Кооперативне право
§ 4. Правове регулювання спільної діяльності кооперативів та їх об`єднань
1. В умовах науково-технічного прогресу, ринкових відносин і конкуренції більшої ефективності досягають підприємства й організації, господарські товариства і кооперативи, які здійснюють господарську діяльність на засадах інтеграції, спеціалізації і концентрації. В умовах, коли підприємницькі структури, використовуючи спеціалізацію і концентрацію виробництва, намагаються монополізувати його і завдяки цьому нав´язувати споживачам свою продукцію, диктувати свої ціни, підвищувати їх або створювати дефіцит чи надлишки продукції, кооперативи вимушені певною мірою використовувати спеціалізацію і концентрацію відповідних видів господарської діяльності для задоволення економічних інтересів членів споживчих товариств. По цьому шляху йде як споживча (обслуговуюча), так і виробнича кооперація.
2. Ще в роки радянської держави колгоспи створювали міжколгоспні будівельні організації, комбікормові заводи, міжколгоспні підприємства з відгодівлі худоби, свиней і птиці. Правовою базою їх діяльності було загальне положення про міжгосподарське підприємство (організацію) в сільському господарстві, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 14 квітня 1977 р. Постановою Ради Міністрів УРСР від 23 листопада 1977 р. були затверджені положення про міжгосподарські підприємства (організації) в сільському господарстві за видами їх діяльності. Зокрема: з виробництва продукції тваринництва; з виробництва продукції рослинництва; для переробки сільськогосподарської продукції; з обслуговування сільськогосподарського виробництва; з обслуговування сільського населення, а також про міжгосподарську будівельну організацію .
Мета створення міжгосподарських підприємств з відгодівлі худоби, свиней і птиці, учасниками яких були колгоспи, а в окремих випадках і радгоспи, полягала в тому, щоб на основі спеціалізації і концентрації виробництва збільшити виробництво продукції при більш низькій її собівартості і забезпечити таким чином високу прибутковість цієї галузі, а в підсумку — вирівнювання економічного становища учасників кооперації.
Інша справа — міжгосподарські формування, що створювались з метою обслуговування сільськогосподарського виробництва (будівельні організації, комбікормові заводи, підприємства щодо спільного використання техніки та інші). Тут учасники кооперації були заінтересовані не стільки у збільшенні своїх доходів від участі в міжгосподарській кооперації, скільки в надійному партнерстві, який забезпечував би ці форми обслуговування .
Проте оскільки колгоспи втратили кооперативну природу, то і створені ними міжгосподарські (міжколгоспні) підприємства були включені в орбіту адміністративно-командної системи і були відчужені від їх засновників. Враховуючи, що в складі міжгосподарських підприємств були і радгоспи та інші державні сільськогосподарські підприємства, то в нинішніх умовах у відповідності із Законом України від 10 липня 1996 р. «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» частки державного майна міжгосподарських підприємств із змішаною формою власності приватизуються шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства, з продажем акцій, що належать державі, за приватизаційні майнові сертифікати, в порядку, передбаченому цим законом .
Таким чином, міжгосподарська кооперація як форма кооперування колгоспів втратила своє значення. Міжгосподарські підприємства — це своєрідні кооперативи кооперативів. Створення кооперативів кооперативами на засадах кооперативних принципів — справа перспективна і може успішно використовуватись в умовах розвитку як виробничої, так і споживчої кооперації.
3. В кооперації можуть застосовуватись різні форми спільної господарської діяльності. Вона може здійснюватись на рівні кооперативів та їх об´єднань, спілок. Найбільш поширеними формами спільної діяльності в кооперації є:
— кооператив кооперативів;
— кооперативні підприємства;
— договори про спільну господарську діяльність.
Учасниками спільної діяльності можуть бути кооперативи, їх спілки, юридичні особи, що не входять у систему кооперації, іноземні інвестори, фізичні особи.
4. Порядок створення і діяльності кооперативів, створених кооперативами, викладено вище. У нинішній практиці України ще нема нових прикладів створення кооперативів кооперативами.
5. Більшого поширення набула практика створення кооперативами чи їх об´єднаннями спільних підприємств у системі споживчої кооперації. У відповідності із ст. 11, п. 2 Закону України «Про споживчу кооперацію» споживчі товариства та їх спілки, виходячи зі статутних вимог, мають право вступати як засновники до спільних підприємств, асоціацій та інших об´єднань для розв´язання господарських і соціальних завдань.
У відповідності із Законом п´яті збори Ради Укоопспілки п´ятнадцятого скликання 17 червня 1992 р. затвердили примірне положення, примірний установчий договір та примірний статут спільного підприємства у споживчій кооперації . В примірному положенні сформульовані рекомендації про порядок створення спільних підприємств (СП) у споживчій кооперації України. У ньому, зокрема зазначається, що метою спільних підприємств є раціональне використання наявних фінансових, матеріальних, сировинних і трудових ресурсів, виробничих потужностей, підприємств, нарощування виробництва товарів народного споживання та надання послуг, розвиток та посилення інтеграційних зв´язків між галузями і територіальними ланками кооперації всіх рівнів, поліпшення взаємодії і посилення впливу споживачів на діяльність підприємств.
За профілем діяльності спільні підприємства в споживчій кооперації можуть бути: торговельні, громадського харчування, заготівельні, сільськогосподарські, промислові, будівельні, торговельно-заготівельні, промислово-сервісні ТОЩО.
Примірним статутом спільного підприємства визначається, що господарська, економічна і соціальна діяльність спільного підприємства здійснюється на умовах повного господарського розрахунку (п. 11.1). Воно самостійно планує свою діяльність, виходячи з попиту на продукцію, що виготовляється, робіт, послуг і забезпечення виробничого і соціального розвитку підприємства та своїх статутних завдань.
Основу планів спільного підприємства становлять замовлення засновників та договори, укладені зі споживачами продукції, робіт, послуг і постачальниками матеріально-технічних ресурсів.
Забезпечення СП сировиною, матеріалами, обладнанням та іншими матеріально-технічними ресурсами здійснюється засновниками або органом, якому вони делегують ці функції. СП також самостійно організовує матеріально-технічне забезпечення виробництва і капітального будівництва шляхом придбання ресурсів на ринку товарів і послуг. Воно самостійно реалізує свою продукцію, роботи, послуги, відходи виробництва за цінами і тарифами, встановленими самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, — за державними цінами.
Чистий доход, що залишився на підприємстві після сплати податків та інших обов´язкових платежів, розподіляється щорічно радою засновників або уповноваженим нею органом. У першу чергу доход направляється в необхідних розмірах на розвиток СП, решта — засновникам відповідно до їх частки в майні підприємства або на інші визначені ним цілі.
5. Спільна господарська діяльність споживчих товариств, їх спілок та утворених ними підприємств здійснюється також на підставі укладених між ними договорів про спільну діяльність без створення юридичної особи.
У договорі зазначаються сторони, їх адреси, предмет спільної діяльності, права та обов´язки сторін щодо забезпечення спільної діяльності і реалізації продукції, робіт, послуг, порядок встановлення цін на продукцію, розподілу отриманих доходів, а також цивільно-правова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов´язань.
У процесі спільної діяльності до договору можуть бути внесені зміни і доповнення.
Учасниками спільної діяльності можуть бути фізичні і юридичні особи України, що не є членами споживчих товариств і спілок, а також фізичні і юридичні особи іноземних держав.