• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Кооперативне право

§ 2. Цивільно-правова охорона кооперативної власності

1. Цей вид охорони кооперативної власності займає особливе місце в системі інших юридичних засобів збереження і примноження майна кооперації. Головною формою його реалізації є цивільно-правова відповідальність, що застосовується для вирішення відповідних спорів. Цивільно-правова відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, яка настає за порушення підприємствами, установами, організаціями та громадянами зобов´язань, що випливають з цивільно-правових угод, а також за завдання шкоди фізичним або юридичним особам.

Цивільно-правова відповідальність, як правило, застосовується в установленому порядку судом, арбітражним або третейським судом. Підстави і юридичні засади цивільно-правової відповідальності регулюються Цивільним кодексом, а процедура застосування відповідних санкцій — Цивільним процесуальним кодексом. Обидва кодекси були прийняті у 1963 р. На сьогодні до них внесено чимало змін і доповнень, пов´язаних із становленням ринкових засад у розвитку нашої економіки. Зараз готуються до прийняття нові редакції вказаних кодексів.

2. Загальною нормою, якою регулюються питання відшкодування шкоди кооперативам та їх об´єднанням, підпорядкованим їм підприємствам, установам і організаціям, а також цими кооперативами, об´єднаннями, підприємствами, установами і організаціями, є ст. 440 Цивільного кодексу. Нею встановлено, що шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством України. Особа, яка заподіяла шкоду, звільняється від її відшкодування тільки у випадку, якщо вона доведе, що шкода заподіяна не з її вини.

Загальною підставою для застосування цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування шкоди чи захисту немайнових правіє правопорушення. Складові його елементи — суб´єкт і об´єкт, суб´єктивна і об´єктивна сторони.

3. Суб´єктами цивільного правопорушення виступають фізичні і юридичні особи. До фізичних осіб належать громадяни України, іноземці і особи без громадянства. При цьому цивільно-правову відповідальність можуть нести тільки дієздатні громадяни.

Суб´єктивну сторону цивільного правопорушення становить вина громадянина у формі умислу або необережності. Цивільна відповідальність без вини передбачена тільки щодо заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Цивільний кодекс чітко розмежовує відповідальність залежно від вини порушника. Зокрема, кооперативна організація не відповідає за зобов´язаннями підприємства, що входить до її складу і є самостійною юридичною особою. У свою чергу, це підприємство не відповідає за зобов’язаннями кооперативної організації, до складу якої воно входить (ст. 34).

4. Кооперативне об´єднання не відповідає за зобов´язаннями кооперативних організацій, які входять до її складу, як і останні не відповідають за зобов´язаннями кооперативного об´єднання, до складу якого вони входять, якщо така відповідальність не випливає із закону чи статуту (ст. 35).

Кооперативна організація не відповідає за зобов´язаннями своїх членів. А члени кооперативної організації не відповідають за її зобов´язаннями, якщо для окремих видів кооперативних організацій інше не передбачене законом чи їх статутами. Звернення стягнення на пайові внески члена кооперативної організації не допускається, крім випадків, коли боржник вибуває зі складу членів кооперативної організації (ст. 36).

5. При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов´язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня його вини розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування повинен бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено (ст. 454 Цивільного кодексу).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки у зв´язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). У такому випадку заподіяну шкоду має відшкодовувати кооперативна організація, якій належать відповідні джерела підвищеної небезпеки, за правилами ст. 441 Цивільного кодексу. У той же час кооперативна організація, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини її працівника, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом (ст. 452 Цивільного кодексу). Кооперативні організації відповідають за ст. 441 Цивільного кодексу як у випадках заподіяння шкоди при виконанні робіт членом кооперативу, так і при її заподіянні особами, які виконують роботу за трудовим договором.

6. Певні особливості мають місце при відшкодуванні шкоди працівником кооперативної організації, заподіяної внаслідок порушення ним трудових обов´язків. Ці питання регулюються як Цивільним кодексом, так і Кодексом законів про працю (КЗпП). Під такою шкодою, зокрема, розуміється погіршення або зниження цінності кооперативного майна, необхідність для кооперативної організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або здійснити викликані внаслідок порушення працівником трудових обов´язків грошові виплати.

7. Шкода, заподіяна кооперативній організації її працівником, частково відшкодовується за розпорядженням адміністрації за нормами КЗпП і відповідних статутів. Судовому ж розглядові підлягають: а) заяви адміністрації організації до працівника про відшкодування шкоди в розмірі, що перевищує середній місячний заробіток або не перевищує, але законом встановлена відповідальність у межах середнього місячного заробітку, якщо відшкодування не може бути проведене за розпорядженням адміністрації шляхом відрахування із заробітної плати (наприклад, у разі припинення працівником трудових відносин з даною організацією, у зв´язку із закінченням строку на видання розпорядження на відрахування тощо); б) заяви працівників, не згодних із відрахуваннями, проведеними власником або уповноваженим ним органом, чи з розміром відрахування.

За правилами ст. 132 КЗпП за шкоду, заподіяну кооперативній організації при виконанні трудових обов´язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Матеріальна відповідальність у повному розмірі встановлена, зокрема, коли: шкода заподіяна діями працівника, що мають ознаки кримінального злочину, але він був звільнений від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України; з працівником укладено договір про повну матеріальну відповідальність; шкода заподіяна викраданням, нестачею, понаднормативними витратами валютних цінностей тощо. Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини.

Повна матеріальна відповідальність має місце і за договорами між кооперативною організацією та членами колективу (бригади) на виконання певної роботи. Ці питання регулюються ст. 1352 КЗпП та іншими актами трудового законодавства, що стосуються колективної (бригадної) матеріальної відповідальності.

8. У випадках, коли у розбазарюванні кооперативних матеріальних цінностей, крім членів колективу (бригади), з якими укладено договір, винні посадові особи кооперативної організації, суд притягає їх до участі у справі як співвідповідачів і визначає частину шкоди, яка відповідає ступеню вини кожного з них, і розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню.

9. У сфері цивільно-правової охорони кооперативної власності найбільш поширеними є порушення договірних зобов´язань. Йдеться, зокрема, про зобов´язання купівлі-продажу, поставки, майнового найму, підряду, перевезення, позики, доручення, комісії, сумісної діяльності тощо. Невиконання або неналежне виконання цих зобов´язань є підставою для стягнення з винної особи завданих збитків. Під ними розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов´язання було виконано боржником.

10. Крім відшкодування збитків. Цивільний кодекс передбачає й інші види забезпечення виконання зобов´язань. Це, зокрема, неустойка (штраф, пеня), застава і поручительство. Зобов´язання між юридичними особами забезпечуються також гарантією.

11. Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання, наприклад, прострочення виконання. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) може забезпечуватися лише дійсна вимога. Кредитор не вправі вимагати сплати неустойки (штрафу, пені), якщо боржник не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов´язання (ст. 179).

Угода про неустойку (штраф, пеню) повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання цієї вимоги Цивільного кодексу тягне недійсність угоди про неустойку (штраф, пеню).

Під заставою розуміється право кредитора (заставодержателя) в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов´язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає в результаті закону чи договору. Заставою може бути забезпечена дійсна вимога. Відносини застави, крім Цивільного кодексу, регулюються Законом України «Про заставу» в редакції від 5 травня 1993 р. з наступними поправками.

За договором поруки поручитель зобов´язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов´язання в повному обсязі або в частині. Договір поруки повинен бути укладений у письмовій формі. В разі невиконання зобов´язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором поруки. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов´язання.

Гарантія — це зобов´язання однієї організації забезпечити погашення заборгованості іншої, якщо інше не встановлено законодавством України. Гарантія має бути оформлена у письмовій формі.

У практиці нерідко виникають питання про співвідношення збитків з неустойкою (штрафом, пенею). Цивільний кодекс у даному випадку передбачає: якщо за невиконання або неналежне виконання зобов´язання встановлена неустойка (штраф, пеня), то збитки відшкодовуються в частині, не покритій неустойкою (штрафом, пенею). Крім того, законом або договором можуть бути передбачені випадки: коли допускається стягнення тільки неустойки (штрафу, пені), але не збитків; коли збитки можуть бути стягнуті в повній сумі понад неустойку (штраф, пеню); коли за вибором кредитора можуть бути стягнуті або неустойка (штраф, пеня), або збитки. Якщо належна до сплати неустойка (штраф, пеня) надмірно велика порівняно із збитками кредитора, суд вправі зменшити неустойку (штраф, пеню). При цьому беруться до уваги: ступінь виконання зобов´язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов´язанні; не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (статті 204—205).

Сплата неустойки (штрафу, пені), встановленої на випадок прострочення або іншого неналежного виконання зобов´язання, і відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням зобов’язання, не звільняють боржника від виконання зобов´язання в натурі. В разі невиконання зобов´язання передати індивідуально визначену річ у власність або в користування кредиторові останній вправі вимагати відібрання цієї речі у боржника і передачі її йому. В разі невиконання боржником певної роботи кредитор вправі виконати її за рахунок боржника, якщо інше не випливає із закону або договору, чи вимагати відшкодування збитків (ст. 208).

12. Цивільні справи з участю кооперативів, їх об´єднань, підпорядкованих їм підприємств, установ і організацій, розглядаються головним чином загальними або арбітражними сулами. Загальним судам, зокрема, підвідомчі справи зі спорів, що виникають з цивільних, сімейних, трудових і кооперативних відносин, якщо хоча б однією із сторін у спорі є громадянин, за винятком випадків, коли вирішення таких спорів віднесено законом до відання інших органів. Арбітражні суди вирішують цивільні спори між юридичними особами, до яких зокрема належать і кооперативні організації.

13. Як загальні, так і арбітражні суди при розгляді цивільної справи безпосередньо досліджують докази, заслуховують пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, висновки експертів. Крім того, знайомляться з письмовими доказами, оглядають речові докази тощо. За результатами розгляду справи приймається відповідне рішення. Воно стосується повного або часткового задоволення чи відхилення позовних вимог. У рішенні також вказується порядок його виконання, визначаються судові витрати сторін тощо.

14. Виконання рішень щодо кооперативних організацій та їх об´єднань провадиться за загальними правилами Цивільного процесуального кодексу. Ним же передбачені деякі винятки, що стосуються саме цих організацій та об´єднань. Зокрема, стягнення за виконавчими документами з відповідних організацій та об´єднань звертається в першу чергу на кошти боржника, що знаходяться в кредитних установах, за правилами, встановленими законодавством України. Кооперативні організації при зверненні стягнення на належні їм грошові суми, що знаходяться в кредитних установах, подають виконавчі документи безпосередньо до кредитних установ згідно з діючими правилами. Тільки при відсутності у вказаних організацій і об´єднань коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення може бути звернено на належне боржникові (закріплене за ним) майно. При ліквідації цих організацій і об´єднань стягнення заборгованості провадиться в порядку, встановленому законодавством України.

15. Аналіз застосування цивільно-правової відповідальності в кооперації свідчить про недостатній рівень її ефективності. Це пов´язано з недоліками у роботі як з боку кооперативних організацій, так і загальних та арбітражних судів.