• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Банківське право

Відповідальність сторін у кредитних зобов`язаннях

Договірні правовідносини між суб’єктами підприємницької діяльності регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне використання грошових зобов’язань” від №543 22.11.1996 р.,а між; суб’єктами підприємницької діяльності, бюджетами всіх рівнів та позабюджетними фондами — Законом. “Про порядок; погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та позабюджетними цільовими фондами”. Проте,при укладенні договорів, сторони можуть самостійно визначати розмір процентів, комісійних винагород, тощо.

У кредитних договорах повинна передбачатися відповідальність позичальника. В іншому випадку, відповідальність наступатиме відповідно до положень чинного законодавства.

1. За використання кредиту не за цільовим призначенням:

• за рахунок отриманих від НБУ кредитних ресурсів,у вигляді стягнення з позичальника штрафу в розмірі не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту;
• за рахунок власних коштів банку — штраф у розмірі до 25% від розміру використаного не за призначенням, кредиту.

2. За несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за його користування. При укладенні кредитного договору необхідно передбачати право банку видавати наказ про примусову оплату боргового зобов’язання.

3. За несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за його користування, і банку — за несвоєчасне перерахування валюти кредиту у вигляді стягнення пені, встановленої за згодою сторін. Згідно Закону “Про відповідальність за несвоєчасне використання грошових зобов’язань”,платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів за прострочку платежу — пеню (у розмірі, що встановлюється за згодою сторін (це стосується і банків)). Пеня обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ,що діяла у період,за який сплачується пеня. Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань або за затримку надходжень, до клієнта банку, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності,але її розмір не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

За порушення строку перерахування пені (банком) — застосовується стягнення у розмірі облікової процентної ставки від суми нарахування процентів за кожний день прострочки. У зв’язку з цим, необхідно також зазначити, що згідно чинного законодавства кредитор вправі вимагати сплати боржником визначеної законом або договором, неустойки, проте її розмір у виняткових випадках може бути зменшено судом. Згідно положень статті 205 Цивільного кодексу України та п. 3 ч. 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарському суду надано право, у виняткових випадках,зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені),яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, господарський суд повинен об’єктивно оцінити,чи є даний випадок винятковим,а також; виходити з інтересів сторін, що заслуговують на увагу ступеня виконання зобов’язання,причин неналежного виконання або невиконання зобов’язання, наслідків порушення договору тощо.