Банківське право

Умови надання та підстави відмови у наданні банківського кредиту

Банки можуть надавати кредити всім, суб’єктам господарської діяльності незалежно від їх галузевої приналежності, статусу, форм, власності. Проте, банк повинен переконатися у платоспроможності клієнта — позикоодержувача. При цьому виділяють такі основні критерії оцінки платоспроможності:

забезпеченість власними коштами не менше як 50% усіх його видатків;
репутація позичальника;
оцінка продукції;
наявність замовлень на її реалізацію;
характер послуг які надаються і їх конкурентоспроможність;
економічна коньюктура.

Процес кредитування розпочинається із звернення позичальника до банку. Форма звернення може бути у вигляді листа,клопотання,заявки,заяви із зазначенням необхідної суми кредиту, мети його одержання, строків погашення та форми забезпечення. Якщо рахунок; позичальника відкритий в іншому банку, то він також надає в банк установчі документи із затвердженням юридичної адреси,картку із зразками підписів,довідку банку про залишки коштів на рахунках і наявність заборгованості за позичками. Розмір,відсоткових,ставок,та,порядок,їх,сплати,встановлюється,банком,і визначається у кредитному договорі в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій які склались на кредитному ринку, терміну користування кредитом, облікової ставки та інших факторів.

Позичальник, який одержує одноразовий кредит на придбання товару чи оплату матеріальних цінностей за контрактами, надає до банку копії цих угод та інші документи. При одержанні кредиту на витрати, які не перекриваються надходженнями протягом, календарного року, позичальник надає прогнозні документи (обґрунтування) про необхідність одержання кредиту на рік з поквартальною розбивкою. При одержанні кредиту на спорудження об’єктів,до банку подають проекти будівництва, реконструкції що відповідають усім, вимогам. Банк; аналізує,вивчає діяльність потенційного позичальника і приймає рішення про надання або відмову в наданні кредиту.

Згідно Закону "Про банки і банківську діяльність",кредитування суб’єктів господарювання здійснює банк, а не його структурні одиниці (відділення, філії). Отже,якщо це передбачено відповідним положенням,статутом, відділення чи філія банку укладає кредитний договір від імені банку. В разі порушення цієї умови договір, укладений структурною одиницею банку від свого імені, слід вважати недійсним (ст. 48 ЦК України).

Надання установами банків кредитів суб’єктам, господарської діяльності, їх погашення та сплата за ними відсотків здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування суми кредиту на рахунок позичальника. У готівковій формі може надаватись кредит; лише для розрахунків із здавачами сільськогосподарської продукції та фізичним, особам, а також за умов, якщо кредит; в національній валюті надається малому чи середньому підприємству за кредитною лінією ЄБРР у сумі що не перевищує 10000 дол. США.

У кредитній справі банку зберігаються такі документи: матеріали з надання кредиту,а саме — кредитний договір,боргові зобов’язання, гарантійні листи; фінансово-економічна інформація, а саме — бухгалтерські баланси, звіти, бізнес-плани; матеріали про кредитоспроможність позичальника,а саме — довідки,одержані з інших банків,запити,листування,аудиторські висновки.

Банк здійснює контроль за виконанням позичальником кредитного договору. При виявленні фактів використання кредиту не за цільовим призначенням, банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів в межах зобов’язань позичальника за кредитним договором,у встановленому законом, порядку. При несвоєчасному погашенні боргу,сплаті відсотків і за відсутності домовленості про відстрочення погашення кредиту, банк має право застосовувати штрафні санкції в розмірах, передбачених договором.

Хто приймає рішення про надання кредиту?

Рішення щодо надання кредитів позичальникам, незалежно від запрошуваного розміру кредиту, приймається колегіально — Правлінням банку,кредитним комітетом,комісією тощо — більшістю голосів і оформляється протоколом.

Закон зобов’язує банки мати спеціальний підрозділ, функціями якого є надання кредитів та управління операціями, пов’язаними з кредитуванням.

Чи є обмеження щодо суми кредиту ?

Згідно ст.47 Закону,банки самостійно визначають порядок; залучення та використання коштів,проведення кредитних операцій, встановлення відсоткових ставок та рівня комісійних винагород. Вони відповідають за своїми зобов’язаннями перед клієнтами всім належним. їм майном та коштами. Проте, при наданні позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10% власного капіталу банку,— “великого кредиту”,банк зобов’язаний повідомити Національний банк Жоден із виданих великих кредитів не може перевищувати повідомити Національний банк. Жоден із виданих великих кредитів не може перевищувати 25 % власних коштів. Загальний розмір виданих кредитів не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку.

Банкам забороняється:

прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних цінних паперів;
надавати кредити будь-якій особі для погашення нею будь-яких зобов’язань перед пов’язаною особою банку;
придбання активів пов’язаної особи банку;
придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов’язаною особою банку;
використання цінних паперів власної емісії для забезпечення кредитів (можливе тільки з дозволу НБУ);
встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку.

Що таке плата за кредит і як вона визначається?

Плата за кредит обумовлюється сторонами в кредитному договорі і визначається як процентна ставка за кредит, що нараховується на суму кредиту і сплачується позичальником в передбаченому договором порядку.

Розмір процентної ставки, як правило, визначається банком. При цьому необхідно пам’ятати, що банк не може надавати кредит під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним. за депозитами. Виняток; — якщо банк не матиме при цьому збитків. Розмір процентної ставки за кредитами залежить від облікової ставки, яка визначається та офіційно встановлюється НБУ і застосовується з метою регулювання грошового обігу,а також виступає орієнтиром, вартості грошей, використовується в діючому законодавстві при визначенні розміру пені або штрафу за несвоєчасну сплату відповідних платежів.

У разі зміни облікової ставки, умови договору можуть переглядатися і змінюватися тільки на підставі взаємної згоди кредитора та позичальника. Для кредитів, що надаються в іноземній валюті, необхідно також; враховувати відсоткові ставки,які діють на міжнародних ринках капіталів. З цього приводу Вищий Господарський суд України дав роз’яснення, згідно якого, розмір процентної ставки за кредит, порядок її сплати встановлюються банком, і визначаються у кредитному договорі в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій на кредитному ринку, строку користування кредитом,облікової ставки НБУ та інших обставин і характеристик позичальника. При цьому,одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком, передбаченим законом. Щодо кредитного договору, то чинне законодавство не містить винятків з цього правила. Таким чином, внесення змін до кредитного договору, зокрема щодо розміру кредитної ставки може здійснюватися і у випадку зміни облікової ставки НБУ лише в порядку, передбаченому Господарським процесуальним, кодексом. України. Тобто,банк за 20 днів має повідомити клієнта і шляхом, домовленості дійти згоди про

дійти згоди про плату за кредит. Якщо сторони не досягли згоди, то в господарського суду відсутні підстави для встановлення такого розміру, оскільки ця умова є істотною і потребує згоди сторін,також у випадку його зміни Національним банком. України.

При вирішенні питання щодо вжиття заходів доарбітражного врегулювання спору, пов’язаного зі стягненням, процентів за використання кредиту, слід виходити з того, що претензійний порядок вважається додержаним, якщо у претензії стягувач зазначив строк,з якого повинні нараховуватись проценти та сума, на яку вони нараховуються. У випадку стягнення з позичальника

несплачених,процентів,за,кредит,за,клопотанням,позивача,про,збільшення розміру позовної вимоги арбітражний суд може стягнути ці проценти у твердій сумі на день прийняття рішення (пункт 1 статті 83 Господарського процесуального Кодексу України.