Практикум із сестринської справи
Надання хворому функціонального положення в ліжку
Навчальна мета: уміти підготувати постіль хворому; надати хворому потрібного положення за допомогою функціонального ліжка; надати хворому необхідного положення в звичайному ліжку.
Виховна мета: терпіння та витримка, доброзичливе й уважне ставлення медичної сестри до тяжкохворих, які перебувають на суворому ліжковому режимі.
Початковий обсяг знань: знати, яке положення надати хворому в ліжку; режим фізичної активності пацієнта; вимоги до обладнання ліжка кожного хворого.
Оснащення:
1) ліжко з панцирною сіткою;
2) функціональне ліжко;
3) матрац з наматрацником;
4) простирадло;
5) ковдра з підковдрою;
6) дві подушки пір´яні або пухові з наволочками;
7) два рушники: для обличчя та для ніг.
Положення хворого в ліжку може бути активним, пасивним, вимушеним. Активне положення пацієнт займає в разі легкого перебігу захворювання або на початковій стадії тяжких захворювань. При цьому хворий самостійно змінює своє положення в ліжку, встає, ходить, здійснює заходи особистої гігієни.
Пасивне положення спостерігають в осіб, які перебувають у непритомному стані, або в дуже ослаблених хворих. При цьому хворий самостійно не може змінити своє положення в ліжку. Він лежить так, як його поклали.
Вимушене положення займають хворі для поліпшення свого стану та зменшення болю або задишки. Так, під час нападу бронхіальної астми для полегшення дихання хворий займає положення ортопное — сидить, упираючись руками в край ліжка або коліна, чи стоїть біля вікна, спершись руками на підвіконня; при цьому розширюються міжреброві проміжки та мобілізуються м´язи грудної клітки.
За наявності виразкової хвороби шлунка для зменшення інтенсивності болю в животі хворі сидять, нахилившись уперед і обхопивши живіт руками, або лежать у ліжку із зігнутими в колінах і притиснутими до живота ногами.
Слід пам´ятати, що не завжди можна визначити тяжкість захворювання з огляду на положення, яке займає хворий у ліжку. Так, хворі зі злоякісними пухлинами деякий час перебувають в активному положенні, але незважаючи на це є тяжкохворими.
Режим фізичної активності. Дуже важливе значення має дотримання хворим призначеного йому режиму фізичної активності. Режим хворого може бути суворим ліжковим, ліжковим, палатним (або напівліжковим) і загальним.
Дуже суворий і тривалий ліжковий режим є небажаним, тому що тривала фізична нерухомість знижує тонус, порушує фізіологічні рефлекси й може бути причиною розвитку різних ускладнень: пролежнів, пневмонії, тромбозу судин тощо. Тривалість суворого ліжкового режиму визначає лікар для кожного хворого.
В умовах ліжкового режиму хворому дозволяють повертатися в ліжку, сідати, опустивши ноги, виконувати легкі гімнастичні вправи під наглядом медичної сестри.
В умовах напівліжкового режиму хворий може самостійно повертатися, сідати в ліжку, ходити по палаті. Заходи особистої гігієни, фізіологічні відправлення та вживання їжі такі хворі здійснюють у палаті.
В умовах загального режиму дозволяються прогулянки на свіжому повітрі.
Ліжко хворого та вимоги до його обладнання. Оскільки хвора людина більшу частину часу проводить у ліжку, дуже важливо, щоб воно було зручним. Лікарні оснащують ліжками двох типів: звичайними з пружинною сіткою та функціональними, за допомогою яких можна підняти верхній або нижній кінець тулуба.
Ліжко хворого має бути металевим або дерев´яним (полакованим), з рівною, добре натягнутою пружинною сіткою. Ніжки повинні мати коліщатка, щоб ліжко легше було пересувати. Ліжка в палаті треба розташовувати так, щоб забезпечити вільний підхід до хворого з усіх боків.
Послідовність дій під час виконання процедур
Підготовка ліжка хворому. Приберіть ліжко таким чином:
1. На сітку покладіть матрац із наматрацником, матрац має бути достатньої товщини, рівним, без горбів і западин. Для тяжкохворих з нетриманням сечі та калу матрац обшийте на 2/3 довжини клейонкою, щоб запобігти його забрудненню.
2. Зверху постеліть чисте простирадло, краї якого підгорніть під матрац так, щоб воно не збиралося в складки. У разі потреби тяжкохворим постеліть пелюшки або невеликі простирадла під поперекову ділянку і таз.
3. Під голову хворого підкладіть дві подушки з наволочками: нижню з пір´я, верхню — з пуху. Подушку покладіть так, щоб нижня лежала рівно і дещо виступала з-під верхньої, а верхня опиралася об спинку ліжка.
4. Хворого накрийте ковдрою з підковдрою. Бажано, щоб ковдра була бавовняною або вовняною.
5. Забезпечте хворого двома рушниками — для обличчя і для ніг.
Після виписування хворого матрац, ковдру, подушки здайте в дезінфекційну камеру, а постільну білизну — в пральню.
Надання хворому потрібного положення за допомогою функціонального ліжка. За допомогою ручок, розташованих біля головного та ножного кінців ліжка або розміщених посередині ліжка, підніміть або опустіть секції ліжка і надайте хворому зручного функціонального положення, при якому поліпшуються функції пошкодженого органа.
Наприклад, у разі задишки підніміть головний кінець ліжка, щоб хворий зайняв положення напівсидячи.
У разі різкого зниження артеріального тиску головний кінець ліжка опустіть до горизонтального рівня, а ножний кінець ліжка підніміть. Таким чином поліпшується кровопостачання головного мозку.
Надання хворому потрібного положення у звичайному ліжку
1. Якщо є можливість, використайте спеціальні підголівники.
2. За відсутності підголівника використайте додаткову подушку, ватяну ковдру або матрац.
3. Для того щоб хворий не зсувався вниз, на ліжко покладіть підпору для ніг, покрийте її ковдрою та пелюшкою, щоб хворий міг опиратися ступнями ніг.
У деяких випадках доцільніше під матрац на рівні колін покласти валик з ковдри, в такому разі хворий лежить із напівзігнутими ногами.
4. Якщо необхідно надати підвищеного положення нижній кінцівці, то під гомілку підкладіть подушку або шину Белера, обшиту пелюшкою.
5. У випадку, коли необхідно терміново збільшити кровопостачання головного мозку, доцільніше під ножний кінець ліжка підставити табурет або стілець.
Запам´ятайте! Перед виконанням кожної процедури необхідно здійснити психологічну підготовку пацієнта. Слід привітатись, представитись (назвати свою посаду, ім´я і по батькові), уточнити прізвище, ім´я та по батькові пацієнта. Запропонувати пацієнту призначену процедуру, отримати його згоду на її виконання. Пояснити пацієнту суть процедури, повідомити, які відчуття у нього може викликати виконання відповідної процедури і як потрібно пацієнту поводитись під час її виконання.