пальця в бік вуха.

Пульсацію стегнової артерії визначають нижче від пахвинної складки, приблизно на її середині.

Пульс на ліктьовій артерії визначають на 1 см медіальніше від ямки ліктьового згину.

Послідовність дій під час дослідження пульсу

1. Розмістіть руки хворого на рівні серця в середньому положенні між супінацією та пронацією.

2. Визначайте пульс одночасно на обох руках.

3. Пульс на правій руці хворого досліджуйте лівою рукою, на лівій — правою.

4. Візьміть руку досліджуваного в ділянці променево-зап´ясткового суглоба великим пальцем ззовні та знизу, а пучками II, III пальців — зверху і, відчувши пульсуючу артерію в зазначеному місці, з помірною силою притисніть її до внутрішньої поверхні променевої кістки.

5. У разі однакових властивостей пульсу на обох руках дослідження продовжуйте на одній руці.

6. Відчувши пульсову хвилю, насамперед зверніть увагу на частоту пульсу, його ритм, наповнення та напруження.

7. Для визначення частоти пульсу за 1 хв підрахунок проводьте протягом 30 с і одержане число помножте на два. Якщо пульс аритмічний або частота його більша чи менша від звичайної, то, щоб не помилитися, повторно підрахуйте пульс протягом 1 хв.

8. При доброму наповненні пульсу ви відчуєте під пальцями високі пульсові хвилі, при поганому — малі пульсові хвилі.

Визначте, який пульс у хворого,— ниткоподібний, напружений (твердий) чи м´який. Можливо, у нього аритмія (екстрасистоли).

9. Якщо малі й великі пульсові хвилі виникають хаотично та відсутня закономірність ритму, то це вид миготливої аритмії. Підрахуйте пульс на променевій артерії й одночасно кількість серцевих скорочень, скориставшись допомогою колеги. Різниця цих показників і є дефіцитом пульсу.

Запис показників частоти пульсу в температурний листок

1. Пам´ятайте, що на шкалі "П" (пульс) у температурному листку є поділки частоти пульсу від 50 до 160 за 1 хв.

При значеннях частоти пульсу від 50 до 100 одна поділка позначає 2 удари, а при значеннях частоти пульсу понад 100 за 1 хв — 4 удари.

2. Частоту пульсу позначають червоним кольором з наступним зображенням у вигляді кривої лінії аналогічно температурі тіла.