Банківське право

Принципи банківського права

У загальній теорії держави і права, принципи права — це керівні засади (ідеї),які зумовлюються об’єктивними закономірностями існування й розвитку людини та суспільства і визначають зміст та спрямованість правового регулювання. За своєю суттю,принципи права у стислому вигляді концентровано відображають найсуттєвіші риси права,є його квінтесенцією. Як зазначав Р.З. Лівшиц,“...принципи охоплюють всю правову матерію і ідеї, і норми і відносини — та надають їй логічності, послідовності, збалансованості. У принципах права синтезується світовий досвід розвитку права,досвід цивілізації.”

Банківська діяльність є одним із видів підприємницької діяльності, отож право, яке її регулює, визначається принципами двох типів.

  1. Загальні для підприємницької діяльності.
  2. Спеціальні принципи — такі,що визначають порядок та специфіку організації, функціонування та розвитку банківської системи і здійснення банківської діяльності.

І. Право на підприємницьку діяльність передбачає самостійну, на власний ризик, діяльність юридичної чи фізичної особи, резидента чи нерезидента,з метою одержання прибутку. Одночасно,воно охоплює ряд системоутворюючих, факторів, і, прав:, інститут, права, власності, та недоторканості власності,механізм досудового і судового вирішення справ з метою захисту прав та інтересів підприємців тощо. Принципи визначають і обумовлюють розвиток галузевого законодавства цілого ряду країн і закріплюються, у, Конституціях, чи, конституційних, законах, країн, з ринковою економікою. Зокрема це:

  • Принцип верховенства права;
  • Принцип пріоритетності міжнародно-правових норм;
  • Принцип свободи економічної діяльності;
  • Принцип свободи договору;
  • Принцип рівноправного визнання і захисту різних форм, власності;
  • Принцип недоторканості власності;
  • Принцип майнової відповідальності;
  • Принцип необхідності конкуренції та заборони монополізації;
  • Принцип загальності і обов’язковості сплати податків, зборів та
  • обов’язкових платежів до бюджетів та позабюджетних централізованих фондів;
  • Принцип додержання комерційної таємниці.

ІІ. Спеціально-юридичні банківські принципи. Внаслідок комплексності змісту поняття банківської діяльності,особливим принципом вважається принцип, оптимального, поєднання, у, банківському, праві, приватних інтересів банків та їх клієнтів і економічних публічних інтересів. Саме в рамках публічного правового регулювання держава може реалізувати і охороняти ті засади, без яких є неможливим адекватний розвиток економіки, функціонування банків та банківської системи в цілому, а також захист інтересів клієнтів банків. Конституція України та чинне спеціальне законодавство України містять положення,які загалом, враховують загальні цивілізовані принципи банківської діяльності,а тому вважається за доцільне охарактеризувати їх докладніше, аналізуючи конституційні положення,положення Закону України “Про банки і банківську діяльність” та Закону України “Про Національний банк України”.

  • Принцип законодавчого регулювання банківської системи.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються засади створення і функціонування фінансового,грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України.

  • Принцип дворівневої побудови банківської системи.

Згідно ст. 4 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, які створені і діють на території України.

  • Принцип монопольного здійснення емісії і організації грошового
  • Принцип монопольного здійснення емісії і організації грошового обігу.

Відповідно до ст. 99 Конституції України забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави — Національного банку України. Згідно п.2 ст. 7 Закону “Про Національний банк України” НБУ монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;

  • Принцип незалежності Національного банку від інших органів державної влади.

Національний банк України є центральним, банком. України, особливим центральним, органом державного управління,юридичний статус, завдання, функції та повноваження якого визначають Конституція та закони України. Згідно ст. 53 Закону “Про Національний банк України”,не допускається втручання органів законодавчої та виконавчої влади, або їх посадових осіб у, виконання, функцій, і, повноважень, Ради, Національного, банку, чи Правління Національного банку інакше, ніж у межах, визначених законом. Крім цього, Національний банк не входить до системи виконавчих органів, яку очолює Кабінет Міністрів України, а законодавством передбачено особливі форми співпраці Національного банку та Уряду України. Так, відповідно до ст. 52 Закону, Національний банк та Кабінет Міністрів України проводять взаємні консультації з питань грошово-кредитної політики,розробки і здійснення загальнодержавної програми економічного та соціального розвитку. Національний банк — це орган державної влади, який виконує одну з виключних державних функцій: регулювання грошового обігу і здійснення грошової емісії. Відтак, він має ряд державно-владних повноважень: видання нормативних актів; валютне регулювання і валютний контроль; банківське регулювання і банківський нагляд; представництво інтересів України у відносинах з центральними банками інших держав тощо.

  • Принцип економічної самостійності НБУ.

Згідно ст.4 Закону “Про Національний банк України”,Національний банк є економічно самостійним, органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів,у межах затвердженого кошторису, а у визначених законом випадках — також за рахунок Державного бюджету України. Національний банк є юридичною особою,має відокремлене майно,яке є об’єктом, права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні. Національний банк не відповідає за зобов’язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов’язаннями Національного банку, крім, випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов’язання.

  • Принцип підзвітності та відповідальності Національного банку.

Статтею 51 Закону “Про Національний банк України” передбачено, що Національний банк підзвітний Президенту України та Верховній Раді України в межах їхніх конституційних повноважень. Підзвітність означає:

1) призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку Верховною Радою України за поданням Президента України;

2) призначення та звільнення Президентом. України половини складу Ради Національного банку;

3) призначення та звільнення Верховною Радою України половини складу Ради Національного банку;

4) доповідь Голови Національного банку Верховній Раді України про діяльність Національного банку;

5) надання Президенту України та Верховній Раді України двічі на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі.

  • Принцип полісуб’єктності верхнього рівня.

Правовий статус центрального банку є складним і багатоаспектним, оскільки, як орган державного управління, такий банк наділений нормотворчою, регулятивною, контрольною та наглядовою функціями. Разом з тим, Національний банк є також господарюючим суб’єктом і учасником ринку. Проте, це діяльність не з метою одержання прибутку, а з метою регулювання грошового обігу. Таким чином,центральний банк діє в інтересах держави,суспільства не переслідуючи приватних інтересів і є самостійною, незалежною ланкою єдиної системи органів державної влади.

  • Принцип обмеження підприємницької діяльності Національного банку.

Закон “Про Національний банк України” в статті 71 передбачає обмеження, діяльності, Національного, банку, зокрема, забороняється:

1) бути акціонером або учасником банків та інших підприємств, установ;

2) здійснювати операції з нерухомістю, крім тих, що пов’язані із забезпеченням діяльності Національного банку та його установ;

3) здійснювати торговельну, виробничу, страхову та іншу діяльність, яка не відповідає функціям Національного банку.

  • Принцип відокремлення державних фінансів і резервів Національного банку.

Згідно ст. 54 Закону “Про Національний банк України” Національному банку забороняється надавати прямі кредити як у національній, так і в іноземній валюті на фінансування витрат Державного бюджету України. Таке ж положення міститься і в Бюджетному кодексі України.

  • Принцип поєднання державного управління банківською системою і її самоврядування.

Цей принцип проявляється, з одного боку, в особливостях призначення керівних органів Національного банку, підзвітності НБУ, взаємовідносинах із Кабінетом Міністрів України,а з другого боку — закріплених у законі гарантіях невтручання, затвердженні та реалізацією грошово-кредитної політики, здійсненні адміністративних функцій Національного банку в банківській системі.

  • Принцип банківської таємниці.

Відповідно до ст. 61 Закону “Про банки і банківську діяльність” банки зобов’язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом:

1) обмеження числа осіб,які мають доступ до інформації, що становить банківську таємницю;

2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;

3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;

4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом. Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов’язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов’язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов’язків. Приватні особи та організації,які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов’язані не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.

  • Принцип строковості і поверненості грошових коштів в процесі здійснення, банківської, діяльності, та, принцип, гарантування, вкладів фізичних осіб.

Перш за все необхідно зазначити,що залучення вкладів фізичних осіб може здійснюватись виключно на підставі ліцензії Національного банку України. Згідно ст.57 Закону “Про банки і банківську діяльність” вклади фізичних осіб банків гарантуються в порядку, передбаченому законодавством України. Станом, на сьогодні,порядок та механізм, реалізації цього принципу закріплено в Законі України “Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб”. Вклади фізичних осіб Державного ощадного банку України гарантуються державою.

  • Принцип відповідальності банку за своїми зобов’язаннями.

Відповідно до ст. 58 Закону “Про банки і банківську діяльність” банк відповідає за своїми зобов’язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. Проте,банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій з рахунками, арешту власних коштів банку, на, його, рахунках, уповноваженими, органами, державної, влади. Учасники банку відповідають за зобов’язаннями банку згідно із законами України та статутом банку.

  • Принцип запобігання легалізації грошей, набутих злочинним шляхом.

Банки зобов’язані,відповідно до вимог законодавства України,запобігати використанню банківської системи для легалізації грошей. Згідно ст.64 Закону “Про банки і банківську діяльність” банкам забороняється вступати у договірні відносини з анонімними особами; банки зобов’язані ідентифікувати усіх осіб,які здійснюють значні та/або сумнівні операції. При цьому, з метою попередження злочинів інформацію щодо ідентифікації осіб банки зобов’язані повідомити відповідним, органам, згідно законодавства України, яке регулює питання боротьби з організованою злочинністю.