• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Банківське право

Система банківського права та система банківського законодавства України

Система банківського права обумовлена внутрішньою організацією, побудовою та взаємозв’язком відповідних груп однорідних суспільних відносин, які охоплюють зміст банківської діяльності і належать до предмету банківського права. Визначаючи загальну і спеціальну частину банківського права, за вітчизняними традиціями теорії права, до загальної частини відносимо загальні положення, принципи, які є характерними і безумовними, при, виникненні, чи, існуванні, будь-яких, банківських правовідносин. Зокрема це: принципи банківського права; організація побудови і функціонування банківської системи; правове положення верхнього, рівня, банківської, системи, —, правовий, статус, функції, та повноваження Національного банку України; поняття,види,типи банків, порядок їх створення, реєстрації та ліцензування банківської діяльності; підстави та порядок припинення діяльності банків; банківський нагляд і контроль, регулювання банківської діяльності; захист прав та інтересів банків і їх клієнтів (гарантування вкладів; банківська таємниця тощо).

Особлива частина включає в себе групи правових норм, що регулюють відносини у сфері банківської діяльності і за своєю однорідністю складають окремі інститути: інститут банківського рахунку, інститут банківського кредиту,розрахункові відносини,валютні відносини та ін.

Банківські відносини існують у вигляді правових відносин,тобто є врегульовані правовими нормами. Як вже було сказано, визначення банківського права як галузі права є дискусійним. Галузі законодавства, як зазначає С.А. Комаров, орієнтовані не тільки на галузі права, але й на галузі діяльності. Досліджуючи питання міжгалузевого характеру банківського права, ми дійшли висновку, що і банківське законодавство складається з правових форм,у які входять правові норми різних галузей права: фінансового, адміністративного, цивільного та ін. Проте, в силу значущості банківського регулювання і банківської діяльності для держави і суспільства, в Україні формується спеціальне банківське законодавство. Отже, банківське законодавство — це сукупність законів, підзаконних нормативних актів,а також; міжнародно-правових документів,які забезпечують правове регулювання банківських відносин.

Безумовно,першоджерелом банківського права,основою банківського законодавства є Конституція України. Відповідно до ст. 8 Основного закону, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Закони України. Оскільки в Україні немає єдиного систематизованого нормативно-правового акту, норми якого врегульовували б відносини,що виникають у сфері банківської діяльності,такого як,наприклад,Банківський кодекс, а також внаслідок різнорідності відносин, що складають зміст банківської діяльності, є сенс класифікувати закони на загальні і спеціальні.

• Загальні закони: Закони України “Про господарські товариства”, “Про підприємництво”,“Про цінні папери і фондову біржу”,“Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг”,“Про кредитні спілки в Україні”,“Про обіг векселів”,Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”,та ін. Норми цих законів застосовують,якщо спеціальні норми не встановлюють будь-ких правил, або спеціальне регулювання є суперечливим чи недосконалим.
• Спеціальне законодавство. Це Закон України “Про Національний банк України” та Закон “Про банки і банківську діяльність”. До спеціального законодавства слід також віднести закони, сфера регулювання яких поширюється виключно на банківську діяльність, а саме: Закон України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” та Закон України “Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб”.

Окрему групу серед підзаконних нормативно-правових актів, що містять норми банківського права,складають Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, спільні постанови Уряду та Національного банку України. Наприклад Постанова №1124 від 28 серпня 2001 р. “Про сорок рекомендацій групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмивання грошей (FATF).

Особливе місце серед джерел банківського права займають нормативні акти Національного банку України. Згідно ст. 56 Закону «Про Національний банк України»,НБУ видає нормативні акти з питань,віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування,банків,підприємств,організацій,установ,незалежно від форм власності,та для фізичних осіб. Нормативні акти НБУ видають у формі постанов Правління НБУ, інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами. Вони не можуть суперечити Законам України,не мають зворотної сили (крім випадків, коли пом’якшують чи скасовують відповідальність); підлягають обов’язковій державній реєстрації в Мінюсті.

Сьогодні банківська діяльність,банківське право мають тенденцію до уніфікації і стандартизації у міжнародно-правовому просторі,на підставі міжнародних звичаїв і правил. Основними міжнародно-правовими актами, які врегульовують банківські відносини,є: Женевська Конвенція 1930 р. “Про перевідні чи прості векселі”; Оттавська Конвенція 1998 р. “Про “Про перевідні чи прості векселі”; Оттавська Конвенція 1998 р. “Про міжнародний фінансовий лізинг”; Оттавська Конвенція 1998 р. “Про міжнародний факторинг”; Уніфіковані правила Міжнародної торгівельної палати (МТП) по інкасо в редакції 1995 р.; Уніфіковані правила і звичаї МТП для документарних акредитивів у редакції 1993 р., Уніфіковані правила МТП щодо договірних гарантій 1978 р.; Уніфіковані правила МТП для гарантій щодо першої вимоги 1992 р. та ін.

Локальні акти банків — це нормативні акти, що розроблені і прийняті банками, і які на підставі чинного законодавства регулюють відносини між банком та його філіями, внутрішніми службами банку, встановлюють правовий статус окремих організаційних утворень чи посадових осіб; правила обслуговування клієнтів тощо. Зокрема,це статути банків,положення про служби банків, правила ведення банківських операцій в конкретному банку тощо (наприклад, Положення про відділ внутрішнього аудиту банку; Правила ведення рахунку в банку та ін.).