Кооперативне право
§ 5. Майнові фонди кооперативу та об`єднання кооперативів, їх структура і правовий режим
1. Будь-який виробничий процес вимагає його фінансування (інвестування), продуманої організації виробництва, додержання його технології, раціонального використання наявних матеріальних, земельних і трудових ресурсів, розумового потенціалу, жорсткої технологічної і виробничої дисципліни. Це потрібно також і для бухгалтерського обліку, який здійснюється на кожному підприємстві, складання балансу і статистичної звітності перед державними органами.
2. З позиції економічних характеристик майно кооперативу чи об´єднання, як і будь-якого іншого господарюючого суб´єкта, поділяється на основні та обігові фонди. Виходячи з цих положень, все майно кооперативної організації зараховується в той чи інший фонд і відображається в самостійному балансі.
До основних фондів належить сукупність вироблених (придбаних) матеріально-речових цінностей, які багаторазово, цілком і повністю в натуральній формі використовуються в процесі виробництва і в невиробничій сфері, поступово зношуються і переносять свою вартість на продукт праці чи втрачають свою вартість. До основних фондів відносять будови, споруди, машини та устаткування, продуктивну худобу, багаторічні насадження, затрати на поліпшення земель тощо.
До обігових фондів входять предмети праці, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, змінюючи чи втрачаючи при цьому свою натурально-речову форму і повністю переносять свою вартість на вартість новоствореної продукції. Обігові фонди поділяються на виробничі, а також на власні і позичені кошти.
Виділяються основні та обігові фонди виробничого чи невиробничого призначення. Основні фонди, що визначені у грошовій формі, називаються основними коштами. Обігові кошти характеризуються як кошти, що використовуються кооперативом (спілкою) для утворення обігових виробничих фондів і фондів обігу. До фондів обігу входить готова продукція і кошти, які є складовою частиною обігових коштів. Категорія обігових коштів є відображенням єдності виробництва і обігу як різних фаз єдиного процесу розширеного відтворення. В силу цього обігові виробничі фонди і фонди обігу міняються місцями, послідовно проходять як стадію виробництва, так і стадію обігу і відповідно до цього приймають то грошову, то виробничу, то товарну форму.
Майно кооперативу, до якого у вартісному вираженні входять основні та обігові фонди в період його створення, становить статутний фонд кооперативу. В процесі кооперативної діяльності статутний фонд може збільшуватись або ж зменшуватись залежно від збільшення чи зменшення обсягів діяльності.
Оскільки земля сільськогосподарських кооперативів за законодавством України не є об´єктом купівлі-продажу, то природно, що вона не входить до складу основних фондів.
Класифікація основних фондів, а також порядок обміну основних та обігових коштів визначаються Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. із змінами і доповненнями від 26 квітня 1995 р. № 307 .
3. Особливістю правового режиму майна кооперативів та їх об´єднань є те, що в ньому визначається пайовий фонд, який формується за рахунок пайових внесків членів кооперативу. Пайові внески — це грошові кошти і матеріальні ресурси у вартісному вираженні, які вносяться громадянами і юридичними особами для створення і діяльності кооперативів га їх об´єднань, що створюються на засадах членства. Разом із вступними внесками вони становлять первісний капітал, що, є початковою матеріальною базою господарської діяльності кооперативу.
Обов´язкові розміри паю встановлюються загальними зборами членів — засновників кооперативу. Розмір паю для вступників у кооператив у процесі його функціонування визначається статутом кооперативу. При цьому можуть встановлюватись різні обов´язкові розміри пайових внесків для фізичних і юридичних осіб, які виявили бажання стати членами кооперативу.
Так, у ст. 7 Закону України «Про споживчу кооперацію» передбачено, що загальні збори як вищий орган управління споживчого товариства приймають статут і визначають розміри вступного й обов´язкового пайового внеску, у п. 9 Примірного статуту споживчого товариства, затвердженого п´ятими зборами Ради Укоопспілки п´ятнадцятого скликання 17 червня 1992 р., записано, що той, хто вступає в члени споживчого товариства вважається прийнятим після прийняття рішення про його прийом і сплати ним у повному обсязі вступного та обов´язкового пайових внесків. Передбачено також, що члени споживчого товариства можуть вносити додаткові пайові внески (п. 10). Розміри вступного та пайового внесків колективних членів — юридичних осіб обумовлюються договором.
Характерною рисою правового режиму пайового фонду є те, що на обов´язкові та додаткові пайові внески нараховуються проценти (кооперативні виплати) з доходів у розмірах, які визначаються загальними зборами пайовиків у порядку, встановленому статутом кооперативу.
4. Член кооперативу має право на пай, тобто на частку в майні кооперативу у вартісному вираженні. Це означає, що член кооперативу не є суб´єктом права власності на конкретне майно кооперативу чи на його частку. Право власності на майно, як зазначалось вище, має кооператив як юридична особа. Між кооперативом і пайовиком існують засновані на членстві зобов´язальні майнові відносини. Сутність їх полягає в тому, що в разі виходу з кооперативу пайовик має право вимагати повернення йому суми пайового внеску і сплати всіх кооперативних виплат, нарахованих на розмір паю. Кооператив зобов´язаний повернути йому суми пайового внеску та інших передбачених на розмір паю виплат. В окремих випадках пай може повертатись не тільки грішми, а й натурою, майном на розмір паю.
5. Ці правила стосуються і земельного паю. Відповідно до Земельного кодексу України (ст. 5) у колективну власність сільськогосподарського кооперативу передається державна земля у колективну власність. У кооперативі ця земля у відповідності з Указом Президента України від 10 листопада 1994 р. № 686/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» поділяється між членами кооперативу на земельні частки (паї) без виділення їх у натурі (на місцевості). Право на земельний пай, тобто на земельну ділянку в умовних кадастрових гектарах і вартісному вираженні без визначення в натурі (на місцевості), посвідчується сертифікатом. Указом встановлено, що кожний член кооперативу має право безпосередньо вийти з нього та одержати безкоштовно у приватну власність свою частку землі (пай) у натурі (на місцевості), що засвідчується державним актом на право приватної власності на землю. До отримання державного акта суб´єктом права власності на земельну ділянку є сільськогосподарський кооператив.
6. У порядку і на умовах, передбачених статутом, у кооперативі створюється неподільний фонд, до якого зараховується у вартісному вираженні частина майна, яка не розподіляється між членами кооперативу, а використовується на загальнокооперативні цілі нинішніх і майбутніх поколінь.
У ст. 21, п. 2, 3 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» записано, що майно кооперативу поділяється на пайовий і неподільний фонди. Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків та майна кооперативу (за винятком землі). Пайові внески членів кооперативу до нього не включаються. Порядок формування і розміри неподільного фонду встановлюються статутом.
7. Відповідно до п. 54 Примірного статуту споживчого товариства, затвердженого п´ятими зборами Ради Укоопспілки п´ятнадцятого скликання 17 червня 1992 р., неподільним вважається основний (статутний) фонд. Цей фонд є неподільним і не підлягає розподілу між членами споживчого товариства.
Особливістю неподільного фонду кооперативу є те, що в разі ліквідації кооперативу майно цього фонду за рішенням загальних зборів членів кооперативу направляється для здійснення основних цілей кооперативної системи.
Принцип створення у кооперативі неподільних майнових фондів започаткований ще рочдельськими ткачами — піонерами кооперативного руху. Він відтворений у ст. 5 Статуту Міжнародного кооперативного альянсу як одна із складових частин четвертого кооперативного принципу, за яким частина економічних результатів діяльності кооперативу відраховується на громадські цілі неподільних зараховуються і резервні фонди.
Резервні фонди створюються для забезпечення відновлення зношених основних фондів (фонд амортизації), або ж для поповнення оборотних фондів і забезпечення коштів на розвиток виробництва.
В кооперативах за рішенням уповноважених органів утворюються страхові фонди. В сільськогосподарських кооперативах утворюються натуральні фонди — для оплати праці, а також насіннєві, фуражні та інші фонди, в тому числі страхові насіннєві і фуражні фонди.
7. На рівні об´єднань кооперативів за рішенням повноважних органів управління (конференцій, з´їздів, рад) у відповідності з їх статутами утворюються централізовані фонди.
В Україні кооперативи кооперативів, тобто спілки споживчих товариств, є тільки в системі споживчої кооперації. Централізовані фонди в спілках споживчих товариств формуються за рахунок певних внесків споживчих товариств або ж з фондів спілок нижчого до фондів вищого рівня. Джерелом формування централізованих фондів є також доходи від власної діяльності та від діяльності створених спілками підприємств.
Будь-яка господарююча система демократичної форми централізації повинна мати певну кількість централізованих коштів для використання на загальні цілі системи, для забезпечення її існування і розвитку, економічних та інших зв´язків між її елементами.
Постановою третіх зборів Ради Укоопспілки шістнадцятого скликання від 15 березня 1995 р. «Про формування централізованих фондів Укоопспілки» передбачено, що Кримспоживспілка та облспоживспілки після закінчення кожного кварталу відраховують певні кошти у централізований фонд фінансування капітальних вкладень та резервний фонд Укоопспілки від доходу, одержаного у звітному кварталі, після сплати податків та інших обов´язкових платежів до бюджету. Передбачаються також відрахування на утримання апарату управління у спільних підприємствах та об´єднаннях, до фонду соціального розвитку споживчої кооперації. Цією ж постановою передбачені відрахування до централізованого фонду науки і техніки, а також до централізованого фонду на фінансування підготовки і перепідготовки кадрів.
У такому ж порядку утворюються централізовані фонди на рівні Кримспоживспілки та облопоживспілок.
Кошти централізованих фондів використовуються у відповідності з кошторисами і в порядку, затвердженими відповідними радами споживспілок.