Безпека бізнесу: організаційно-правові основи

1.1. Підприємницьке право і підприємницька діяльність в Україні, види підприємницької діяльності

Предметом підприємницького права, як і будь-якої іншої галузі права, є певне специфічне коло суспільних відносин. Ці відносини виникають у процесі або у зв’язку із провадженням підприємницької діяльності її суб’єктами - носіями взаємопов’язаних передбачених і забезпечених законом прав і обов’язків. Предметом правового регулювання підприємницького права є підприємницька діяльність, яка відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначається як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями ) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємницька діяльність є специфічним видом господарської діяльності, яка здійснюється від імені підприємця, під його майнову відповідальність, на його власний ризик і має на меті отримання прибутку.

Підприємницьке право фактично утворилося на базі цивільного і адміністративного права, а правовідносини, що є його предметом, у процесі розвитку набувають усе більше специфічних рис. Підприємницькі відносини за своїм змістом і механізмом правового регулювання суттєво відрізняються від цивільно-правових, адже вони є, як правило, організаційно-майновими .

У підприємницькій діяльності, зокрема, вбачають риси діяльності особливого творчо пошукового, новаторського характеру, під час якої опрацьовуються нові сфери вигідного вкладення ресурсів, ідеї нових комбінацій у виробництві, опанування нових ринків, створення нових продуктів і способів досягнення мети.

Ефективність підприємницького бізнесу знаходиться у полі зору державних органів управління. Межі державного регулювання, яке виражається у нормативно-правових актах, постійно змінюються: вони звужуються з впровадженням політики дорегулювання. При цьому державне регулювання удосконалюється, набуває нових функцій, за його допомогою відбувається погодження приватних і публічних інтересів.

Метод підприємницького права як спосіб впливу на відповідні відносини обумовлений специфікою методів тих галузей, норми яких входять до складу цієї комплексної галузі права. Наприклад, майнові відносини, що складаються в процесі здійснення підприємницької діяльності, регулюються нормами різноманітних галузей права; відповідно й методи регулювання в кожному разі різні. А саме:

  • метод владних приписів - при плановому розподілі матеріалів і коштів, що переважало при адміністративно-командному управлінні державним сектором (адміністративне право);
  • метод заборони під загрозою покарання - при злочинних посяганнях на власність (кримінальне право);
  • метод договору - при безпосередньому провадженні підприємницької діяльності її суб’єктами, які вступають у майнові правовідносини як рівноправні сторони (цивільне право) та ін. Загалом методом підприємницького права є, переважно, дозвільний метод (для суб’єктів підприємницької діяльності - «дозволено все, що не заборонено законом»; для публічних органів влади - «дозволено те, що встановлено законом»).

Норми підприємницького права взаємопов’язані. Вони формують систему з чіткою внутрішньою структурою і внутрішнім поділом. У межах комплексної галузі підприємницького права виділяються правові інститути - сукупність норм права меншого обсягу, що регулюють споріднені відносини в межах тієї групи суспільних відносин, які становлять предмет галузі, тобто відносин у сфері провадження підприємницької діяльності. Інститутами підприємницького права є інститути договірного права, права промислової власності, захисту економічної конкуренції, інститут регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів підприємницької діяльності та ін.

Ознаками підприємницької діяльності (підприємництва) є наступні.

  1. Підприємництво - це самостійна діяльність. Тобто, підприємництво в Україні може здійснюватися в будь-яких організаційних формах, визначених законами України, на вибір підприємця. Фізичні особи також мають можливість зареєструватись як громадяни - суб’єкти підприємницької діяльності і провадити таким чином діяльність без створення організації. Підприємці мають право здійснювати самостійно будь-яку діяльність відповідно до потреб ринку, на власний розсуд приймаючи відповідні рішення, що не суперечать законодавству.
  2. Підприємництво - ініціативна діяльність. Зайняття підприємницькою діяльністю є добровільним вчинком. Державний орган, посадова особа не можуть примусити до зайняття підприємницькою діяльністю.
  3. Підприємництво - це систематична діяльність. Хоча чітких кількісних критеріїв систематичності законодавством не встановлено. Законодавством, наприклад, встановлено, що систематичним вважається продаж вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів, який здійснюється більше чотирьох разів протягом календарного року (ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993р. №24-93 «Про податок на промисел»).
  4. Підприємництво - це діяльність на власний ризик. Суб’єкт підприємницької діяльності бере на себе як позитивні, так і негативні наслідки підприємницької діяльності. За порушення договірних зобов’язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство та приватний підприємець самостійно несуть відповідальність, передбачену законодавством України.
  5. Підприємництво є господарською діяльністю. Підприємницька діяльність є складовою ширшого за обсягом поняття «господарська діяльність». Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. З ГК України).

Ознаки господарської діяльності:

- господарською є саме діяльність визначених суб’єктів як активна, специфічна форма людського відношення до навколишнього світу, зміст якої складає його доцільну зміну і перетворення в інтересах людей. Формами господарської діяльності є підприємницька діяльність та некомерційна господарська діяльність;

- господарська діяльність повинна здійснюватися спеціально уповноваженими суб’єктами, тобто суб’єктами господарської діяльності;

- господарська діяльність спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру. У межах господарської діяльності реалізується продукція, виконуються роботи, надаються послуги, які можливо оцінити у грошовому еквіваленті;

- продукція, яка реалізується, роботи, які виконуються та послуги, які надаються в межах господарської діяльності, мають цінову визначеність. Тобто, зазначені складові предмета господарської діяльності мають ціну продажу, складається з собівартості та суми виробничої або торговельної націнки, зі складу якої згодом формується прибуток.

1. Підприємницька діяльність здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями). Іншими словами, підприємницька діяльність провадиться фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Підприємницькою діяльністю можуть займатися як юридичні, так і фізичні особи, які набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності за правилами Закону України від 15 травня 2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

2 Внаслідок підприємницької діяльності досягаються економічні й соціальні результати. Серед економічних результатів виділяють утворення конкурентного середовища, насичення ринку товарами і послугами, активізацію міжнародних економічних стосунків.

Шлях ринкової організації економіки є найбільш ефективним і перспективним для досягнення суспільного прогресу. Бізнес дає нові робочі місця, значно стимулює підвищення кваліфікації працівників, їх ініціативу і творчість, загалом сприяє виживанню населення в кризові періоди. Це і є соціальним результатом підприємництва.

3. Підприємницька діяльність має мету отримання прибутку. Така мета знаходить відображення в установчих документах суб’єкта підприємницької діяльності.

Існують різні критерії для класифікації підприємницької діяльності.

За ознакою предмета діяльності учасників відповідних правовідносин підприємницьку діяльність можна класифікувати на:

4. Виробничу підприємницьку діяльність, тобто діяльність, у процесі якої виробляється певна продукція.

5. Невиробничу підприємницьку діяльність:

- діяльність із виконання робіт, надання послуг;

- діяльність із зайняття торгівлею;

— інша невиробнича діяльність, зокрема діяльність на фінансовому ринку.

За ознакою суб’єкта - учасника відповідних правовідносин підприємницька діяльність поділяється на:

6. Підприємництво без створення юридичної особи (просте). Воно здійснюється фізичними особами, що набули в установленому порядку статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

7. Підприємництво зі створенням юридичної особи (складне).

Залежно від наявності обмежень у зайнятті підприємницькою діяльністю останню можна поділити на:

8. Вільну підприємницьку діяльність. Для провадження такої діяльності не потрібна згода (дозвіл) держави в особі уповноважених нею органів. Така діяльність провадиться за принципом «дозволено все, що не заборонено законом».

9. Дозвільну підприємницьку діяльність, провадження якої потребує певної згоди державних органів. Дозвільною є також діяльність, що провадиться з обмеженнями, встановленими законодавством, які, в свою чергу, можна поділити на:

- обмеження, пов’язані з організаційно-правовою формою підприємців;

- обмеження, пов’язані з формою власності суб’єкта підприємництва (наприклад, діяльність, пов’язана з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями);

- обмеження, пов’язані з необхідністю придбання ліцензії. Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, міститься у Законі України від 1 червня 2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»;

- обмеження діяльності, пов’язані із необхідністю придбання патенту (види діяльності, що підлягає патентуванню, а також порядок патентування визначається Законом України від 23 березня 1996 р. «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»).

Класифікувати підприємницьку діяльність можна також за іншими ознаками.