Кооперативне право
§ 1. Основні види і напрями кооперативної діяльності
1. Основні види і напрями господарської діяльності кооперативів і кооперативних організація визначаються кожним кооперативом самостійно, виходячи з основних економічних принципів кооперації — здійснення економічних і соціальних інтересів членів кооперативів на засадах соціальної справедливості, взаємодопомоги і співробітництва.
Для господарської діяльності кооперативів характерним буде також принцип тотожності — подвійна роль членів кооперативів як співучасників і клієнтів власного кооперативу чи кооперативного підприємства. Без поєднання в одній особі члена і клієнта кооперативу нема і кооперативу. Це буде інша форма господарської діяльності.
2. Виходячи з економічних (господарських) і соціальних інтересів кооперативи створюються для забезпечення певного господарського завдання, досягнення певної господарської цілі.
Поліпшення свого економічного становища шляхом спільної господарської діяльності з тими, хто ставить перед собою таку мету, є стимулюючим фактором, здатним забезпечити виконання поставленого завдання.
Забезпечення економічних інтересів на засадах самодопомоги і співробітництва не треба ототожнювати з господарською діяльністю, спрямованою на отримання прибутків. Підприємницька діяльність кооператорів спільно з некооператорами з метою розподілу економічних інтересів між кооператорами, як колективними власниками — це вже не кооперативна діяльність, а звичайне підприємництво, яке здійснюється не кооперативами, а господарськими товариствами.
3. За напрямами господарської діяльності кооперативи поділяються на споживчі, виробничі і кредитні. В історичному розвитку кооперація розвивалась як споживча і кредитна кооперація. В основі її господарської діяльності — безприбутковість і відсутність підприємництва.
На відміну від споживчого виробничим кооперативом визнається об´єднання громадян для спільної виробничої діяльності, заснованої на особистій трудовій і майновій (пай) участі в господарській діяльності на засадах підприємництва.
Останнім часом мають місце випадки створення кооперативів для спільної виробничої діяльності з метою підвищення ефективності виробництва і на цій основі отримання прибутку. В основі виробничих кооперативів, створених для підприємницької діяльності, є кооперативний принцип організації виробництва і управління, зокрема, рівноправний статус всіх членів з дотриманням правила: один член — один голос, прийняття рішення більшістю голосів; найвищим органом управління є загальні збори, пряма чи непряма участь усіх членів у контролі над товариством.
Якщо членами споживчого кооперативу (товариства) можуть бути громадяни і юридичні особи, то виробничого кооперативу — лише громадяни, для яких кооператив є основним місцем праці.
4. За видами (функціями) господарської діяльності кооперативи поділяються на: сільськогосподарські, промислові (в сфері виробництва і послуг), риболовецькі, старательські (з видобутку золота), міжгосподарські з виробництва продукції рослинництва і міжгосподарські з виробництва продукції тваринництва).
Всі види виробничої кооперації мали місце в радянський період. їх діяльність регулювалася статутами, а також Законом СРСР «Про кооперацію в СРСР» від 26 травня 1998 р.1 Виробничі кооперативи (в сфері виробництва і послуг) спеціалізувались на виготовленні і реалізації товарів народного споживання, наданні різних послуг населенню, випуску продукції виробничо-технічного призначення, виконаній робіт для населення, підприємств та організацій.
До сільськогосподарських кооперативів належали переважно колгоспи. Використовуючи закріплену за ними землю, колгоспи займались виробництвом продукції рослинництва і тваринництва з метою задоволення потреб населення у продуктах харчування, а промисловість — в сільськогосподарській сировині.
Закон від 26 травня 1988 р. не передбачав кооперативного принципу забезпечення економічних інтересів членів колгоспу. У відповідності з Примірним статутом колгоспу від 28 листопада 1969 р. прийнятим III Всесоюзним з´їздом колгоспників, все майно колгоспів було зараховано до неподільних фондів . Пайові фонди майна перестали існувати. Цього достатньо для ствердження, що колгоспи втратили ознаки сільськогосподарського виробничого кооперативу. В такому ж становищі опинились і риболовецькі колгоспи, основним видом діяльності яких є рибництво, рибальство і виробництво рибної продукції.
У зв´язку з прийняттям Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 р. колгоспи були перетворені в колективні сільськогосподарські підприємства і в нормативному порядку втратили статус кооперативу.
Після прийняття Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» в Україні на принципах кооперації утворюються виробничі сільськогосподарські кооперативи. Частина із них утворюється у результаті реорганізації колгоспів чи колективних сільськогосподарських підприємств.
У своїй діяльності виробничі кооперативи керуються кооперативними принципами і статутами. Основні напрями господарської діяльності, планування організації виробництва, оплати праці і реалізації продукції вони визначають самостійно без втручання держави. Вони, як і підприємства з некооперативними формами господарювання, можуть на добровільних засадах приймати державне замовлення і реалізовувати виробничу продукцію за державними контрактами; мають право реалізовувати продукцію на промисловій чи аграрній товарних біржах, на умовах аукціонного продажу, а також за спотовими, форвардними і ф’ючерсними договорами.
5. Сільськогосподарські кооперативи можуть бути не тільки виробничими, а й споживчими (обслуговуючими). Такими визнаються сільськогосподарські кооперативи, створені сільськогосподарськими товаровиробниками (фізичними і(чи) юридичними особами) для здійснення на засадах взаємодопомоги та економічного співробітництва різних видів обслуговування сільськогосподарського виробництва, переважно своїх членів. За видами діяльності вони поділяються на переробні, збутові, постачальницькі, тваринницькі, кредитні, страхові, садівницькі, городницькі, кооперативи з ремонту і спільного використанню транспорту, сільськогосподарської і меліоративної техніки, зі спільної хімізації сільськогосподарського виробництва, зберігання і використанню мінеральних добрив, гербіцидів, хімічних засобів з шкідниками і бур´янами, сільського будівництва та інші.
Обслуговуючі (споживчі) сільськогосподарські кооперативи — це непідприємницькі безприбуткові організації. Це обумовлюється тим, що вони утворюються на принципах кооперації: самодопомоги і поєднання в одній особі члена і клієнта кооперативу. Справді, про яку прибутковість може йти мова, якщо кілька фермерів створили кооператив, щоб за рахунок пайових внесків купити комбайни, трактори, автомашини, іншу сільськогосподарську техніку для спільною обробітку своїх земель. Спільне придбання і використання техніки для них економічно вигідне, оскільки в умовах кризової економіки кожний з них окремо придбати таку техніку не зміг би.
Інша річ, коли б таку техніку закупили несільськогосподарські товаровиробники, а група громадян для того, щоб обслуговувати фермерів та інших сільськогосподарських товаровиробників з метою отримання прибутку. Така обслуговуюча діяльність здійснюється у формі господарського товариства, зокрема товариства з обмеженою відповідальністю, яка стосується підприємницьких структур.
Діяльність сільськогосподарських кооперативів регулюється Законом України від 17 липня 1997 р. «Про сільськогосподарську кооперацію».
6. Окремим видом кооперації в Україні є споживча кооперація, споживчі товариства якої займаються господарською діяльністю з метою поліпшення економічного і соціального стану своїх членів також на безприбутковій основі.
Діяльність споживчої кооперації регулюється Законом України «Про споживчу кооперацію».
7. Якщо фермери, інші сільськогосподарські товаровиробники об´єднуються в обслуговуючі кооперативи з метою спільного обслуговування власного сільськогосподарського виробництва, то громадяни, переважно сільське населення, в тому числі фермери та інші сільськогосподарські товаровиробники, об´єднуються в споживче товариство для спільного господарювання, самообслуговування і самозабезпечення на засадах співпраці і взаємодопомоги. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи займаються обслуговуванням товарного сільськогосподарського виробництва своїх членів. Споживчі товариства здійснюють торговельне, побутове та інше обслуговування переважно сільського населення, здебільшого своїх членів та їх родини. У зв´язку з цим споживчі товариства займаються різними вилами господарської діяльності: торговельною діяльністю, закупівлею у громадян лишків сільськогосподарської продукції, її переробкою і (чи) реалізацією, наданням своїм членам побутових, комунальних та інших послуг.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про споживчу кооперацію» споживчі товариства та їх спілки самостійно розробляють програми економічного і соціального розвитку, розглядають і затверджують їх на загальних зборах, конференціях, з´їздах, радах, вони мають повну господарську самостійність, покривають свої витрати за рахунок доходів від своєї господарської діяльності.
Основні напрями діяльності споживчих товариств визначені Примірним статутом, затвердженим п´ятими зборами Ради Укоопспілки п´ятнадцятого скликання 17 червня 1992 р. Для здійснення своїх основних цілей і завдань споживче товариство згідно з п. 6 Примірного статуту споживчого товариства:
а) організовує торговельне обслуговування, громадське харчування та надання населенню послуг;
б) закуповує у населення, сільських (фермерських) господарств, колективних сільськогосподарських підприємств та інших господарств сільськогосподарську продукцію і сировину, вироби підсобних виробництв і промислів, дикорослі плоди, ягоди, гриби, лікарсько-технічну сировину для наступної переробки і реалізації;
в) виробляє продовольчі і непродовольчі товари із закуповуваної сільськогосподарської продукції, дикорослої та іншої сировини, а також з сировини і матеріалів, що централізовано виділяються державою та набуваються в іншому порядку, не забороненому чинним законодавством України;
г) розвиває матеріально-технічну базу торгівлі, заготівель і переробки сільськогосподарської продукції і сировини, максимально наближає свою діяльність до місць її виробництва і населення, створює комплексну систему заготівель, переробки і торговельного обслуговування, яка дозволяє трудівникам села й іншим громадянам, які мають особисті підсобні господарства, збувати на місці мишки сільськогосподарських продуктів і придбавати необхідні товари;
д) на взаємовигідних умовах сприяє розвитку фермерських та особистих підсобних господарств громадян з вирощування і відгодівлі худоби, птиці, кролів, вирощування овочів і фруктів, плодів і ягід, виробництва меду тощо, а також їх первинної переробки.
Практичну допомогу споживчим товариствам у здійсненні торговельної, виробничої та іншої діяльності, організації матеріально-технічного постачання, впровадженні досягнень науково-технічного прогресу, підготовці і підвищенні кваліфікації кадрів, вирішенні соціальних питань надають районні спілки споживчих товариств (п. 8 «г» Примірного статуту районної спілки споживчих товариств (райспоживспілки) затвердженого п´ятими зборами Ради Укоопспілки п´ятнадцятого скликання 17 червня 1992 р.)
Облспоживспілки (Кримспоживспілка) в межах області (Автономної Республіки Крим), Укоопспілка в цілому у споживчій кооперації України надають споживчим товариствам та їх спілкам допомогу в поліпшенні організації торгівлі і громадського харчування, заготівельної і виробничої діяльності, організації системи таких послуг населенню, вивчають стан і перспективи розвитку платних послуг; всебічно сприяють їм у роботі щодо вдосконалення господарського механізму, впровадження ринкових методів управління, підвищення ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; узагальнюють і поширюють передовий досвід роботи, розробляють рекомендації з виявлення і найбільш повного використання наявних резервів і можливостей, підвищення ефективності роботи кооперативних організацій і підприємств та надають іншу допомогу в господарській діяльності (Примірний статут обласної (республіканської) спілки споживчих товариств, затверджений п´ятими зборами Ради Укоопспілки п´ятнадцятого скликання 17 червня 1992 р., пункт 6, підпункти «г», «д», «є», «ж»; Статут Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки), прийнятий XVI з´їздом споживчої кооперації України 3 березня 1994 р.).