Банківське право

Поняття та види банківських операцій

Класифікації банківських операцій та визначення правових підстав для, їх, здійснення, має, сьогодні, принципове, значення, оскільки, саме законодавче визначення характерних (виключно банківських) операцій є основним критерієм, що лягає в основу визначення поняття банку, визначення особливостей його правового статусу та його відмінності від інших фінансових установ. Перелік здійснюваних банками операцій, правові підстави їх здійснення, складається у спеціальному банківському законодавстві, та перш ніж визначати його, варто зрозуміти, що за економічним змістом та призначенням банківські операції традиційно поділяють на: пасивні,активні,комісійні.

За допомогою пасивних операцій банки формують свої ресурси. Банківські ресурси — це сукупність коштів,що утворюються в результаті проведення пасивних операцій, знаходяться в розпорядженні банків і використовуються ними для здійснення активних операцій. Крім, залучених, банки володіють власними коштами: статутним фондом, фондами та резервами,що створюються в результаті розподілу прибутків (резервний, страховий фонди); нерозподіленим прибутком (тимчасово вільні власні кошти банку,які не розподілені між акціонерами у вигляді дивідендів та не зараховуються у фонди банку).

Отже,пасивні операції:

  • залучення і розміщення вкладів і депозитів;
  • отримання кредитів в інших банках;
  • емісія цінних паперів;
  • трастові операції.

Активні, операції — це операції з розміщення власних і залучених коштів банку з метою отримання прибутку. Власне ці операції забезпечують для банку доходність, ліквідність, а відтак — саме від якості проведення цих операцій залежить фінансова надійність і стабільність банку. Це зокрема:

  • кредитні операції;
  • здійснення інвестицій;
  • операції з цінними паперами, казначейськими інструментами (державні цінні папери тощо).

Комісійні, операції, (банківські послуги) — це операції,що здійснюються банком за дорученням своїх клієнтів у вигляді надання їм відповідних послуг за винагороду у вигляді комісійних.

Отже банківські операції,´— один із видів фінансових послуг, що полягає у систематичному здійсненні, відповідно до установчих документів і наданої Національним банком ліцензії, операцій з приводу залучення,розміщення фінансових активів,об’єктом яких можуть виступати гроші,цінні папери, дорогоцінні, метали, та, каміння, тощо, і, які, здійснюються, на, підставі укладеного договору та відповідно до чинного законодавства і нормативних актів НБУ.

Види операцій, на які Національний банк України надає банкам банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій:1

І. Згідно ст. 47 Закону “Про банки і банківську діяльність” виключно банківськими операціями, тобто такими, здійснення яких у сукупності дозволено тільки юридичним особам, що мають банківську ліцензію, є:

  1. приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;
  2. відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків- кореспондентів,у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою, платіжних, інструментів, та, зарахування, коштів, на, них;
  3. розміщення залучених коштів від свого імені,на власних умовах та на власний ризик.

ІІ. Операції та угоди,які банки мають право здійснювати за наявності банківської ліцензії без отримання письмового дозволу:

  1. надання гарантій і поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб,які передбачають їх виконання у грошовій формі;
  2. придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги,приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом, платежів (факторинг);
  3. лізинг;
  4. послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;
  5. випуск, купівля, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;
  6. випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;
  7. надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

ІІІ. Операції,які банки мають право здійснювати за умови отримання письмового дозволу Національного банку України:

  1. операції з валютними цінностями:

1.1. неторговельні операції з валютними цінностями;

1.2. ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

1.3. ведення, кореспондентських, рахунків, банків, (резидентів, і нерезидентів) в іноземній валюті;

1.4. ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) у грошовій одиниці України;

1.5. відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій з ними;

1.6. відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій з ними;

1.7. залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

1.8. залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

1.9. операції з банківськими металами на валютному ринку України;

1.10. операції з банківськими металами на міжнародних ринках;

1.11. інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках;

  1. емісія власних цінних паперів;
  2. організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;
  3. здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);
  4. здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;
  5. здійснення випуску,обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї.
  6. перевезення валютних цінностей та інкасація коштів.

IV. Операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

  1. з інструментами грошового ринку;
  2. з інструментами,що базуються на обмінних курсах та відсотках;
  3. з фінансовими фючерсами та опціонами;
  4. довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.

V. Депозитарна діяльність і діяльність із ведення реєстрів власників іменних цінних паперів:

  1. депозитарна діяльність зберігача цінних паперів;
  2. діяльність із ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну

винагороду щодо своїх операцій.

Згідно Закону “Про банки і банківську діяльність” банки мають право

здійснювати інші угоди згідно законодавства України, проте у ст. 48 передбачено обмеження щодо діяльності банків. Так банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації памятних, ювілейних та інвестиційних монет) і страхування, крім виконання функцій страхового посередника.

Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах,що перевищують 5 відсотків капіталу банку.

Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25 відсотків капіталу банку. Це обмеження не поширюється на:

1) приміщення, яке забезпечує технологічне здійснення банківських функцій;

2) майно, яке перейшло у власність банку на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави;

3) майно,набуте банком з метою запобігання збиткам,за умови,що таке майно має бути відчужено банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього.

Якими, згідно чинного законодавства, мажуть бути, наслідки укладення кредитних договорів юридичними особами — не банками ?

Згідно чинного законодавства, до функцій Національного банку України віднесено надання кредитів лише комерційним банкам. Що ж до видачі кредитів підприємствам, установам і організаціям, то ця функція віднесена до компетенції банків. До компетенції банків також віднесено надання кредитів резидентам в іноземній валюті за індивідуальною ліцензією Національного банку України. Термін і суми таких кредитів мають обмеження,встановлені Національним банком. України. Перевищення хоча б одного із обмежень, відносно термінів і сум валютного кредиту, вимагає індивідуального дозволу Національного банку України. Здійснення операцій, пов’язаних з видачею кредитів, іншими юридичними особами, крім банків,забороняється,за винятком. випадків,визначених законодавчими актами України,ст. 382 Цивільного кодексу України. Чинне на цей час законодавство України не передбачає таких випадків. Отже, договори кредитування,що укладені між юридичними особами (крім банківського кредиту), слід визнавати такими, що не відповідають вимогам закону, до таких договорів суди застосовують наслідки, передбачені ст. 48 Цивільного кодексу України.