Кооперативне право
§ 2. Законодавче регулювання кооперативних відносин
а) право громадян на об´єднання в кооперативи та їх об´єднання;
б) добровільне членство (індивідуальне і колективне) в кооперативі та права і обов´язки його членів;
в) структурна побудова кооперації та її органи управління;
г) відносини власності кооперативів, їх об´єднань та їх правова охорона;
д) господарська та інша діяльність кооперації;
є) міжнародні зв´язки та зовнішньоекономічна діяльність;
ж) припинення діяльності кооперативних організацій.
Врегулюванням цих та інших кооперативних відносин держава забезпечує досягнути єдиного, безперервно діючого економічного порядку в державі, підпорядкувати діяльність кооперативів та їх об´єднань загальним і однаковим умовам, продиктованим вимогами спільної діяльності в галузі сільського господарства, інших галузях економіки, в сфері споживання, сервісного обслуговування, соціального життя громадян, які об´єдналися в кооперативи.
2. У законодавчому регулюванні кооперативних відносин при авторитарному режимі на перший план виступали заборона, юридична відповідальність, інші примусові державно-владні засоби впливу.
Після утворення Української держави в законодавчому регулюванні кооперативних відносин розширені демократичні засади розвитку і управління, зокрема дозволи. Саме дозволи, що містяться в правових нормах, дають можливість закріпити необхідне правове становище кооперативів та їх спілок і гарантувати реальність їх прав. Щодо позитивних зобов´язань, то оскільки їх реалізація відбувається через діяльність кооперативних організацій та їх органів, вони опосередковуються через правові дозволи. Правомочності кооперативних органів щодо управління кооперативними організаціями закріплюються внутрікооперативними правовими нормами і делегуванням прав кооперативами їх об´єднанням.