• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Кооперативне право

§ 3. Кримінально-правова охорона кооперативної власності

1. Зміст цього виду охорони кооперативної власності полягає у застосуванні судами кримінально-правових санкцій до громадян і посадових осіб за допущені ними злочинні дії у відповідній сфері суспільних відносин. Конкретні склади злочинів і санкції за їх вчинення передбачені Кримінальним кодексом України, а порядок розслідування і розгляду кримінальних справ — Кримінально-процесуальним кодексом України. Обидва ці Кодекси були прийняті у 1962 р. З того часу до них внесено багато змін і доповнень. Зараз готується до прийняття нова редакція цих актів.

2. Кримінальній відповідальності підлягають тільки фізичні особи, яким до вчинення злочину минуло шістнадцять років. Особи, які вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності за вбивство та деякі інші тяжкі злочини, в тому числі за умисне знищення або пошкодження кооперативного майна, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 і ч. З ст. 89 та ч. 2 ст. 145 Кримінального кодексу).

Метою застосування кримінальної відповідальності є покарання винної особи за вчинений злочин, а також виправлення і перевиховання засуджених у дусі чесного ставлення до прані, точного виконання законів, як засудженими, так й іншими особами. Покарання не має на меті заподіяння фізичних страждань або приниження людської гідності.

3. Особу, яка вчинила діяння, що містить ознаки злочину, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що її виправлення і перевиховання можливе без застосування кримінального покарання. У цьому разі відповідно до законодавства України може бути прийнято рішення про притягнення відповідної особи до адміністративної відповідальності або передачу справи для застосування заходів громадського впливу. При цьому звільнення від кримінальної відповідальності з притягненням до адміністративної відповідальності допускається лише в справах про злочини, за якими законом встановлено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше одного року або інше, більш м´яке покарання.

На підставі загальних положень, спрямованих на охорону кооперативної власності, застосовуються конкретні норми кримінального закону. Одна група цих норм спрямована безпосередньо на охорону кооперативної власності, а інші — опосередковано (господарські і посадові злочини, злочини проти громадської безпеки і громадського порядку тощо). До перщої групи, зокрема, належать норми глави II Кримінального кодексу України — «Злочини проти державної і колективної власності».

4. За кримінальним законом розкрадання визнається вчиненим у великих розмірах і вважається таким, що завдало великої шкоди державному чи колективному майну, якщо його вчинила одна особа чи група осіб на суму, яка в сто і більше разів перевищує мінімальний розмір заробітної плати, встановлений законодавством України.

Найбільш поширеними в кооперації є злочини, пов´язані з розкраданням кооперативного майна шляхом привласнення, розтрати або зловживання посадовим становищем (ст. 84 Кримінального кодексу). Характерною ознакою цих злочинів є те, що кооперативне майно, яке викрадається, перебуває у правомірному володінні або віданні винного. Ця ознака властива для всіх трьох видів розкрадання кооперативного майна — привласнення, розтрати та зловживання посадовим становищем. Під привласненням розуміється звернення винним на свою користь майна, яке перебувало у його правомірному володінні, внаслідок чого воно незаконно переміщається із володіння кооперативного підприємства (установи, організації) в особисте користування.

Розтрата кооперативного майна, яке було ввірене винному і перебувало в його віданні, характеризується протиправним витрачанням цього майна (споживанням, продажем, даруванням тощо). Характерним при цьому є відсутність певного проміжку часу, протягом якого винний незаконно володіє відповідним майном.

Розкрадання шляхом зловживання посадовим становищем полягає у незаконному оберненні кооперативного майна на свою користь або користь третіх осіб з використанням посадового становища відповідною особою. До таких злочинів, зокрема, належать одержання посадовою особою кооперативних коштів за явно фальшивими документами, створення на підприємствах кооперації з відома відповідних посадових осіб лишків продукції з метою їх привласнення тощо.

5. Особливу небезпеку для економіки країни становить розкрадання державного і колективного (кооперативного) майна в особливо великих розмірах. Під особливо великими розмірами розуміється розкрадання майна, вчинене однією особою чи групою осіб на суму, що в двісті п´ятдесят і більше разів перевищує мінімальний розмір заробітної плати, встановлений законодавством України. При цьому не має значення, чи є особливо великий розмір викраденого наслідком одного чи декількох розкрадань, чи вчинені вони були одним чи різними способами. Головними тут є загальна вартість викраденого і спрямованість умислу злочинця на розкрадання майна в особливо великих розмірах. Ці злочини караються позбавленням волі на строк від десяти до п´ятнадцяти років з конфіскацією майна (ст. 86і Кримінального кодексу).

6. В умовах приватизації майна важливе значення мають кримінально-правові норми, спрямовані на боротьбу зі злочинними діями у цій сфері. До них належать і норми ст. 862 Кримінального кодексу, якою, зокрема, передбачена відповідальність за вимагательство кооперативного майна. Під ним розуміється пред´явлена із корисливих спонукань вимога передати кооперативне майно чи права на нього під погрозою насильства над особою, у віданні або під охороною якої перебуває це майно, насильства над близькими їй особами, розголошення відомостей, що ганьблять її або близьких їй осіб, пошкодження або знищення їх особистого або кооперативного майна, що перебуває в їх віданні чи під охороною. Максимальна міра покарання за цей злочин — десять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

7. Майнова шкода кооперативним організаціям може бути спричинена не тільки шляхом прямого розкрадання належного їм майна, а й деякими діями при відсутності ознак розкрадання. Наприклад, заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довір´ям (ст. 87 Кримінального кодексу). Існує багато видів таких дій. Серед них: самовільне використання транспортних засобів та іншого майна; ухилення від обов´язкових платежів; звернення особою на свою користь або користь інших осіб платежів, які повинні були надійти від окремих громадян кооперативним організаціям, тощо.

8. Злочином також визнається як умисне, так і необережне знищення або пошкодження кооперативного майна (статті 89 і 90 Кримінального кодексу). Під знищенням тут розуміється доведення відповідного майна до повної непридатності щодо його цільового призначення. Наприклад, знищення лісового масиву шляхом підпалу означає, що цей масив повністю втратив своє економічне, кліматорегулююче або культурно-естетичне значення.

Пошкодження кооперативного майна означає погіршення його якості, зменшення цінності речі або приведення речі на якийсь час у непридатний за її цільовим призначенням стан. Зокрема, під істотним пошкодженням того ж таки лісового масиву належить розуміти завдання йому шкоди, яка значно погіршує якість лісу, зменшує його цінність.

9. Стаття 91 глави 11 Кримінального кодексу — «Злочинно-недбале ставлення до охорони державного або колективного майна» — також стосується і кооперативної власності. За цією статтею, зокрема, злочинно-недбале ставлення особи, якій доручено зберігання або охорону кооперативного майна, до своїх обов´язків, що потягло розкрадання, пошкодження або загибель цього майна у великих розмірах, при відсутності ознак службового злочину, карається позбавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на той же строк. Суб´єктом цього злочину здебільшого є приватні особи, зобов´язані за трудовим договором чи спеціальним дорученням зберігати або охороняти кооперативне майно (комірник, сторож, пастух тощо). Якщо ж особа, яка зберігала або охороняла кооперативне майно, сприяла іншим особам, наприклад, у розкраданні цього майна, то вона буде нести відповідальність не за ст. 91 Кримінального кодексу, а як співучасник крадіжки.

10. Значної шкоди кооперативній власності завдають господарські і посадові злочини, а також злочини проти громадської безпеки і громадського порядку. Йдеться, зокрема про: випуск або реалізацію недоброякісної продукції (ст. 147); злочинно-недбале використання або зберігання сільськогосподарської техніки (ст. 1472); умисне ухилення від сплати податків (ст. 1482); шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 1485); спекуляція (ст. 154); обман покупців (ст. 155); порушення правил торгівлі (ст. 1553); штучне підвищення і підтримання високих цін на товари народного споживання та послуги населенню (ст. 1555); перевищення влади або службових повноважень (ст. 166); халатність (ст. 167); хабарництво (статті 168-171); посадовий підлог (ст. 172); порушення правил пожежної безпеки (ст. 220´ Кримінального кодексу).

11. До цієї ж категорії справ належать і екологічні злочини: потрава посівів і пошкодження насаджень (ст. 159); незаконна порубка лісу (ст. 160); незаконне полювання (ст. 161); незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 162); забруднення водойм і атмосферного повітря (ст. 228 Кримінального кодексу) тощо. Ці злочини завдають шкоди природним ресурсам, які є основою матеріального виробництва в кооперації.

12. У системі кримінального процесу є й місце для юридичних осіб кооперації щодо захисту їх майнових інтересів. Вони, зокрема, можуть і повинні повідомляти слідчі і прокурорські органи про факти зловживань та інші злочини, пов´язані з їх виробничою діяльністю. Ці ж суб´єкти мають сприяти судовим і слідчим органам у добуванні доказів та встановленні об´єктивної істини у справі. Кооперативні організації, які зазнали матеріальної школи від злочину і пред´явили вимогу про відшкодування збитків, визнаються цивільним позивачем у справі.

13. Кооперативні організації, які за законом несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну злочинними діями обвинуваченого — їх працівника, можуть бути притягнуті до кримінального процесу і як цивільний відповідач. З цього приводу особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя, виносить постанову, а суд — ухвалу.

14. Підсумковим документом у кримінальній справі є вирок суду. Поряд з вироком суд за наявності підстав виносить окрему ухвалу (постанову), якою звертає увагу, зокрема трудових колективів та громадських організацій підприємств і установ кооперації, на встановлені у справі факти порушення закону, причини і умови, що сприяли вчиненню злочину і вимагають вжиття належних заходів. Законом передбачено, що відповідні підприємства та установи не пізніше як у місячний строк повинні вжити заходів і про результати повідомити суд, що постановив окрему ухвалу (постанову) (ст. 320 Цивільного процесуального кодексу).