Кооперативне право
§ 1. Поняття і зміст правової охорони кооперативної власності
1. Під правовою охороною кооперативної власності розуміється сукупність правових засобів, спрямованих на збереження, раціональне і дбайливе використання кооперативного майна. Ці засоби визначаються чинним законодавством та іншими нормативними актами, якими регулюються відповідні майнові відносини в кооперації. Це насамперед Конституція України, закони, укази Президента і постанови Кабінету Міністрів України тощо. У ст. 13 Конституції України закріплено, що держава забезпечує захист усіх форм власності. У Законі України «Про споживчу кооперацію» є спеціальна стаття — «Правова охорона власності споживчої кооперації». Відповідно до неї власність споживчої кооперації є недоторканною, перебуває під захистом держави і охороняється законом нарівні з іншими формами власності. Забороняється відволікання майна споживчих товариств та їх спілок на цілі, не пов´язані з їх статутною діяльністю (ч. 1 ст. 10). Згідно з п. 1 ст. 32 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» держава гарантує додержання прав і законних інтересів сільськогосподарських кооперативів (об´єднань) та їх членів.
2. Законодавство встановлює загальні для всіх вимоги щодо охорони власності, закріплює відповідні правила, визначає заходи та систему державних органів щодо боротьби з правопорушеннями і вирішення спорів у цій галузі. У конституційному порядку передбачений обов´язок усіх фізичних і юридичних осіб додержувати Конституції та законів України.
Внутрішніми нормативними актами кооперативів і об´єднань, зокрема їх статутами, встановлюються права і обов´язки членів кооперативів та їх об´єднань щодо охорони і раціонального, дбайливого використання кооперативного майна, закріплюються відповідні правила і повноваження органів управління стосовно збереження кооперативної власності.
3. До членів кооперативів, які порушують Статут, можуть бути застосовані заходи громадського впливу (попередження, громадський осуд). Член кооперативу, який допустив грубе або повторне порушення, може бути виключений із кооперативу. Це питання вирішується загальними зборами пайовиків або уповноваженими ними органами.
4. Органами контролю за збереженням майна є загальні збори його членів, правління, ревізійна комісія та деякі інші. Загальні збори як вищий орган управління кооперативу поряд з розглядом інших питань заслуховують звіти про діяльність правління і ревізійної комісії, затверджують баланси та кошториси на утримання його апарату, а також вирішують питання про притягнення до відповідальності виборних осіб за порушення ними статутних вимог аж до позбавлення повноважень членів правління або ревізійної комісії (ст. 19 Закону «Про споживчу кооперацію».
5. Правління кооперативу несе відповідальність за всю діяльність кооперативу, товариства, в тому числі за збереження товарно-матеріальних цінностей, коштів та іншого майна. Він провадить ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій, які входять до складу кооперативу чи об´єднання, здійснює інші функції внутрікооперативного контролю.
6. Важливі функції щодо контролю за збереженням кооперативної власності покладені на ревізійну комісію кооперативу, об´єднання. Вона контролює додержання статуту і фінансово-господарську діяльність кооперативу (ст. 19 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію»). Постійний контроль за роботою виробничих і обслуговуючих підрозділів, магазинів, їдалень, виробничих, заготівельних та інших підприємств кооперації здійснюють комісії кооперативного контролю. Вони діють у координації з ревізійною комісією відповідного кооперативу, об´єднання.
Примірним статутом споживчого товариства, наприклад, передбачена й система санкцій, застосовуваних до його порушників. Зокрема, за порушення вимог щодо збереження кооперативної власності і заподіяння товариству матеріальних збитків до осіб, які займають виборні платні посади в споживчому товаристві, можуть застосовуватися догана або дострокове звільнення від виборної штатної посади. Ці стягнення накладаються органом, якому надане право обрання даного працівника на посаду, правлінням споживчого товариства або правлінням спілки, до складу якої входить відповідне товариство (ст. 37).
7. Таким чином, внутрішня нормативна база кооперації дає можливість власними силами провадити роботу щодо збереження кооперативної власності, запобігати безгосподарності і марнотратству. Але цих засобів виявляється недостатньо. Вони доповнюються системою зовнішніх засобів, що узгоджується з положенням ст. 17 Закону України «Про споживчу кооперацію» про те, що держава гарантує додержання прав і законних інтересів споживчої кооперації та її членів.
До системи цих засобів, зокрема, належать заходи цивільно-правової, кримінально-правової та адміністративно-правової відповідальності за порушення правил охорони кооперативної власності. Підстави і умови застосування цих видів юридичної відповідальності визначаються спеціальним законодавством. Діє також система спеціальних держаних органів щодо застосування цивільних, кримінальних і матеріальних санкцій та виконання їх відповідних постанов у цій галузі.
Вказані санкції можуть застосовуватися як щодо суб´єктів кооперації, так і щодо юридичних і фізичних осіб, які не є такими суб´єктами. Як правило, ці санкції застосовуються незалежно від застосування до суб´єктів кооперації засобів впливу, передбачених їх статутами. Рішення судів та інших державних органів про притягнення до цивільної, кримінальної та адміністративної відповідальності є обов´язковими до виконання тими фізичними і юридичними особами, яких вони стосуються.