• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Банківське право

Правове регулювання вексельної форми розрахунків

Правове регулювання обігу векселів в Україні здійснюється на підставі нормативно-правових актів, що складають дві групи:

• Міжнародні нормативно-правові акти:

Женевська конвенція 1930 року,якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі,з урахуванням. застережень,обумовлених додатком. II цієї Конвенції; Женевська конвенція 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі; Женевська конвенція 1930 року про гербовий збір) стосовно переказних векселів і простих векселів.

• Національне,законодавство:

Закон України “Про обіг векселів в Україні”; Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”,а також закони України про приєднання України до відповідних Женевських конвенцій 1930 року.

Що таке вексель?

Вексель — це цінний папір,який підтверджує безумовне грошове зобов’язання боржника (векселедавця) сплатити після настання встановленого терміну, певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості і переказні. Видавати векселі,згідно українського законодавства, можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. При цьому, зобов’язання за здійсненою операцією, має бути на суму, не меншу ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов’язково відображається у відповідному договорі. При видачі (передачі) векселя, відповідно до договору, припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим. договором, та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем.

Простий, вексель (соло-вексель) — це просте нічим не обумовлене зобов’язання векселедавця сплатити власнику векселя у визначений строк, у визначеному місці визначену суму. Тобто векселедавець і платник за ним — одна і та ж сама особа.

Переказний вексель (тратта) — це письмовий наказ векселедержателя платнику,про,сплату,йому,чи,кому,накажуть,певної,суми,після,закінчення строку.

Суб’єктами розрахункових відносин з векселями є:

• векселедавець (трасант) — особа, яка виписує вексель і дає наказ іншій особі оплатити його;
• платник за векселем (трасат) — особа, якій надається наказ про оплату,векселя;
• отримувач грошей (ремітент) — особа яка володіє векселем, пред’являє його до оплати та отримує гроші за векселем.

Які види операцій з векселями здійснюють банки?

Найчастіше в банківській практиці використовують переказні векселі. Щодо операцій банків з векселями, то це:

• розрахункові операції;
• кредитні операції — врахування (дисконтування векселів); видача позик до запитання під забезпечення векселів; рефінансування вексельних операцій;
• комісійні операції — прийняття векселів на інкасо для одержання платежів і оплати векселів у строк (інкасування); зобов’язання оплатити вексель за платника;

При аналізі вексельної форми розрахунків слід сказати, що векселедавець відповідає за акцепт і платіж.

Вексель може бути переданий шляхом індосаменту.

Індосамент — це передавальний напис на звороті векселя,який проставляє його власник на користь іншої особи. Індосамент повинен бути підписаний індосантом, або на векселі,або на додатку до векселя. Індосамент може бути іменний — з вказівкою особи, якій передають вексель, або бланковий (із підписом індосанта без зазначення особи). Якщо індосамент" бланковий то векселедержатель,може:

• заповнити бланк своїм, іменем, або від імені іншої особи;
• у свою чергу індосувати вексель на користь іншої особи;
• передати вексель третій особі,не заповнюючи бланку і не здійснюючи індосаменту.

Індосант відповідає за акцепт і платіж, якщо не передбачено інше. Векселедавець може обумовити вимогу щодо пред’явлення до акцепту із встановленням, чи без встановлення строку.

Акцепт — це письмова згода платника на оплату векселя,яка зазначається на векселі словом “акцептований” і підписом, платника. Акцепт забезпечує підвищення гарантії векселя. За проханням платника або постачальника, банк,за відповідну оплату,може проакцептувати вексель,тобто взяти на себе

себе зобов’язання оплатити вексель за рахунок коштів клієнта. Якщо їх недостатньо (відсутні взагалі) акцептований вексель оплачується за рахунок банківського кредиту. Шляхом акцепту платник приймає на себе зобов’язання проплатити вексель вчасно.

Платіж за векселем може бути забезпечений повністю або частково шляхом, авалю.

Аваль — це забезпечення третьою особою,або однією із осіб,які підписали вексель,сплати суми за векселем. Аваліст відповідає так; само як і той,за кого він дав аваль. При чому його зобов’язання дійсне навіть в тому випадку,якщо гарантоване ним. зобов’язання виявиться недійсним.

Залежно від строків, на які можуть видаватись векселі,їх розрізняють:

• за пред’явленням;
• за пред’явленням через відповідний проміжок; часу;
• за пред’явленням через відповідний період, часу від, дня його складення;
• за пред’явленням на конкретну дату.

Платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

Векселедержатель пред’являє вексель до платежу в день, коли він повинен бути оплачений або в один з двох наступних робочих днів. Пред’явлення векселя в розрахункову палату означає пред’явлення векселя до платежу. Платник; може при оплаті вимагати від векселедержателя розписки про одержання платежу. При цьому, векселедержатель не може відмовитись від прийняття часткової оплати векселя. Але він може вимагати вчинення надпису про такий платіж; на векселі або видачі розписки. Векселедержатель не може бути примушений прийняти платіж; за векселем, до настання строку. Тому платник, який оплачує вексель достроково, робить це на свій страх і ризик.