Безпека бізнесу: організаційно-правові основи
2.3. Основні напрямки організації економічної безпеки
Важливою складовою безпеки бізнесу є економічна безпека підприємства. Її забезпечення є завданням як підрозділів безпеки, так і інших структурних одиниць підприємства.
Для визначення напрямів забезпечення економічної безпеки спочатку оцінюються загрози економічній безпеці, що мають політико-правовий характер і включають:
- внутрішні негативні дії (неефективне фінансове планування та управління активами; малоефективна ринкова стратегія; помилкова цінова й кадрова політика); зовнішні негативні дії (спекулятивні операції на ринку цінних паперів; цінова та інші форми конкуренції; лобіювання конкурентами недостатньо продуманих рішень органів влади);
- форс-мажорні обставини (стихійне лихо, страйки, військові конфлікти) та обставини, наближені до форс-мажорних (несприятливі законодавчі акти, ембарго, блокада, зміна курсу валют тощо).
У процесі оцінки поточного рівня забезпечення фінансової складової економічної безпеки підлягають аналізу:
- фінансова звітність і результати роботи підприємства (організації) - платоспроможність, фінансова незалежність, структура й використання капіталу та прибутку;
- конкурентний стан підприємства (організації) на ринку - частка ринку, якою володіє суб’єкт господарювання; рівень застосовуваних технологій і менеджменту;
- ринок цінних паперів підприємства (організації) - оператори та інвестори цінних паперів, курс акцій тощо.
Важливою передумовою охорони фінансової складової економічної безпеки є планування комплексу необхідних заходів та оперативна реалізація запланованих дій у процесі здійснення тим чи тим суб’єктом господарювання фінансово-економічної діяльності.
Належний рівень економічної безпеки у великій мірі залежить від складу кадрів, їхнього інтелекту та професіоналізму. Охорона інтелектуальної та кадрової складових економічної безпеки охоплює взаємозв’язані і водночас самостійні напрями діяльності того чи того суб’єкта господарювання:
- робота з персоналом фірми, спрямована на підвищення ефективності діяльності всіх категорій персоналу;
- збереження й розвиток інтелектуального потенціалу, тобто сукупності прав на інтелектуальну власність або на її використання (у тім числі патентів і ліцензій), та на поповнення знань і професійного досвіду працівників підприємства (організації).
На першій стадії процесу охорони цієї складової економічної безпеки здійснюється оцінка загроз негативних дій і можливої шкоди від таких дій. З-поміж основних негативних впливів на економічну безпеку підприємства виокремлюють недостатню кваліфікацію працівників тих чи тих структурних підрозділів, їхнє небажання або нездатність приносити максимальну користь своїй фірмі. Це може бути зумовлене низьким рівнем управління персоналом, браком коштів на оплату праці окремих категорій персоналу підприємства (організації) чи нераціональним їх витрачанням.
Процес планування та управління персоналом, спрямований на охорону належного рівня економічної безпеки, має охоплювати організацію системи підбору, найму, навчання й мотивації праці необхідних працівників, включаючи матеріальні та моральні стимули, престижність професії, волю до творчості, забезпечення соціальними благами.
Важливою ланкою встановлення нормального рівня економічної безпеки є оцінка ефективності заходів, яка здійснюється через зіставлення загальної величини витрат на запобіжні заходи і втрат, яких могло б зазнати підприємство.
Процес охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки, як правило, передбачає здійснення кількох послідовних етапів. Перший етап охоплює аналіз ринку технологій стосовно виробництва продукції, аналогічної профілю даного підприємства чи організації-проектувальника (збирання та аналіз інформації щодо особливостей технологічних процесів на підприємствах, котрі виготовляють аналогічну продукцію; аналіз науково-технічної інформації стосовно нових розробок у даній галузі, а також технологій, спроможних здійснити інтервенцію на галузевий технологічний ринок).
Другий етап - це аналіз конкретних технологічних процесів і пошук внутрішніх резервів поліпшення використовуваних технологій.
На третьому етапі здійснюється:
а) аналіз товарних ринків за профілем продукції, що виготовляється підприємством, та ринків товарів-замінників;
б) оцінка перспектив розвитку ринків продукції підприємства;
в) прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних процесів для випуску конкурентоспроможних товарів.
Четвертий етап присвячується переважно розробці технологічної стратегії розвитку підприємства (виробника продукції), що має включати:
1) виявлення перспективних товарів з групи (номенклатури, асортименту), що виготовляється підприємством;
2) планування комплексу технологій для виробництва перспективних товарних позицій;
3) бюджетування технологічного розвитку підприємства на засаді оптимізації витрат за програмою технологічного розвитку, для вибору альтернатив, опрацювання власних розробок або придбання патентів і необхідного устаткування на ринку;
4) розробка загального плану технологічного розвитку підприємства (з відображенням у ньому вибору альтернативного варіанта технологічного розвитку строків та обсягів фінансування; відповідальних виконавців);
5) складання плану власних корпоративних науково-дослідних робіт відповідно з планом технологічного розвитку підприємства.
На п’ятому етапі оперативно реалізуються плани технологічного розвитку підприємства в процесі здійснення ним виробничо-господарської діяльності.
Шостий етап є завершальним, на якому аналізуються результати практичної реалізації заходів щодо охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки на підставі спеціальної карти розрахунків ефективності таких заходів.
Загальний процес охорони політико-правової складової економічної безпеки здійснюється за типовою схемою, яка охоплює такі елементи (дії):
1) аналіз загроз негативних впливів;
2) оцінка поточного рівня забезпечення;
3) планування комплексу заходів, спрямованих на підвищення цього рівня;
4) здійснення ресурсного планування;
5) планування роботи відповідних функціональних підрозділів підприємства (організації);
6) оперативна реалізація запропонованого комплексу заходів щодо організації належного рівня безпеки.
Передовсім детально аналізують загрози внутрішніх і зовнішніх негативних впливів на політико-правову складову економічної безпеки та причини їхнього виникнення.
Основними причинами виникнення внутрішніх негативних впливів можуть бути:
а) низька кваліфікація працівників юридичної служби відповідного суб’єкта господарювання та помилки у підборі персоналу цієї служби;
б) недостатнє фінансування юридичного забезпечення підприємницької або іншої діяльності;
в) небажання чи нездатність підприємства (організації) активно впливати на зовнішнє політико-правове середовище його (її) діяльності.
Останнє, як правило, виявляється у слабкому правовому опрацюванні договірних відносин даного суб’єкта господарювання з іншими, невмінні захищати інтереси підприємства (організації) в конфліктних ситуаціях, неефективному плануванні юридичного забезпечення бізнесової діяльності.
Причини виникнення зовнішніх негативних впливів здебільшого мають подвійний характер:
1) політичний;
2) законодавчо-правовий.
До першої групи причин можна віднести:
а) зіткнення інтересів суспільних груп (верств) населення з економічних, національних, релігійних та інших мотивів;
б) військові конфлікти (дії);
в) економічна й політична блокада, ембарго;
г) фінансові та політичні кризи світового (міжнародного) характеру.
У другій групі причин зазвичай виокремлюють:
а) здійснення власних політичних та інших цілей партіями (суспільними рухами), що перебувають при владі;
б) зміна положень чинного законодавства з питань власності, господарського й трудового права, оподаткування тощо.
Оцінка реального стану політико-правової безпеки підприємства (організації) провадиться за кількома напрямками:
1) рівень організації та якості робіт щодо охорони цієї складової загального рівня економічної безпеки;
2) бюджетно-ресурсне забезпечення робіт;
3) ефективність діяльності відповідних підрозділів суб’єктів господарювання.
Належні служби підприємства (організації) виконують певні функції, які в сукупності характеризують процес створення та захисту інформаційної складової економічної безпеки, до таких належать:
1) збирання всіх видів інформації, що має відношення до діяльності того чи того суб’єкта господарювання (інформації щодо всіх видів ринків; інформації, що характеризує політичні події й тенденції макроекономічного розвитку світової та національної економік; корисну науково-технічну інформацію);
2) аналіз одержуваної інформації з обов’язковим дотриманням загальноприйнятих принципів (систематизації, безперервності надходження, усебічного характеру аналітичних процесів) і методів (локальних із специфічних проблем, загальнокорпоративних) організації робіт;
3) прогнозування тенденцій розвитку науково-технологічних, економічних і політичних процесів на підприємстві (в організації), в країні та у світі стосовно конкретної сфери бізнесу (діяльності), а також показників, яких необхідно досягти суб’єкту господарювання (наприклад, фінансові прогнози, прогнози об’єктів виробництва й технологічного розвитку);
4) оцінка рівня економічної безпеки за всіма складовими та в цілому, розробка рекомендацій для підвищення цього рівня на конкретному суб’єкті господарювання;
5) інші види діяльності з розробки інформаційної складової економічної безпеки (зв’язки із громадськістю, формування сприятливого іміджу фірми, захист таємної і конфіденційної інформації).
Проблему охорони екологічної безпеки суспільства від суб’єктів господарювання, що здійснюють виробничо-комерційну діяльність, можна вирішити тільки через розробку і ретельне дотримання національних (міжнародних) норм мінімально допустимого вмісту шкідливих речовин, які потрапляють у навколишнє середовище, а також дотримання екологічних параметрів продукції, що виготовляється. Підприємства добровільно не будуть цього робити, бо такі заходи потребують додаткових витрат на очисні споруди та на відповідні ефективні екологічно чисті технології. Єдиним чинником, що спонукає підприємства до належної екологізації виробництва, є застосування відчутних штрафів за порушення національного екологічного законодавства.
При цьому індикаторами екологічної складової економічної безпеки є, з одного боку, нормативи граничне допустимої концентрації шкідливих речовин, установлені національним законодавством, а з іншого - аналіз ефективності заходів для забезпечення такої екологічної складової.
На підставі загальних стратегічних рекомендацій, опрацьованих за результатами аналізу карти розрахунку ефективності здійснюваних заходів, планується комплекс заходів для розробки екологічної складової економічної безпеки в майбутньому. План забезпечення екологічної складової є частиною загального плану (програми) для досягнення належного рівня економічної безпеки в цілому. Він має вигляд логічного сценарію здійснення необхідного комплексу заходів у календарній послідовності з додаванням розрахунку ефективності практичної реалізації цих заходів.
Алгоритм процесу охорони екологічної складової економічної безпеки полягає в проведенні таких послідовних дій:
1) розрахунок карти ефективності здійснюваних заходів для охорони екологічної складової економічної безпеки на підставі звітних даних про фінансово-господарську діяльність підприємства (організації);
2) аналіз виконаних розрахунків і розробка рекомендацій для підвищення ефективності здійснюваних заходів;
3) розробка альтернативних сценаріїв реалізації запланованих заходів;
4) вибір пріоритетного сценарію на підставі порівняння розрахунків ефективності запланованих заходів;
5) передача вибраного планового сценарію у складі загального плану охорони економічної безпеки в підрозділи, які здійснюють функціональне планування фінансово-господарської діяльності підприємства (організації);
6) практичне здійснення запланованих заходів у процесі діяльності відповідного суб’єкта господарювання.