Кооперативне право
§ 1. Зовнішньоекономічна діяльність кооперативів та їх об`єднань як предмет правового регулювання
І. Сучасна економіка вимагає від держави та її суб´єктів господарської діяльності здійснення активних зовнішньоекономічних відносин. Вони необхідні як для розбудови внутрішньої ринкової системи, так і для участі в міжнародній економічній інтеграції. Україна не може перебувати осторонь об´єктивного зближення і взаємопроникнення економік різних країн, регіонів. Відсторонення від міжнародних економічних відносин веде до замкнутості економіки, застою технологій, зменшення конкурентності продукції та продуктивності праці. Інтегрування економіки нашої держави в міжнародну економічну систему дає можливість залучити в Україну новітні промислові технології, сучасні методи менеджменту та маркетингу. реалізувати експортні можливості вітчизняного виробництва в сфері промисловості та сільського господарства. Реалізація експертного потенціалу економіки України є одним із джерел надходжень валютних коштів, необхідних для успішного проведення ринкових реформ. Тому зовнішньоекономічна політика України спрямована на розвиток і поглиблення економічних зв´язків не тільки на рівні державних органів, а й між іноземними та вітчизняними суб´єктами господарювання. Зовнішньоекономічна діяльність стала предметом правового регулювання.
Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ст. І) дає обмежене поняття зовнішньоекономічної діяльності, а саме як: «діяльність українських та іноземних суб´єктів господарської діяльності, побудованої на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами». З цього визначення випливає, що зовнішньоекономічна діяльність є частиною господарської діяльності вітчизняних та іноземних суб´єктів господарювання. побудованої на відносинах між ними.
Під господарською діяльністю необхідно розуміти виробничу діяльність, у процесі якої виготовляються виробнича продукція, товари народного споживання та інші матеріальні цінності, і невиробничу діяльність, пов´язану з виконанням різних видів, у тому числі науково-дослідних робіт, надання послуг, результати яких відчужуються як товар, торгівля ними.
Зовнішньоекономічна діяльність вітчизняних та іноземних суб´єктів господарювання не обмежується їхніми економічними (господарськими) взаємовідносинами або, як їх ще називають, зовнішньоекономічними відносинами. Для реалізації останніх вони зобов´язані отримати ліцензії, виконувати валютні операції, проходити митні процедури, сплачувати податки та ін., тобто вступати у відносини з державними органами управління та контролю за здійсненням зовнішньоекономічної діяльності. Ці внутрішньодержавні відносини регулюються нормами валютного, митного та іншого законодавства і є необхідним елементом зовнішньоекономічної діяльності. Учасниками зазначених відносин є державні органи управління та контролю за здійсненням зовнішньоекономічної діяльності.
Отже, зовнішньоекономічну діяльність необхідно розглядати як врегульовані правом економічні відносини між вітчизняними та іноземними суб´єктами господарської діяльності по виробництву продукції та товарів, виконанню робіт, наданню послуг і торгівлі ними, а також їх відносини з державними органами управління та контролю за здійсненням зовнішньоекономічної діяльності.
2. У Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» відсутня дефініція виду зовнішньоекономічної діяльності, а тільки наводиться їх невичерпний перелік. Основні з них такі: експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили; надання виробничих, транспортних, консультаційних та інших послуг; товарообмінні (бартерні) операції; спільна підприємницька діяльність, в тому числі наукова, технічна, виробнича та інша кооперація між вітчизняними та іноземними суб´єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном; міжнародні кредитні та розрахункові, фінансові та валютні операції, в тому числі з цінними паперами; підприємницька діяльність, пов´язана з організацією та здійсненням оптової, роздрібної та консигнаційної торгівлі, виставок, аукціонів, конференцій та інших подібних заходів; орендні, в тому числі лізингові операції; передача прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав. Закон не забороняє здійснювати інші види зовнішньоекономічної діяльності, при здійсненні яких виникають окремі зовнішньоекономічні відносини, що перебувають в одному правовому режимі. Норми, які регулюють ці відносини, складають правовий інститут і закріплюються як правило в одноіменних законодавчих актах. Наприклад, відносини, що виникають при експорті (імпорті) регулюються законодавчими актами щодо експорту (імпорту), при здійсненні фінансово-валютних операцій — законодавством про валютне регулювання і т.п.
3. Одним із закріплених законом принципів зовнішньоекономічної діяльності є право господарюючих суб´єктів здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені законами України. При цьому необхідно зазначене поняття розмежовувати з формами здійснення іноземних інвестицій та організаційно-правовими формами суб´єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Під правовою формою здійснення зовнішньоекономічної діяльності слід розуміти організаційно-правове оформлення і реалізацію взаємовідносин суб´єктів зовнішньоекономічної діяльності. Можна виділити дві окремі форми здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Одна частина зовнішньоекономічної діяльності здійснюється безпосередньо у формі договору. Так, зовнішньоекономічні відносини щодо експорту (імпорту) товарів, виконання робіт, надання послуг реалізуються шляхом укладання і виконання зовнішньоекономічного договору, який ще називається «контракт», що походить з латинської мови ( той, хто домовляється) .
Суб´єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види договорів, крім тих, які прямо та у винятковій формі не заборонені законами України. У даний час не можуть укладатись зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу земельних ділянок, оскільки іноземні суб´єкти господарювання мають право тільки на користування, в тому числі на умовах оренди, земельною ділянкою в Україні.
Основні правові вимоги щодо укладання зовнішньоекономічного договору (контракту) закріплені в ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», в якому передбачені зміст і форма договору, порядок його підписання, право, яке застосовується при здійсненні договірних відносин та визначає права і обов´язки сторін договору. Права і обов´язки сторін визначаються правом країни, обраної сторонами при укладанні договору, або в результаті подальшого погодження. При відсутності такого погодження права та обов´язки сторін залежать від місця укладання, виду договору.
З метою забезпечення захисту інтересів держави та її суб´єктів зовнішньоекономічної діяльності Міністерством зовнішніх економічних зв´язків і торгівлі України (МЗЕЗторг України) прийнято ряд нормативно-правових актів щодо зовнішньоекономічних договорів. Зазначені правові вимоги деталізовано в Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженому наказом МЗЕЗторгу України від 05.10.95 р. № 75, із доповненнями, внесеними наказом МЗЕЗторгу України від 28.11.96 р. № 773. Це Положення передбачає такі умови контракту: 1) назву, номер, дату і місце укладання договору; 2) преамбулу (назва сторін за офіційною реєстрацією з зазначенням країн га документів — статут, договір і т.п), якими керуються контрагенти; 3) предмет договору; 4) кількість і якість товару; 5) базисні умови поставки товару; 6) ціна і загальна сума товару; 7) умови платежу; 8) умови здавання-прийняття товарів (послуг, робіт); 9) упаковка і маркірування; 10) форс-мажорні обставини; 11) санкції та рекламації; 12) арбітраж; 13) юридичну адресу, почтові та платіжні реквізити сторін. При укладанні контракту необхідно враховувати вимоги постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 р. № 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті».
Окремий порядок укладання контрактів на користування надрами за участю іноземних юридичних осіб і громадян затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1995 р., № 948.
Зовнішньоекономічний договір укладається в письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором. На практиці цей договір викладається в одному узгодженому сторонами документі українською чи іншою мовою. В разі якщо договір укладається від імені фізичної особи як суб´єкта підприємницької діяльності, то його підписує тільки ця особа. Від імені інших суб´єктів зовнішньоекономічної діяльності — юридичних осіб договір підписують одночасно дві особи: особа, яка має таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів, та особа, яку уповноважено дорученням, виданим за підписом керівника суб´єкта зовнішньоекономічної діяльності одноособово, якщо установчі документи не передбачають інше. Статутом кооперативу може бути передбачено право для його окремих посадових осіб на підпис зовнішньоекономічного договору з обмеженням суми вартості продукції, робіт, послуг, що передаються, виконуються згідно з підписаним цією особою договором.
Необхідно зазначити, що вимоги щодо підписання контракту двома особами є застарілі і запозичені з норм законодавства колишнього СРСР, коли право на зовнішньоекономічну діяльність надавалось окремим зовнішньоторговельним організаціям і для контролю за її здійсненням діяла така норма. Від імені іноземних суб´єктів договір підписує одна особа.
Міжнародним економічним співтовариством, світовою торговою практикою вироблені норми і правила, яких необхідно дотримуватись при укладанні зовнішньоторгових договорів. їх загальні положення, порядок укладання, зобов´язання сторін, інші умови закріплені в Конвенції ООН 1980 р. «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» .
У зв´язку з необхідністю уніфікації торгових термінів, їх однозначного розуміння при укладанні договору купівлі-продажу і здійсненні експортно-імпортних операцій Міжнародна торгова палата у 1953 р. розробила Міжнародні правила з тлумачення торгових термінів «Інкотермс». Розвиток міжнародних економічних зв´язків вимагає їх постійного уточнення, змін, які приймаються в новій редакції. Остання редакція «Інкотермс» прийнята Міжнародною торговою палатою в 1990 р. Згідно з Указом Президента України від 4 жовтня 1994 р. «Про застосування міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» суб´єкти зовнішньоекономічної діяльності України, укладаючи договори, повинні дотримуватися правил «Інкотермс».
Окремі види зовнішньоекономічних договорів підлягають державному обліку і реєстрації. Договори (контракти), предметом яких є експорт (імпорт) окремих груп товарів і які підлягають реєстрації, визначені Указом Президента України від 7 листопада 1994 р. «Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні», із змінами, внесеними 17 листопада 1994 р. МЗЕЗторг України визначає перелік товарів, договори з експорту яких підлягають реєстрації.
Реєстрація зовнішньоекономічного договору стала необхідною умовою в передбачених законодавством випадках, оскільки окремі групи товарів можна експортувати (імпортувати) лише після реєстрації договору.
В іншій формі зовнішньоекономічна діяльність здійснюється через створення спільних підприємств — юридичних осіб різних організаційно-правових форм. В основі створення останніх теж є договірні відносини вітчизняних та іноземних суб´єктів господарювання. Зокрема, укладається засновницький договір про створення спільного підприємства, але реалізуються договірні відносини вже в більш стійкій структурі, що набуває організаційно-правової форми юридичної особи. Зазначена форма здійснення зовнішньоекономічної діяльності має свої особливості, регулюється також законодавчими актами про іноземні інвестиції.