Банківське право
Міжгалузевий характер банківського права
Внаслідок різнорідності суспільних відносин, які складають предмет банківського права, виникає питання про приналежність юридичних норм, які визначають порядок виникнення, перебігу та припинення банківських правовідносин, до відповідних галузей права.
З середини минулого століття у радянській правовій науці банківське право визначалось як підгалузь фінансового права, оскільки, за умов командно-адміністративної системи управління, банківську діяльність регулювали у владно-організаційному порядку. Зрештою, при плановому господарстві з виключно державною формою власності на засоби виробництва,банківська діяльність не була комерційною. З іншого боку, в силу того, що кредитні і розрахункові правовідносини є договірними зобов’язаннями і включаються до предмету правового регулювання цивільного права, ряд вчених відносять банківські правовідносини до цивільного права. Інша позиція тяжіє до господарського права, оскільки банківська діяльність — це один із видів підприємницької діяльності.
Правовий аналіз відносин, що виникають у сфері банківської діяльності, дозволяє стверджувати,що:
- структура банківської системи України,основи правового статусу НБУ, грошово-кредитна політика держави, необхідність виключно законодавчого регулювання таких відносин як встановлення засад створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; визначення статусу національної валюти,а також статусу іноземних валют на території України — є предметом конституційного права;
- відносини, які виникають у процесі діяльності Національного банку з приводу регулювання грошового обігу та реалізації особливого статусу центрального банку, а саме: встановлення для банків обов’язкових економічних нормативів, визначення норм, обов’язкових резервів, визначення процентної політики рефінансування банків, управління золотовалютними резервами, фінансова відповідальність за порушення банківського законодавства, банківський аудит, особливості правової природи банківського рахунку та правила здійснення розрахункових операцій, правила використання готівки та робота з нею, валютне регулювання і контроль тощо складають у відповідній частині предмет фінансового права;
- відносини з приводу здійснення банківського нагляду і контролю, реалізації адміністративних функцій НБУ,таких як реєстрація банків та ліцензування банківської діяльності, встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків,застосування адміністративних санкцій,нагляд за діяльністю, банків, надання, рекомендацій, щодо, діяльності, банків, — виникають у процесі реалізації управлінських функцій НБУ як особливого органу державного управління,а відтак врегульовуються адміністративно- правовими нормами;
- відносини, що, виникають, із, договірних, зобов’язань, з, приводу здійснення розрахункових, кредитних операцій, операцій з приводу купівлі-
- купівлі-продажу цінних паперів, дорогоцінних металів та вчинення інших юридично значущих дій, що випливають із права власності, способи забезпечення кредиту, відносини, що виникають із заподіяння шкоди і нанесення збитків, цивільно-правова відповідальність та ін. врегульовуються цивільно-правовими норма,ми.
Отож, як висновок, можна зазначити, що міжгалузевий характер банківського права ще раз доводить різнорідність суспільних відносин, які виникають у сфері банківської діяльності, а відтак потребують застосування різноманітних методів правового регулювання. Це не дає достатньо підстав для визначення банківського права як галузі права; питання існування комплексної галузі також, з погляду теорії, є сумнівним. Отож, банківське право можна визначити як комплексний правовий інститут. Загалом,можна стверджувати,що суспільні відносини,які виникають в процесі здійснення Національним банком України, банками та відповідними фінансовими установами своїх функцій та реалізації свого статусу,можна віднести до предмету правового регулювання конституційного, адміністративного, фінансового, цивільного та інших галузей права. Так, якщо цивільно-правові відносини — це майнові автономні відносини, тобто такі, в яких суб’єкти незалежно формують свою волю,а фінансові відносини — державно-владні майнові відносини,то в банківських правовідносинах автономія волі суб’єкта обмежена чітко вираженими рамками.