Кооперативне право
§ 3. Договори в сфері кооперативної торгівлі, побутового, комунального обслуговування і громадського харчування в кооперації
1. Відносини в кооперації щодо надання послуг виникають на основі взаємодії кооперативно- і цивільно-правових норм. Норми цивільного законодавства регулюють обумовлені використанням товарно-грошової форми майнові відносини у роздрібній торгівлі, громадському харчуванні, при виконанні на замовлення громадян і юридичних осіб різних робіт й послуг, перевезенні пасажирів і багажу, найманні житлових і нежитлових приміщень, у сфері культурного обслуговування та деякі інші. Підставою їх виникнення є цивільно-правовий договір.
Сільські жителі, втому числі члени кооперативів, задовольняють свої повсякденні потреби у продуктах харчування, одязі, виробах культурно-побутового призначення внаслідок придбання цих товарів на підприємствах кооперативної роздрібної торгівлі і громадського харчування на підставі укладання договору купівлі-продажу. Серед багатьох його різновидів з огляду на обсяги товарообороту й особливості правового регулювання поширення набув договір роздрібної купівлі-продажу. Стосовно кооперативів Цивільним кодексом урегульовано зобов´язання щодо:
а) передачі майна у власність або повне господарське відання чи оперативне управління відповідно державним підприємствам та державним установам (кугіівля-продаж, міна, поставка, державна закупка сільськогосподарської продукції у сільськогосподарських кооперативів, колективних сільськогосподарських підприємств, радгоспів та інших господарств);
б) передачі майна у тимчасове користування (наймання майна, наймання житлового приміщення, безоплатне користування майном);
в) виконання робіт (підряд, підряд на капітальне будівництво);
г) надання транспортних послуг (перевезення);
д) надання інших послуг (доручення, комісія, схов);
є) спільної діяльності.
Наведені зобов´язання певною мірою охоплюються також правовим регулюванням нормами кооперативного права, що містяться в законах «Про споживчу кооперацію», «Про сільськогосподарську кооперацію», статутах, правилах, положеннях, інструкціях та інших нормативно-правових актах, прийнятих уповноваженими органами управління кооперативів.
2. Характерними ознаками найбільш поширеного в кооперативній торгівлі договору роздрібної торгівлі-продажу є те, що він складається саме в названій торгівлі, продавцями виступають кооперативні організації, які наділені спеціальною правосуб´єктністю — здійснювати роздрібний продаж товарів, отриманих у готовому вигляді від виготовлювачів або виготовлених із сировини, як це має місце в громадському харчуванні. Покупцями товару є громадяни, в тому числі члени кооперативу (пайовики), а також юридичні особи (теж кооперативи, господарські товариства, підприємства різних форм власності) при купівлі канцелярських товарів або готових меблів для своїх службових приміщень. Члени кооперативу мають переваги у придбанні товарів, які реалізуються кооперативними торговельними підприємствами. Такими суб´єктивними правами наділяються, зокрема, члени споживчих товариств Законом України «Про споживчу кооперацію». Згідно з п. 4 ст. 6 Закону член споживчого товариства має право переважного перед іншими громадянами придбання товарів й одержання послуг у магазинах та інших підприємствах споживчої кооперації. В ст. 11 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» записано, що член кооперативу має право користуватися послугами кооперативу.
Особливості цього договору певною мірою визначаються правилами роботи магазинів кооперативних організацій.
Ними регулюється сам процес продажу товару, порядок його приймання і зберігання, приймання, повернення і зберігання тари. Правила визначають права й обов´язки працівників торговельного підприємства кооперативу, санітарні вимоги до них та до підтримування чистоти в магазині. Щодо правового становища магазинів, то воно неоднакове. Одні з них є юридичними особами, а інші виконують функції торговельного підприємства як структурні підрозділи кооперативу або об´єднання кооперативів. Порядок укладання договору, його зміст і форма, відповідальність сторін визначаються нормами цивільного законодавства і детально висвітлюються в літературних джерелах з цивільного права .
3. Кооперативні організації як суб´єкти торговельних відносин виступають у ролі продавців або покупців товарів у сфері оптової торгівлі. Важливим її елементом є ярмарки щодо оптового продажу товарів народного споживання. Загальна мета ярмарку — створення належних умов для багатосторонніх контактів продавців й покупців, сприяння розширенню торгівлі, встановленню ділових зв´язків між виробниками і споживачами товарів. 30 серпня 1996 р. Кабінет Міністрів України затвердив Положення про порядок проведення міжобласних оптово-промислових ярмарків. Воно визначає принципи та порядок проведення оптово-промислових ярмарків з купівлі-продажу продовольчих і непродовольчих товарів. Ярмарки, як зазначається в абз. 3 п. 2 Положення, покликані забезпечити на основі посилення конкуренції товаровиробників розширення асортименту товарів та поліпшення їх якості, створити умови для вільного виходу на споживчий ринок суб´єктів підприємницької діяльності, сприяти підприємництву, стимулювати виробництво нових товарів і створити передумови для повнішого освоєння споживчого ринку вітчизняними виробами. Це правило стосується і споживчих товариств, які хоч і не відносяться до підприємців, але беруть участь в торговельній діяльності на кооперативних принципах.
4. У нинішніх умовах формування нової інфраструктури аграрного ринку, коли зменшуються обсяги заготівель сільськогосподарської продукції за договором контрактації, виникла біржа реального товару, насамперед, як форма оптової торгівлі. Вона викликала появу нових видів договорів (контрактів) з участю кооперативних організацій. Це — спотові, форвардні й ф´ючерсні контракти. Про біржові контракти згадується у підзаконних нормативно-правових актах, однак без визначення поняття і розкриття їх змісту. Так, у постанові Кабінету Міністрів України від 26 вересня 1995 р. N° 768 «Про заходи щодо розвитку ринку сільськогосподарської продукції в Україні» вказується, що формування зернових ресурсів для державних потреб у межах затверджених обсягів державного контракту на відповідний бюджетний рік здійснюється Міністерством сільського господарства і продовольства (нині МінАПК України) шляхом їх закупівлі на спотових і форвардних умовах на Українській аграрній біржі та інших аграрних біржах. За допомогою цих контрактів закладається фундамент нових економічних відносин на селі, звужується сфера застосування бартерних угод, які не завжди вигідні для товаровиробників, з´являється новий ціновий орієнтир на підставі попиту й пропозиції на сільськогосподарську продукцію. Визначена на біржі ціна доводиться до відома в усі області і райони, а відтак стає орієнтиром для укладання договорів купівлі-продажу.
На біржі предметом угоди є або вже готовий реальний товар, що передається покупцеві негайно за спотовим договором, або майбутній товар, що його товаровиробник зобов´язується передати покупцеві за форвардним контрактом у майбутньому. Звідси випливає, що ці контракти є різновидами договорів купівлі-продажу, але форвардний контракт з огляду на незбігання моменту його укладання і виконання має ознаки договору поставки.
Щодо ф´ючерсних угод, то вони мають істотну особливість: їх предметом є не реальний товар, а лише стандартний контракт на нього і при тому на майбутній період.
Їх суть зводиться до отримання прибутку за рахунок розбіжності у цінах на товар, які існують на момент укладання угоди та її здійснення.
Найбільший обсяг сільськогосподарської продукції реалізується за спотовими контрактами. Надалі буде розширюватися сфера застосування інших біржових контрактів. Указом Президента України від 18 січня 1995 р. «Про заходи щодо реформування аграрних відносин» Міністерству сільського господарства і продовольства України та Державному комітету по харчовій промисловості доручено дати перелік підприємств та організацій, що зберігатимуть і поставлятимуть за призначенням сільськогосподарську продукцію та продукти її переробки, одержані за ф´ючерсними та форвардними контрактами. Отже, на них варто зосередити увагу.
Спотові договори (контракти) — це укладені на біржах угоди, за якими товаровиробники (в основному сільськогосподарські кооперативи) передають у власність (повне господарське відання чи оперативне управління) готовий товар (сільськогосподарську продукцію) за плату без відстрочення терміну.
Форвардні договори (контракти) — це угоди купівлі-продажу товару (сільськогосподарської продукції) з відстроченим терміном його передачі покупцеві товаровиробником. На умовах «Форвард» товаровиробники продають майбутню (з урожаю поточного року) сільськогосподарську продукцію в обумовлені терміни і місця передачі товару.
Ф´ючерсні угоди (контракти) є договорами купівлі-продажу стандартних контрактів на можливе придбання товару в майбутньому. Ці стандартні контракти, в яких специфікуються кількість та якість товару, є документами на зразок цінних паперів, їх реалізацією займається Розрахунково-клірінговий підрозділ товарної біржі, що виступає в ролі гаранта виконання зобов´язань сторін при купівлі або продажу контрактів. Розрахунково-клірінгова палата ф´ючерсної торгівлі виступає як продавець контракту перед покупцем та у ролі покупця перед продавцем.
Ф´ючерсні угоди (оскільки може мати місце реальна поставка товару) використовуються кооперативами для страхування (хеджирування) свого товару.
5. У сфері кооперативної торгівлі поруч з договором купівлі-продажу провідне місце займає договір поставки товарів. Починаючи з 1996 р. поставка (закупівля) товарів, виконання робіт, надання послуг для задоволення державних потреб здійснюється на основі Закону України «Про поставки продукції для державних потреб».
Виконавцями державного замовлення серед інших суб´єктів господарської діяльності України виступають кооперативи, які виготовляють і поставляють продукцію для державних потреб відповідно до умов укладеного контракту.
В інтересах же здійснення нормальної повсякденної господарської діяльності договори поставки укладаються і виконуються кооперативними організаціями з контрагентами відповідно до Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення і Положення про поставки товарів народного споживання. У договорах визначаються предмет поставки (найменування, кількість, асортимент, якість товару), терміни поставки, ціна. Крім цих істотних умов, у договорах також відображаються порядок відвантаження, відпуску, умови приймання продукції (товару), місце виконання договору (залізнична станція, склад покупця чи постачальника), умови повернення тари і багаторазових пакувальних засобів, форма і терміни розрахунку з контрагентами, відповідальність сторін за порушення взятих зобов´язань, порядок змін і доповнень та дострокового розірвання договору. Кооперативні організації на підставі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов´язань»1 від 22 листопада 1996 р. у договорах передбачають розмір пені за прострочку платежу. Звичайно, що при укладанні і виконанні договору поставки кооперативи використовують норми Цивільного кодексу і норми кооперативного права.
У структурі прямих господарських зв´язків організацій споживчої і сільськогосподарської кооперації з контрагентами розрізняють: прямі договірні відносини первинних кооперативних організацій з підприємствами-виготовлювачами; прямі договірні зв´язки оптових кооперативно-торгових ланок з підприємствами-виготовлювачами; прямі договірні відносини первинних кооперативних організацій з оптовими ланками.
6. Серед договорів, які укладають кооперативні організації, велике значення для народного господарства країни має договір контрактації. Від договору поставки він відрізняється тим, що його предметом є, як правило, сільськогосподарська продукція в її натуральному вигляді, що вирощена особливим способом сільськогосподарськими підприємствами. Характерно, що сторонами цього договору є переважно кооперативи двох типів: виробничі в сільському господарстві (колективні сільськогосподарські підприємства, селянські спілки) і споживчі (сількоопзаготпроми, заготівельні контори організацій споживчої кооперації). Заготівельник укладає з господарством окремий договір на кожний вид продукції, що закуповується. Укладання договорів, як правило, відбувається безпосередньо у господарствах, куди заготівельник направляє свого уповноваженого представника. У договорах передбачається: а) кількість (за видами продукції), якість, строки, порядок й умови доставки та місця здавання сільськогосподарської продукції; б) обов´язки заготівельних організацій і підприємств своєчасно приймати продукцію й оплачувати її та надавати допомогу сільськогосподарським кооперативам в організації виробництва сільськогосподарської продукції; в) взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними обов´язків.
Відповідальність за порушення умов договору полягає у сплаті неустойки і відшкодування збитків. Відносини з приводу зобов´язань, що виникають за цим договором, регулюються нормами Цивільного кодексу, спеціальними положеннями й типовими договорами на закупівлю окремих видів сільськогосподарської продукції. Постановою других зборів Ради Укоопспілки шістнадцятого скликання щодо діяльності споживчої кооперації й подолання негативних явищ у роботі кооперативних організацій і підприємств (постанова від 28 червня 1994 р.) з метою поліпшення заготівельно-виробничої діяльності передбачено створити у кожному сільському споживчому товаристві сількоопзаготпроми, сконцентрувавши в них заготівельно-виробничі потужності: млин, олійницю, сушарку, крупорушку, худобозабійний пункт тощо.
7. У сфері кооперативної роздрібної торгівлі поширення має договір комісії. Суб´єктами цього договору є, з одного боку, комісійний магазин, що входить у систему кооперативної торгівлі, а з іншого, як правило, громадянин, який здає на продаж магазину за винагороду належні йому товари. Якщо магазин не є юридичною особою, то стороною виступає кооперативна організація. Сторони в договорі мають назву «комітент» і «комісіонер». Досить часто комітентом виступають сільськогосподарські кооперативи, колективні сільськогосподарські підприємства і селянські спілки, коли вони здають на комісію сільськогосподарську продукцію. Договір комісії на продаж сільськогосподарської продукції регулюють Цивільний кодекс та нормативні акти органів управління споживчої і сільськогосподарської кооперації, у відповідності з якими комісіонерами є заготівельні контори, споживчі товариства тощо.
8. Кооперативи як суб´єкти комерційної діяльності у ряді випадків, не маючи власних будівель, приміщень, укладають договори найму (оренди майна). Будучи наймачами майна, вони зобов´язані користуватися ним у відповідності з договором, підтримувати його в належному стані, проводити за свій рахунок поточний ремонт і своєчасно вносити плату.
9. До одного з багатьох так званих договорів про надання послуг належить договір підряду. За цим договором кооперативна організація може виступати як замовником, так і виконавцем певних робіт. Різновидом договору підряду є договір побутового замовлення. У юридичній науці договір підряду чітко відмежовується від трудового договору, відносини з приводу укладення якого є предметом трудового права. Підрядні відносини, що їх предметом є певний матеріальний результат виконаної роботи підрядчиком в інтересах замовника, врегульовані статтями 332—352 Цивільного кодексу (статті 353—357 Кодексу стосуються договору підряду на капітальне будівництво, якого в умовах ринку немає потреби окремо виділяти).
10. У групі договорів про надання послуг, що їх укладають кооперативні організації, поширення мають договори про охорону об´єктів органами позавідомчої охорони внутрішніх справ.
11. На окремий правовий аналіз заслуговують договори роздрібної купівлі-продажу в громадському харчуванні. Особливістю діяльності кооперативних підприємств громадського харчування є продаж громадянам, а в деяких випадках організаціям харчових продуктів, виготовлених найчастіше із сировини самими підприємствами громадського харчування. Цей договір охоплює ряд умов, що стосуються безпосередньо купівлі-продажу продуктів харчування, а також ще й надання додаткових послуг покупцям. Продаж продуктів у основному передбачає надання послуг, внаслідок яких покупці мають змогу споживати продукти харчування безпосередньо в їдальні, кафе, буфеті. Для цього виникає потреба організовувати гардероб для одягу, умивальник, салфетки, відповідний посуд і т.п. Разом з тим реалізація продукції може відбуватися без надання додаткових послуг, коли продаються напівфабрикати чи готова продукція для дому.
У магазинах і відділах кулінарії пропозицією укласти договір (офертою) є виставлення на внутрішніх вітринах натуральних зразків товарів, що пропонуються покупцям. Прийняття (акцепт) оферти покупцем провадиться ним або шляхом замовлення страв офіціанту, або шляхом вказання на страви, що зазначені в меню і виставлені на роздачі на підприємствах самообслуговування, або шляхом оплати через касу вартості продуктів, виставлених на внутрішніх вітринах магазинів, відділень кулінарії. Укладання і виконання розглядуваного договору відбувається за правилами цивільного законодавства з урахуванням норм кооперативного права, що містяться в спеціальних правилах роботи підприємств громадського харчування кооперативів.