• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Практикум із сестринської справи

Санітарно-гігієнічний і протиепідемічний режим лікувально-профілактичних закладів. Дезінфекція та стерилізація профілактика внутрішньолікарняних інфекцій

В останні роки особливо актуальною стала проблема внутрішньолікарняних (нозокоміальних, госпітальних) інфекцій. Рівень захворюваності на внутрішньолікарняні інфекції (ВЛІ) у світі досяг 6 — 9 % від кількості госпіталізованих хворих.

За визначенням Європейського бюро ВООЗ: "Внутрішньолікарняна інфекція — це будь-яке клініч-но визначене інфекційне захворювання, що уражує пацієнта в результаті його перебування в стаціонарі або амбулаторного лікування, а також захворювання співробітників лікарні внаслідок їх роботи в цьому закладі незалежно від часу проявів симптомів захворювання — під час або після перебування в лікарні".

Найбільш поширені ВЛІ:

1) інфекції сечової системи;

2) гнійно-запальні інфекції;

3) інфекції дихальних шляхів;

4) бактеріемія;

5) інфекції шкірних покривів.

Зараження ВЛІ відбувається за наявності трьох ланок будь-якого епідемічного процесу:

1) джерела інфекції (збудника);

2) шляхів і чинників передачі збудника;

3) схильності людини до інфекції.

Інфекція може бути:

1) екзогенною, коли інфекційний агент попадає в організм з навколишнього середовища;

2) ендогенною, коли інфекційний агент первинно присутній в організмі.

Збудниками можуть бути бактерії, віруси, гриби, найпростіші. Механізм передачі ВЛІ: аерозольний, фекально-оральний.

Шляхи передачі ВЛІ: повітряно-крапельний, повітряно-пиловий, контактний, предметно-побутовий, гемоконтактний, харчовий, водний.

Найпоширеніший шлях передачі — контактний — відбувається через руки медичного персоналу, інструменти, перев´язувальний матеріал. Основний шлях профілактики ВЛІ — це вплив на всі ланки епідемічного процесу; безпека медичного персоналу. Механізми передачі інфекції від хворого медичному персоналу можуть бути такими: контактний, гемоконтактний, фекально-оральний, аерозольний, трансмісійний (через укуси комарів, комах, кліщів).

Загальні заходи профілактики інфекції:

1) початкові й регулярні дослідження напруженості імунітету, у тому числі з урахуванням щеплень;

2) всі ушкодження шкіри необхідно закривати водонепроникною пов´язкою (лейкопластирем);

3) за будь-якої аварійної ситуації (прокол голкою, поріз чи потрапляння крові на слизову оболонку чи ушкодження шкіри) необхідно повідомити керівника і зареєструвати випадок у журналі реєстрації.