Кооперативне право
§ 3. Право членства в кооперативах зарубіжних країн
І. Інтерпретація принципу відкритого членства. Право членства в кооперативах зарубіжних країн ґрунтується на міжнародному кооперативному принципі відкритого і добровільного членства. У відповідності з цим принципом будь-яка особа одержує рівні права в наданні послуг і використанні спільного майна з тими, хто організував цей кооператив і брав участь у його діяльності раніше. Вступ до кооперативного товариства і вихід з нього — справа сугубо індивідуальна і являє собою самостійне рішення конкретної особи, що ґрунтується на її особистому інтересі й особистій вигоді.
Проте відкритість кооперативного товариства не означає, що його членами можуть стати усі бажаючі. Наприклад, членами сільськогосподарського маркетингового кооперативу можуть бути лише сільськогосподарські товаровиробники і лише ті з них, які працюють за профілем даного кооперативу. Крім цього, члени кооперативного товариства мають право обмежити загальну кількість учасників своєї організації, а також пред´являти до своїх партнерів певні вимоги, наприклад, щодо віку, місця проживання, людських і лілових якостей тощо. Це дуже важливо для досягнення однорідності і згуртованості кооперативу, що є запорукою успіху спільної діяльності. У той же час члени кооперативу не мають права чинити будь-які штучні перешкоди і проводити дискримінаційну політику щодо нових членів. Відмова у прийнятті до кооперативу повинна розглядатися як винятковий випадок.
Автор однієї із найпоширеніших у світі книг про кооперацію «Кооперативи: розвиток, принципи і управління» Івл Поль Рой вважає, що кожному кооперативному товариству варто дотримуватися таких правил щодо застосування принципу відкритого членства:
— кооператив повинен мати продуману кількість членів з дійових осіб, які розуміють потреби даної організації і можуть зробити внесок для досягнення її мети;
— кількість членів кооперативу повинна бути обмеженою, і тому заяви про прийняття варто розглядати лише протягом певного періоду;
— зарахування до членів кооперативу ніколи не повинно бути автоматичним, його процес повинен бути ретельно розроблений .
Ще один аспект принципу відкритого членства — це добровільний характер кооперативних організацій. Він означає, що ніхто з примусу не вступає і не виходить з кооперативу (за винятком випадку, коли хтось позбавляється членства за колективним рішенням цієї організації). Добровільність поширюється не лише на прийняття рішення ввійти в кооператив або вийти з нього в будь-який зручний час, а й на покладання на себе відповідальності, ризику і зобов´язань у справах кооперативного товариства. Ті, хто виявили бажання приєднатися до кооперативу, також самостійно визначають характер і ступінь інтенсивності свого співробітництва з ним.
Свободу вибору і дій членів кооперативу необхідно правильно розуміти. Адже кожний учасник кооперації, як і вся організація в цілому, має певні зобов´язання, які визначають межі цієї свободи, запобігаючи протиставленню економічних інтересів різних рівнів. Наприклад, якщо хтось бажає залишити кооператив, то це можна зробити лише після виконання своїх зобов´язань перед товариством. Таким чином, відкрите членство і добровільний характер кооперативних організацій забезпечують певну ступінь свободи своїм учасникам і гарантують чіткий порядок субординації індивідуальних і групових інтересів.
2. Юридичний статус членів кооперативу, їх права і обов´язки. Особливістю і найголовнішою характеристикою юридичного статусу члена кооперативу є тс, що він поєднує в одній особі співвласника кооперативного підприємства і його клієнта. Зважуючи на специфіку кооперативного бізнесу, його орієнтацію на взаємодопомогу і взаємодію, необхідно враховувати, що членські права і обов´язки пов´язані безпосередньо з людиною, а не із залученим і функціонуючим капіталом. Це виявляється в тому, що члени кооперативу, як правило, мають рівні права обирати членів правління і бути обраними до правління, брати участь у прийнятті інших важливих управлінських рішень завдяки принципу «один член кооперативу — один голос», а також рівні особисті обов´язки щодо участі в управлінні своїм підприємством, використанні його послуг, інвестуванні спільного бізнесу, піклуванні про суспільство і згоди з рішеннями більшості.
Усі члени кооперативу мають підтримувати і розвивати ідеї кооперації. Але це можливо лише коли вони точно розуміють свою організацію: її мету, завдання, користь, переваги, існуючі обмеження, функціонування, фінансування, стратегію, перспективні плани і програми тощо. Члени кооперативу мають бути добре поінформованими про стан справ своєї організації. За цих умов кооператори здатні здійснювати ефективний контроль за своїм власним бізнесом. Отже, права членів кооперативу, які неможливо відділити від їх обов´язків, можуть бути викладені в такому узагальнюючому вигляді:
— розглядати і вносити поправки до юридичних документів кооперативу (свідоцтва про реєстрацію і статуту);
— відбирати найбільш здібних і найбільш кваліфікованих членів для роботи в раді кооперативу (раді директорів), давати оцінку їх діяльності у виборному органі і відкликати некомпетентних директорів;
— через раду директорів відбирати, наймати менеджера і контролювати його роботу, виконання ним своїх обов´язків;
— регулярно брати участь у загальних зборах, обговорювати проблеми в конструктивній і доброзичливій манері;
— забезпечувати необхідний пайовий капітал, затверджувати структуру капіталу кооперативу;
— виявляти кооперативу повну довіру і підтримку шляхом активної роботи, ефективних ділових комунікацій, справедливої критики;
— брати на себе частину ризику у кооперативному бізнесі пропорційно пайовому капіталу або роботі, що виконується через кооператив;
— затверджувати усі реорганізації й принципові зміни, що відповідають стратегії кооперативу;
— інформувати раду директорів про будь-які питання, що стосуються спільних інтересів;
— сприяти вступу до кооперативу нових членів;
— виконувати рішення загальних зборів або залишати асоціацію, якщо є щось принципово неприйнятне.
Сумлінне виконання членами кооперативу своїх обов´язків та їх активна роль в управлінні організації є запорукою успіху кооперативного підприємства. І навпаки, ігнорування членами участі в управлінні призводить до краху кооперативу, оскільки порушується один з фундаментальних принципів кооперації — принцип демократичного членського контролю, тобто контролю кооперативу тими, хто користується його послугами. Для того щоб зробити своїх членів більш активними, кооперативи сприяють розвитку комунікаційних зв´язків з ними і між ними, а саме: налагоджують інформаційне обслуговування, проводять річні і спеціальні збори, підтримують особисті контакти, приділяють увагу освіті.
У багатьох країнах члени кооперативів часом змушені брати на себе додаткові персональні зобов´язання щодо боргів підприємства у випадку загрози його банкрутства. З іншого боку, у разі успішної роботи кооперативного підприємства право кожного його члена включає можливість отримання певного зиску у відповідності із ступенем використання своєї організації, а також дивідендів на вкладений капітал, якщо така практика існує.
У деяких країнах (наприклад, в Іспанії, Італії, Франції, Росії та ін.) в кооперативному законодавстві також передбачена категорія асоційованих членів. До них належать ті члени кооперативу, які не мають права вирішального голосу, але якимось чином підтримують діяльність кооперативного товариства. Наприклад, статус асоційованих членів можуть отримати дійсні члени кооперативу, що виходять на пенсію, але залишають свій пай у капіталі підприємства. При ліквідації кооперативу асоційовані члени мають право на виплату вартості їх пайових внесків, а також оголошених, але не виплачених дивідендів. Асоційованим членам дозволяється залишити кооператив за їх бажанням. У такому випадку виплата пайових внесків відбувається у відповідності зі статутом кооперативу або укладеними договорами.
3. Реалізація права членства. Завдяки принципу відкритого членства, що обумовлений особливою природою кооперативної організації, процедура прийняття в члени кооперативу, як правило, максимально спрощена. Проте все ж таки існують певні кваліфікаційні вимоги до майбутніх членів, особливо у сільськогосподарських кооперативах. Наприклад, типовим для статутів сільськогосподарських кооперативів CLL1A є положення, що «будь-яка фізична особа, фірма, партнерство, корпорація або асоціація, включаючи землевласників і орендарів, в т.ч. на партнерських засадах, хто є bona fide виробником сільськогосподарської продукції на території, де кооператив здійснює свою діяльність, і хто погоджується бути клієнтом кооперативу, підписує з ним ринкову угоду, купує один пай у капіталі підприємства, приймає інші умови, які рада директорів має право висунути, може стати членом кооперативу .
Щодо товариств споживчої кооперації, то їх членами не можуть бути торгові посередники, що займаються тією ж самою діяльністю, що й кооператив. Так, роздрібний торговець продуктами харчування не може бути членом споживчого товариства, мета якого — забезпечувати своїх членів продуктами харчування за найприйнятнішими цінами.
Для реалізації свого права стати членом кооперативу особа, що може і хоче це зробити, повинна подати заяву в установленій формі до ради директорів. Членство в кооперативі настає з моменту позитивного вирішення питання радою директорів. У свою чергу, кооператив зобов´язаний дозволити стати його членом будь-кому, хто: а) звернувся із заявою стати членом кооперативу з метою участі в його діяльності; б) хто відповідає вимогам його статуту, інших нормативних документів і кооперативній політиці, яку проводить рада директорів. Винятком може бути лише випадок, коли прийняття нового члена в кооператив зачіпає інтереси інших членів, стає на перешкоді або іншим чином ускладнює досягнення цілей кооперативу або спричинює конфлікт в його діяльності. Відмова у членстві не забороняє особі, якій відмовлено бути клієнтом кооперативу, користуватися його послугами, якщо це в інтересах кооперативу.
Принцип відкритого членства обумовлює, що члени кооперативу з різних причин можуть також з нього вийти. Процедура виходу передбачає подання заяви члена кооперативу про те, що він не бажає далі залишатися в складі цієї організації. Відносини з кооперативом можуть призупинятися також внаслідок передачі членом кооперативу іншій особі свого вступного і пайового внеску (при умові, що ця особа прийнята до членів кооперативу). Можливість автоматичної передачі права членства в кооперативах дуже обмежена. Вона допускається за умови, що це передбачено статутом і дозволено радою директорів.
В той же час і кооператив може вважати за доцільне призупинити свої відносини з будь-яким своїм членом. Виключення з кооперативу — це надзвичайний захід, який застосовується у таких випадках: а) принципового порушення прямих обов´язків, а також законів або статуту; б) юридичної неспроможності; в) банкрутства; г) втрати переданих члену кооперативу цінностей, якщо за це не несуть відповідальності керівники. Як правило, ці випадки обумовлені законодавчо. Крім цього, статут кооперативу може передбачати й інші причини виключення з нього. Наприклад, коли член кооперативу не відповідає встановленим вимогам до професійних і ділових якостей.
Членство в кооперативах тісно пов´язане з фінансовими відносинами. Оскільки для діяльності кооперативу необхідний певний капітал, членство в ньому передбачає певний механізм його утворення і поповнення за рахунок членських внесків. Відмінність кооперативу від інших типів підприємств полягає в тому, що його капітал постійно змінюється, оскільки можливе постійне прийняття і вибуття членів. Важливо, що у будь-якому випадку виходу з кооперативу (вибуття за власним бажанням, виключення або смерть) члену кооперативу або його спадкоємцям (для юридичних осіб правонаступникам) відшкодовується сума, внесена при вступі у кооператив.