Безпека бізнесу: організаційно-правові основи

2.1. Правові підстави для розбудови системи безпеки на підприємствах України. Загрози бізнесу

Суб’єкт підприємницької діяльності, перебуваючи у стані постійного ризику, ступінь і характер якого визначають його засновники або органи управління, постійно орієнтується на отримання прибутку якомога вищого рівня. Однак, зрозуміло, така діяльність нерідко характеризується низкою реальних та потенційних загроз для підприємця. Перед останнім постає завдання захистити найважливіші інтереси, за якої забезпечувався б сталий розвиток підприємства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз інтересам підприємця.

Кожен підприємець на власний ризик визначає систему і механізми побудови структур безпеки, виходячи насамперед із реальних чи потенційних загроз. Якщо підприємство має необхідність лише у збереженні своїх матеріальних активів, можна скористатися послугами лише охоронної фірми, без створення власного підрозділу служби безпеки. При комплексних загрозах підприємницькій діяльності доцільність створення власної служби безпеки зростає.

У будь-якому випадку підприємець орієнтується на реальні та потенційні загрози бізнесу. Такими можуть бути:

- зростання кредитних ризиків;

- фінансові кризи;

- зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу підприємства;

- нестабільність у правовому регулюванні відносин у сфері фіскальної політики держави;

- критичний стан основних виробничих фондів підприємства;

- висока залежність діяльності підприємства від кон’юнктури зовнішніх ринків, контрагентів;

- промислове шпигунство;

- рейдерство тощо.

Система економічної безпеки підприємства традиційно включає такі складові:

1) інтелектуальну і кадрову;

2) інформаційну;

3) техніко-технологічну;

4) фінансову;

5) політико-правову та екологічну:

6) силову.

Для аналітичної оцінки кожної з них визначають спектр можливих загроз (ризиків) та оцінюють імовірність і наслідки їх реалізації. За умов невизначеності існує, суперечність між теоретично досконалим і практично можливим підходами. Теоретично досконалий підхід полягає в тому, щоб урахувати всі можливі варіанти сценаріїв руху грошових потоків. Однак практично це здебільшого неможливо зробити, бо доведеться враховувати надто багато альтернатив.

Суть основного завдання полягає в процедурі проведення таких розрахунків, котрі навіть у разі їх неповної адекватності уможливлювали б отримання достатньо надійних результатів, на які можна спиратися за вибору господарської альтернативи. Крім цього, механізм створення економічної безпеки має базуватися на внутрішньосистемних характеристиках підприємства, тобто сама соціально-економічна система має включати «вбудовані» механізми запобігання зовнішнім і внутрішнім загрозам.

Усі ризики підприємницької діяльності можна класифікувати так:

За сферами виявлення:

Економічний - ризик, пов’язаний зі змінами економічних факторів у ході реалізації інвестиційного проекту.
Політичний - ризик виникнення різноманітних адміністративно-законодавчих обмежень інвестиційної діяльності, які пов’язані зі зміною інвестиційної політики держави.
Соціальний - ризик страйків, здійснення під тиском робітників незапланованих соціальних програм та інші аналогічні види ризиків.
Екологічний - ризик виникнення екологічних катастроф і різних стихійних лих (землетруси, лісові пожежі, повені тощо), котрі негативно впливають на інвестиційний проект,
Інші - ризик рейдерства, крадіжок майна, нечесності партнерів тощо.

Явища (дії), що негативно впливають на рівень, наприклад, силової складової економічної безпеки, зумовлюються кількома причинами. Основними з них є:

- нездатність підприємств-конкурентів досягти переваг коректними методами ринкового характеру, тобто за рахунок підвищення якості власної продукції, зниження поточних витрат на виробництво (діяльність), удосконалення маркетингових досліджень ринку тощо;

- кримінальні мотиви одержання злочинними юридичними (фізичними) особами доходів через шантаж, шахрайство або крадіжки;

- некомерційні мотиви посягань на життя та здоров’я керівників і працівників підприємства (організації), а також на майно фірми.

Такі мотиви можуть зумовити спроби негативного впливу (фізичного та морального характеру) на працівників фірми. Спроби фізичного усунення керівників, вищих менеджерів і головних спеціалістів спричинюються переважно зіткненням комерційних інтересів підприємств (організацій)-конку- рентів, конфліктами керівництва підприємства (організації) з кримінальними організаціями (особами), а також політичними мотивами. Спроби морального тиску на працівників тієї чи тієї фірми, як правило, робляться з метою змусити їх учинити дії, що завдаватимуть шкоди економічній безпеці та ефективному функціонуванню фірми. У кінцевому підсумку сукупність негативних дій щодо силової складової економічної безпеки можна стисло сформулювати так:

1) фізичні та моральні впливи особистого спрямування (спрямовані проти конкретної особистості);

2) негативні дії, спрямовані на завдання шкоди майну, включаючи загрози зменшення активів підприємства (організації) і втрати ним (нею) фінансової незалежності;

3) негативний вплив на інформаційне середовище суб’єкта господарювання (у тому числі промислове шпигунство).

Адекватна протидія зазначеним та іншим загрозам підприємницькій діяльності потребує від персоналу підприємства чи залучених фахівців спеціальних умінь та навичок. Більше того, є необхідність у докладній правової регламентації відповідної діяльності щодо захисту інтересів підприємства. І якщо для охоронної діяльності на сьогодні існують певні правові нормативи, про які йтиметься далі, то права та обов’язки служб безпеки суб’єктів господарювання не визначені ні на рівні закону, ні на рівні підзаконного нормативно-правового акта.

Хоча відповідний законопроект (проект Закону про служби безпеки суб’єктів господарювання) зареєстровано у Верховній Раді від 30.03.2006 р. за № 9264, і спрямований на визначення правових, організаційних та управлінських основ функціонування служб безпеки суб’єктів господарювання, порядку їх взаємодії з іншими суб’єктами, які здійснюють діяльність по забезпеченню безпеки, прав, обов’язків і гарантій служб безпеки у зв’язку із здійсненням цієї діяльності.

Законопроект містить перелік обґрунтованих положень, які, на наш погляд, могли б у значній мірі визначити правовий статус відповідних підрозділів.

До основних завдань служб безпеки суб’єкт законодавчої ініціативи пропонує відносити:

- проведення моніторингу загроз і небезпек, виявлення небезпекогенних джерел, здійснення превентивного впливу на них з метою недопущення їхньої ескалації;

- вироблення механізму управління загрозами і небезпеками;

- здійснення комплексу заходів, що забезпечують безпеку об’єкта (підприємства, на якому створений підрозділ безпеки): інформаційно-аналітичне, нормативно-правове, матеріально-технічне, психологічне, ідеологічне, організаційне та інше забезпечення;

- сприяння у здійсненні цивільного контролю за діяльністю служб безпеки інших об’єктів;

- здійснення конкретних заходів реагування на загрози і небезпеки об’єкту;

- участь у формуванні системи освіти в сфері безпеки;

- інформаційно-аналітичне супроводження судових розглядів, що стосуються інтересів об’єкта;

- інформування уповноважених державних органів і громадськості про порушення прав об’єкта;

- здійснення елементів охоронної та детективної діяльності для забезпечення безпеки об’єкта відповідно до чинного законодавства;

- надання допомоги у підборі та вивченні осіб, які приймаються на роботу;

- вивчення ділової надійності і фінансової самостійності партнерів об’єкта;

- сприяння в організації незалежної експертизи якості товарів, продукції, послуг, що надаються;

- формування суспільної думки у засобах масової інформації, проведення виставочних, рекламних та інших, передбачених законом, кампаній;

- ведення реєстру надійних партнерів;

- організація, проведення навчально-практичної і консультаційної діяльності персоналу об’єкта в галузі безпеки;

- захист законних прав та інтересів, у тому числі матеріальних, персоналу об’єкта;

- збір, аналіз, оцінка і прогнозування даних, що характеризують стан обстановки зсередини і ззовні об’єкта безпеки;

- своєчасне виявлення можливих прагнень до об’єкта з боку джерел зовнішніх загроз безпеці;

- недопущення проникнення на об’єкт структур промислового шпигунства, організованої злочинності та окремих громадян з протиправними намірами;

- виявлення, попередження та припинення можливої протиправної або іншої негативної діяльності співробітників об’єкта на шкоду його безпеці;

- захист співробітників об’єкта безпеки від насильницьких та майнових посягань;

- збереження матеріальних цінностей і відомостей, які складають комерційну таємницю об’єкта;

- добування необхідної інформації для вироблення стратегічних і тактичних рішень, пов’язаних із управлінням діяльністю об’єкта;

- фізична і технічна охорона будівель, споруд, території і транспортних засобів, які належать об’єкту;

- ведення активної антиконкурентної діяльності;

- забезпечення дотримання комерційної таємниці об’єкта, вжиття заходів, згідно з чинними законодавством, за фактами розголошення чи спроб розголошення комерційної таємниці;

- пошук втраченого майна об’єкта;

- збір інформації для проведення ділових переговорів;

- захист життя та здоров’я персоналу від протиправних посягань;

- забезпечення безпеки в місцях проведення об’єктом представницьких, конфіденційних та інших заходів;

- контроль над ефективністю функціонування системи безпеки;

- організація взаємодії з правоохоронними та контролюючими органами, створення сприятливих умов для виконання покладених на них законом обов’язків.

Більшість із зазначених завдань може бути покладений власником підприємства на підрозділ безпеки і за сьогоднішніх умов, адже згадуваний принцип «дозволено все, що не заборонено законом» сприяє вільному визначенню функцій підрозділу безпеки. Необхідно однак пам’ятати, що підрозділи безпеки підприємства у жодному випадку не можуть здійснювати види діяльності, притаманні виключно обмеженій кількості державних органів, наприклад, оперативно-розшукову діяльність. Так, оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами:

Міністерства внутрішніх справ України - кримінальною, транспортною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, судовою міліцією;
Служби безпеки України - контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної державності, спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;
Служби зовнішньої розвідки України - агентурної розвідки, оперативно-технічними, власної безпеки;
Державної прикордонної служби України - розвідувальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (агентурної розвідки, оперативно- технічним, власної безпеки), оперативно-розшуковими підрозділами відповідно спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону та його територіальних органів, підрозділами з охорони державного кордону органів охорони державного кордону та Морської охорони, забезпечення внутрішньої безпеки, забезпечення власної безпеки, оперативного документування та оперативно- технічними;
управління державної охорони - підрозділом оперативного забезпечення охорони виключно з метою забезпечення безпеки осіб та об’єктів, щодо яких здійснюється державна охорона;
органів державної податкової служби - оперативними підрозділами податкової міліції;
органів і установ Державного департаменту України з питань виконання покарань - оперативними підрозділами;
розвідувального органу Міністерства оборони України - оперативними, оперативно-технічними, власної безпеки.

Проведення ж оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особами забороняється.

Законопроект про служби безпеки підприємств визначає, що служба безпеки відповідно до своїх завдань зобов’язана:

1) взаємодіяти з підрозділами безпеки інших об’єктів, правоохоронними органами з метою виявлення та притягнення до відповідальності осіб, які причетні до фінансування, підтримки чи вчинення інших дій, що загрожують безпеці об’єкта;

2) здійснювати відповідно до законодавства України обмін інформацією між структурними підрозділами об’єкта, підрозділами служб безпеки інших об’єктів, відповідними органами державної влади та управління державними в інтересах забезпечення національної безпеки.

3) забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок на об’єкті;

4) виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою профілактичних та інших заходів, передбачених чинним законодавством;

5) припиняти адміністративні правопорушення на об’єкті;

6) виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні персоналу об’єкта;

7) проводити профілактичну роботу серед персоналу об’єкта, схильного до вчинення злочинів;

8) розшукувати осіб, які порушили інтереси об’єкта;

9) повідомляти відповідним державним органам і громадським об’єднанням про аварії, пожежі, катастрофи, стихійне лихо та інші надзвичайні події, вживати невідкладних заходів для ліквідації їх наслідків, врятування персоналу об’єкта і подання їм допомоги, охорони майна, що залишилось без нагляду;

10) охороняти майно об’єкта;

11) у встановленому порядку виявляти і повідомляти закладам охорони здоров’я про персонал об’єкта - осіб, які становлять групу ризику захворювання на СНІД, і надавати допомогу у здійсненні за поданням закладу охорони здоров’я з санкції прокурора приводу цих осіб, а також інфікованих вірусом імунодефіциту людини, хворих на венеричні захворювання, хронічний алкоголізм і наркоманів, які вводять наркотичні засоби шляхом ін’єкцій, для обов’язкового обстеження і лікування;

12) подавати у межах наданих прав допомогу представникам державних органів і громадських об’єднань у здійсненні їх законної діяльності, якщо їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку персоналу об’єкта;

13) подавати у межах наявних можливостей невідкладну, у тому числі медичну, допомогу особам, які потерпіли від правопорушень і нещасних випадків, перебувають у безпорадному або небезпечному для життя і здоров’я стані, а також неповнолітнім, які залишились без опікування;

14) забезпечувати у порядку, встановленому законодавством України, безпеку осіб, взятих під захист, у разі надходження від них заяви, звернення керівника об’єкта чи отримання інформації про загрозу їх життю, здоров’ю, житлу чи майну;

15) взаємодія з правоохоронними та контролюючими органами з метою здійснення профілактики правопорушень.

Як бачимо, у законопроекті на служби безпеки покладаються окремі функції, не притаманні підрозділам суб’єктів приватного права, і які віднесено до компетенції правоохоронних органів.

Проблематичним є і права служб безпеки, передбачені законопроектом, зокрема:

- подавати запити до правоохоронних органів та отримувати відповіді на них відповіді у встановлені законодавством терміни (якщо йдеться про інформаційні запити, то вони чітко регламентовані Законом України «Про інформацію» - авт.);
мати безоплатний доступ до інформаційних баз органів статистики, БТІ, податкової, інформаційного центру МВС України (крім оперативної), ДАІ, митників, прикордонників, Укртелекому, ЖЕКів та інших баз даних х метою забезпечення безпеки об’єкта (закріплення такого права ставить підрозділи безпеки на один рівень з правоохоронними органами держави - авт.);
створювати детективні підрозділи та підрозділи охорони та приватного зиску відповідно до вирішення поставлених завдань (право на створення будь-яких підрозділів підприємства належить власнику або уповноваженим ним органам - авт.);
створювати інформаційно-аналітичні бази даних (така функція може бути корисна з огляду на загрозу рейдерства - авт.);
інформувати правоохоронні органи і отримувати від них інформацію без права передачі третім особам;
перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з’ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на служби безпеки (виключно правоохоронні функції - авт.);
виявляти і вести облік осіб, які становлять загрозу об’єкту безпеки;
сприяти при проведенні в порядку провадження дізнання і за дорученням слідчих органів у кримінальних справах обшуків, вилучень та іншим слідчим діям на об’єкті відповідно до кримінально-процесуального законодавства (не зрозумілими є форми такого «сприяння» - авт.);
здійснювати на підставах і в порядку, встановлених законом, комплекс заходів з метою забезпечення безпеки об’єкта;
проводити фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку осіб, які затримані за підозрою у вчиненні злочину проти об’єкта (таке право є повноваженням органу дізнання - авт.);
проводити кіно-, фото- і звукофіксацію як допоміжний засіб попередження протиправних дій проти об’єкта (таке право є особливо актуальним для торгівельних підприємств, зокрема супермаркетів - авт.);
проводити огляд поклажі, багажу та огляд персоналу об’єкта з метою забезпечення безпеки об’єкта;
входити безперешкодно у будь-який час доби у будь-які приміщення об’єкта, оглядати їх з метою попередження правопорушень проти об’єкта припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах;
перебувати на земельних ділянках, у жилих та інших приміщеннях персоналу об’єкта за їхньою згодою за прямою вказівкою керівника об’єкта з метою забезпечення безпеки персоналу, громадської безпеки, запобігання злочину, сприяння компетентним органам у виявленні і затриманні осіб, які його вчинили;
одержувати безплатно або на договірній основі від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об’єднань громадян на письмовий запит відомості, необхідні для забезпечення безпеки об’єкта. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність»;
повідомляти з метою профілактичного впливу державним органам, громадським об’єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання особи про факти вчинення нею адміністративного правопорушення;
інформувати відповідні державні органи, громадські об’єднання або службових осіб підприємств, установ, організацій про необхідність усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;
відповідно до своєї компетенції тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи приміщення об’єкта з метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони життя і здоров’я персоналу;
вилучати у персоналу об’єкта предмета і речі, заборонені або обмежені в обороті, а також документи з ознаками підробки, передавати їх за призначенням у встановленому порядку;
проводити з участю адміністрації об’єкта огляд виробничих, складських та інших службових приміщень і територій з метою перевірки охорони майна, додержання правил продажу товарів і надання послуг населенню; вимагати від матеріально відповідальних і службових осіб підприємств, установ і організацій відомості та пояснення по фактах порушення законодавства, проведення документальних і натуральних перевірок, інвентаризацій і ревізій виробничої та фінансово-господарської діяльності; витребувати і при необхідності вилучати документи, зразки сировини й продукції, опечатувати каси, приміщення і місця зберігання документів, грошей та товарно-матеріальних цінностей об’єкта;
користуватися у невідкладних випадках безплатно або на договірній основі засобами зв’язку, що належать об’єкту, а засобами зв’язку, що належать особам, - за їх згодою;
користуватися безплатно або на договірній основі засобами масової інформації з метою встановлення обставин вчинення злочинів та осіб, які їх вчинили, свідків, потерпілих, розшуку злочинців, які втекли, осіб, які пропали безвісти, та з іншою метою, що пов’язана з необхідністю забезпечення безпеки об’єкта у зв’язку з виконанням службою безпеки покладених на неї обов’язків;
зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю відповідно до Закону України «Про міліцію» (зазначене право є найбільш проблематичним не лише для співробітників служб безпеки підприємств, а й для охоронних фірм, на сьогодні таке право не передбачено для зазначених осіб - авт.);
виступати в якості свідків проти осіб, які створили небезпеку об’єкту (це обов’язок осіб, відповідно до кримінально-процесуального законодавства - авт.).

Законопроектом також визначаються сили і засоби, що залучаються службами безпеки. Сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв’язку, інші матеріально-технічні засоби) служб безпеки залучаються для проведення заходів по забезпеченню безпеки об’єкта відповідно до статутних правил, а також чинного законодавства України. Керівник об’єкта для забезпечення безпеки може залучати на договірній або безоплатній основі сили та засоби інших служб безпеки, правоохоронних органів. У разі їх залучення вони підпорядковуються керівнику об’єкта.