Банківське право
Правова природа банківського рахунку
Юридична природа банківського рахунку є складною і вимагає комплексного аналізу. Йдеться одночасно про право і обов’язок, що обумовлює комплексність впливу правового регулювання інституту та об’єднує приватноправові та публічно-правові елементи.
За своєю суттю, банківський рахунок є вкладом, який оформляється банківською установою у відповідний вид банківського рахунку. Та разом з тим, слід пам’ятати, що в юридичній літературі та чинному законодавстві поняття вкладу і банківського рахунку розмежовуються. Критеріями розмежування цих понять є: необхідність відкриття рахунку і безумовна добровільність відкриття вкладу (депозиту) ,мета відкриття та функціонування вкладу та рахунку, режим використання коштів на рахунку та на депозитному рахунку тощо.
Як обов’язок, необхідність відкриття рахунку породжена потребою: зберігати власні кошти понад, встановлені ліміти в установах банків, можливістю для суб’єктів господарювання проводити розрахунки в готівці на суму не більше як 3 тис. грн., обов’язком зберігати готівкову іноземну валюту в уповноважених банках тощо. Та в будь-якому випадку, безумовно, співпраця між; банком, та клієнтом — це договірні відносини, які виникають на підставі добровільно поданої клієнтом заяви і укладеного договору.
При внесенні вкладу в банк,між клієнтом і банком укладається відповідний договір: банк, приймає від клієнта відповідну грошову суму, якою має намір розпоряджатися на власний розсуд. Він зобов’язується повернути вкладену суму у відповідний термін, або за першою вимогою клієнта з нарахуванням відсотків.
Аналізуючи відносини,які складаються між; банком, і клієнтом в результаті відкриття і функціонування банківського рахунку, виділяємо дві групи відносин. Перша група відносин зі зберігання характеризувалась вченими, які розглядали договір рахунку,як складна сукупність, самостійних договорів — договір позики і договір зберігання. Або об’єднання елементів іррегулярного схову і позики. Другу групу відносин,які виникають при відкритті банківського рахунку, складають відносини, які виникають з приводу виконання доручення клієнта, зі здійснення платежів і одержання коштів з поточного рахунку. При чому,зв’язок між вкладом,зарахованим на рахунок,і здійсненням, платежів за рахунок цього вкладу,є безпосереднім. Цей договір) породжує ряд наступних правовідносин з приводу руху коштів на рахунку шляхом здійснення відповідних платежів, залучаючи при цьому широке коло суб’єктів. Тут яскравою є роль банку як фінансового посередника. Пред’являючи банку розрахунковий документ, власник рахунку таким чином дає банку розпорядження сплатити третій особі певну суму за рахунок свого вкладу. Банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, оскільки це передбачено договором, банківського рахунку і не вправі відмовити у виконанні платіжного документа, якщо воно законне. Виконуючи доручення клієнта, банк вступає у відносини з третіми особами. І тут він вчиняє дії від імені і за рахунок клієнта, або від свого імені, але за рахунок клієнта, і діє як довірена особа або комісіонер.
Іншим важливим аспектом для характеристики договору банківського рахунку є поєднання публічно-правових та приватно-правових елементів. Вкладна операція — це договір між банком, і клієнтом проте законодавство встановлює ряд обмежень, вказівок, заборон стосовно вкладів. Професор Єфімова Л.Г. називає це обмеженням, договірної автономії, чим. зобов’язує відповідні категорії суб’єктів вносити свої грошові кошти у вигляді вкладів у кредитні установи.
Рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення усіх видів банківських операцій відкривають у будь-яких банках України та інших держав, за вибором, клієнта і за згодою банку. їх стосунки мають договірний характер, проте, в будь-якому випадку,умови договору не повинні суперечити вимогам, нормативно-правових актів Національного банку. Тобто, у нормативно-правовому порядку визначено види рахунків, передбачається чіткий порядок відкриття рахунку, перелік необхідних для цього документів,чітко визначені права і обов’язки власника рахунку, певні обмеження щодо здійснення ряду перерахунків тощо. Необхідною передумовою для відкриття рахунку є взяття, суб’єкта на податковий облік. У свою чергу, у банків є публічно-правовий обов’язок попереджати податкові органи за місцем, реєстрації власника рахунку та Національний банк України про закриття рахунку клієнта. Закон зобов’язує відповідні організації окремих галузей народного господарства вносити гроші в банк чи одержувати кошти у вигляді цільових кредитів тощо,при цьому обмежуючи коло контрагентів — зазначаючи між якими банками є вибір: “Укрексімбанк”, “Промінвестбанк”, Державний спеціалізований ощадний банк України, уповноважені банки з бюджетного обслуговування.
Підприємства та індивідуальні підприємці, які мають поточні рахунки в банку, зобов’язані зберігати свої кошти в установах банків*. Готівка яку вони одержують з власних поточних рахунків має витрачатися чітко на визначені в чеку цілі. Для цього є механізм, забезпечення реалізації відповідного контролю. Так закріплено обов’язок надавати обслуговуючій установі банку на її вимогу документи, що засвідчують здійснені цільові витрати готівки (звітні платіжні і розрахункові документи, касові і товарні чеки, квитанції, податкові накладні та інші документи). Більше того, НБУ рекомендує установам, банків здійснювати аналіз та контроль за видачами готівки суб’єктам, господарювання, в значних сумах (понад 50 тис.грн.). При цьому, банк може зобов’язати клієнта надати документи з обґрунтуванням щодо цільового використання отриманої у банку готівки, або здійснити перевірку дотримання касової дисципліни безпосередньо на місці.
Отже договір) банківського рахунку — це складна правова характеристика, яка передбачає публічний обов’язок клієнта зберігати кошти на рахунку в банку, двостороннє зобов’язання банку та клієнта на умовах консенсуальності та платності. На банківському рахунку обліковуються власні кошти клієнтів і контрагентів, за рахунок; яких і здійснюється переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів та забезпечується безготівковий грошовий обіг.
Щодо депозитних (вкладних) рахунків,то це — внесення у готівковій формі чи перерахування з поточного рахунку відповідної суми коштів на іменний рахунок; в банку на договірних засадах і її разове стягнення в кінці строку, що передбачає одержання доходу клієнтом, у вигляді відсотка. За вкладами,на відміну від, поточних рахунків,немає руху коштів,тобто надходжень і здійснення платежів. Договір банківського вкладу, за законодавством. України, не дозволяє здійснення розрахункових операцій.