• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Банківське право

Роль та значення центральних банків у банківських системах

Центральний банк сьогодні є ключовим елементом, фінансово-кредитної системи будь-якої розвиненої держави. Він виступає провідником, офіційної грошово-кредитної політики. З цього приводу, варто зазначити, що грошово-кредитна політика і бюджетна політика поглинають всі аспекти державного регулювання економіки, розвитку народного господарства, забезпечення соціальної стабільності в державі тощо.

Історично, центральні банки звичайно утворювались як акціонерні компанії,наділені особливими повноваженнями. Під, терміном, “центральний банк” мали на увазі найбільший банк, що знаходився у самому центрі банківської системи. Потім такі банки поступово монополізували деякі специфічні функції. При чому, акціонерний статус може зберігатися: наприклад, банк Італії або Національний банк Австрії.

У 1920 році Міжнародна фінансова конференція в Брюсселі зазначала, що в країнах, де не існує центрального емісійного банку, його потрібно створити. Там же підкреслювалося, що банки, а особливо емісійні банки, треба звільнити від політичного тиску, вони повинні управлятися згідно принципів “розумних” фінансів. Питання незалежності центральних банків повстало як гарантія ефективності їх діяльності.

Незалежність центральних банків обумовлюється їх завданнями та повноваженнями, а саме підтримкою грошово-кредитної і валютної стабільності. Загалом, треба сказати, що які б функції не покладались на центральний банк,він завжди є органом регулювання,що поєднує функції банку і державного відомства. Принципове значення має чітке розмежування державних фінансів і банківської системи, тобто обмеження можливості уряду користуватися коштами центрального банку. У багатьох країнах пряме кредитування уряду практично відсутнє (США,Канада,Японія),або законодавчо обмежене (ФРН,Франція,Нідерланди).

Центральний (емісійний) банк у більшості країн належить державі. Але навіть якщо держава формально не володіє його капіталом (США,

Італія, Швейцарія) або володіє частково (Бельгія — 50%, Японія 55%), центральний банк виконує функції державного органу. Центральний банк володіє монопольним, правом, на випуск в обіг (емісію) банкнот. Він зберігає офіційні золотовалютні резерви; бере участь в управлінні державним боргом та ін.

За своїм статусом і виходячи із змісту функцій та повноважень, центральний банк є “банком, банків” — зберігає обов’язкові резерви і вільні кошти банків та інших установ, надає їм позики, виступає як кредитор останньої інстанції,організує національну систему взаємозаліків грошових зобов’язань тощо.