• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Банківське право

Способи забезпечення кредиту

Виконання зобов’язання щодо повернення кредиту і сплати відсотків може забезпечуватися гарантією, поручительством, страхуванням, заставою, а також шляхом, стягнення неустойки (пені).

Гарантія. Поручительство

Підставою для відповідальності за невиконання позичальником зобов’язання за кредитним, договором,є договір,що укладений між банком, (кредитором) та поручителем (гарантом) у письмовій формі, згідно вимог ч.2 ст. 154 Цивільного кодексу України. Договірні відносини між; банком, та гарантом вважаються встановленими, якщо в кредитному договорі є посилання на надісланий банку гарантійний лист. В іншому випадку, вважають, що договірні відносини між; банком, і гарантом, не встановлені.

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України, при невиконанні зобов’язання, боржник; і поручитель відповідають перед банком, як; солідарні боржники, якщо інше не передбачено договором поруки. Крім цього, поручитель відповідає в такому ж обсязі як і боржник, зокрема за сплату неустойки. Що ж до гарантії,то чинне законодавство не передбачає солідарної відповідальності боржника і гаранта. Відповідно до статті 191 Цивільного кодексу України,гарант зобов’язується перед, банком, що надав кредит іншій особі, відповідати за виконання нею свого зобов’язання за кредитним договором. Отже гарант несе субсидіарну відповідальність, тому банк має право у претензійно-позовному порядку вимагати від, гаранта сплати основної заборгованості позичальника та сум. процентної ставки за наданий кредит тільки у випадку відсутності у боржника грошових коштів, необхідних для належного виконання зобов’язання.

Якщо в договорі між банком та гарантом, не передбачено умови про відповідальність гаранта у вигляді сплати пені за прострочку платежу позичальником, то така відповідальність з гаранта знімається. Порука або гарантія припиняється:

• за умов виконання зобов’язання позичальником;
• з припиненням, ними забезпеченого зобов’язання;
• якщо банк протягом, трьох місяців з дня настання строку зобов’язання позичальником кредиту не пред’явить позову до поручителя або гаранта (цей строк не може бути змінений угодою сторін,або відновлений господарським судом);
• якщо строк виконання позичальником, зобов’язання не передбачений договором, або визначений моментом вимоги банку, то відповідальність поручителя (гаранта) припиняється після 1 року з дня укладення договору гарантії чи поруки.

Якщо структурна одиниця одержала від юридичної особи, до складу якої вона входить, належним чином, оформлені повноваження на укладання від її імені договорів гарантії або поруки,то та обставина, що в тексті договору відсутні посилання на те, що такий договір укладений від імені юридичної особи за наданими повноваженнями, не може бути підставою для визнання договору недійсним. У таких випадках слід вважати, що договір укладений від імені юридичної особи.

Страхування

Надаючи кредит з умовою його страхування, банк; повинен перевірити наявність в договорі обов’язку страховика виплатити страхову суму у разі настання страхового випадку. За умов укладення страхового договору, страхувальник може передбачити в ньому умову про виплату страхової суми іншій особі,зокрема банкові, від якого він одержав кредит. При відсутності цієї умови,у банку немає правових підстав вимагати від страховика сплати суми неповернутого позичальником кредиту та процентів, навіть і в тому випадку, якщо між страховиком і страхувальником укладений договір страхування несвоєчасної виплати кредиту. Відповідно до частини другої статті 17 Закону України "Про страхування" факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим, свідоцтвом (полісом,сертифікатом), що є формою договору страхування. Чинне законодавство не позбавляє сторони цього договору права укласти його і в іншій письмовій формі, відповідно до вимог статті 44 Цивільного кодексу України та статті 15 Закону України "Про страхування",а тому,в господарського суду немає правових підстав для визнання договору страхування неукладеним лише через відсутність поліса чи сертифіката, який посвідчує договір. Договір страхування,як передбачено частиною третьою цієї ж статті Закону України "Про страхування",набуває чинності з моменту внесення страхового платежу, якщо інше не передбачено умовами страхування. Зокрема, згідно статті 5 згаданого Закону загальні умови і порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно.

Страховик відповідає за договором страхування тільки тоді, коли на рахунку позичальника кредиту немає достатніх коштів для виконання його зобов’язання за кредитним, договором.

Застава

Зміст застави полягає у праві забезпечення вартості кредиту з вартості заставленого майна. Заставодержатель, згідно з чинним законодавством,має право за рахунок заставленого майна задовольнити свої вимоги у повному обсязі, включаючи відсотки; відшкодування збитків,завданих простроченням виконання, а у передбачених випадках і неустойку; необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також; витрати на здійснення забезпечених заставою вимог. Це договірні відносини, тому істотні умови передбачаються в договорі.

Сторонами договору застави можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава. Заставодавцем, може бути як сам. боржник, так і третя особа — майновий поручитель. За загальним правилом, договір застави укладається в письмовій формі, проте для нерухомості, транспортних засобів тощо — вимагається нотаріальне посвідчення. Зміна предмета договору застави можлива лише за згодою заставодержателя. Ризик; випадкової загибелі або псування предмета застави несе заставодавець, якщо інше не передбачено договором. Одночасно з договором застави, заставодержатель повинен застрахувати передане в його володіння майно, якщо це передбачено в договорі чи законі. Якщо заставлене майно залишається у володінні заставодавця, то він зобов’язаний застрахувати це майно. При настанні страхової ситуації, заставодержатель має переважне право задоволення своїх вимог з суми страхового відшкодування.

Згідно закону, допускається наступна застава (вимоги наступного заставодержателя задовольняються з вартості предмета застави після повного забезпечення вимог попередніх заставодержателів), з обов’язковим попередженням кожного наступного заставодержателя про характер та розмір забезпечених цими заставами зобов’язань.

Право звернення стягнення на предмет застави виникає з моменту невиконання основного зобов’язання.

При припиненні (реорганізації,ліквідації) юридичної особи - заставодавця, заставодержатель набуває права звернення стягнення на заставлене майно, незалежно від, настання строку виконання зобов’язання забезпеченого заставою. При частковому виконанні зобов’язання боржником застава зберігається у початковому обсязі.

Право застави припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов’язання.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, господарського,третейського суду або у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. На заставлене майно державного підприємства (не менше 50%) — за рішенням суду або господарського суду.

Реалізація заставленого майна здійснюється судовим виконавцем на підставі виконавчого листа суду, рішення господарського суду або виконавчого напису нотаріуса, а державного підприємства — відповідного органу приватизації. Заставлене майно реалізується з аукціонів.

Якщо сума, виручена від реалізації заставленого майна є недостатньою для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право отримати різницю за рахунок іншого майна боржника в порядку черговості.

Заставодавець,має,право,в,будь-який,час,до,моменту,реалізації,предмета застави припинити звернення на нього стягнення,його реалізацію,виконавши забезпечене заставою зобов’язання (повернути борг, або ту його частину, виконання якої прострочено).

Законодавство розрізняє такі види застави:

1) іпотека;

2) заклад;

3) застава цінних паперів;

4) застава майнових прав;

5) застава товарів в обороті або переробці.

Звернення стягнення на майно здійснюється банком, відповідно до ст. 20 Закону “Про заставу”,а щодо майна селянського (фермерського) господарства — відповідно до 4 ст. 25 Закону “Про селянське (фермерське) господарство”.

При відмові кредитора прийняти виконання забезпеченої заставою грошової вимоги,відповідна сума вноситься заставодавцем у депозит державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса. Якщо внесена сума повністю покриває борг, застава припиняється.

Ризик випадкової загибелі заставленого майна, несе його власник тобто заставодавець або третя особа, якій надали це майно. В договорі може бути передбачено інше. Якщо застава застрахована, і настає страховий випадок, передбачено інше. Якщо застава застрахована, і настає страховий випадок, заставодержатель, незалежно від того хто є страхувальником,має переважне право на задоволення своїх вимог із страхового відшкодування.

Оскільки заставою може забезпечуватися лише дійсна вимога, право застави за договором позики виникає лише після фактичного одержання суми позики боржником.

Якщо забезпечене заставою зобов’язання ще не виникло, право застави також не виникає, незважаючи на укладення договору застави. Оскільки дійсною може вважатися лише вимога, що реально існує, за договором, позики право застави виникає лише після фактичного одержання суми позики боржником.