• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Кооперативне право

§ 2. Суб`єкти право власності в кооперації

І. Оскільки відносини власності є одним із видів правовідносин, то їх правова характеристика підпорядкована загальним принципам правовідносин, під якими розуміються врегульовані правом суспільні відносини між конкретними особами (фізичними і юридичними), взаємна поведінка суб´єктів яких забезпечується заходами державної охорони.

Звідси випливає, що правовідносини складаються між людьми, в тому числі юридичними особами,(щодо певної сфери суспільного життя, певних особистих чи соціальних матеріальних і нематеріальних благ. Склад правовідносин утворюють суб´єкти, щодо яких правовими нормами встановлені певні права і обов´язки, а також об´єкти (предмети), на які спрямовані дії суб´єктів. У будь-яких правовідносинах беруть участь не менш як двоє суб´єктів.

Згідно із законодавством України суб´єктами цивільних (майнових та особистих немайнових) відносин можуть бути фізичні особи, тобто правоздатні та дієздатні громадяни, іноземні громадяни та особи без громадянства (статті 9-М, 565, 566 Цивільного кодексу України), і юридичні особи (статті 23-26 Цивільного кодексу України).

2. Одним із елементів правовідносин є норма права, якою визначаються суб´єкти правовідносин, їх зміст та державні заходи, якими забезпечується виконання суб´єктами майнових прав та обов´язків.

За Конституцією України (ст. 41) кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Це означає, що кожен має право використовувати свою власність спільно з іншими громадянами на основі закону (наприклад, у сімейних відносинах) або ж договору, а також передавати власне майно юридичній особі для спільної діяльності. Майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності громадянам і (чи) юридичним особам. Юридична особа, яка є юридичною формою майнового відособлення групи людей для спільної господарської та іншої діяльності, є самостійним суб´єктом права власності.

Суб´єктами права власності в системі кооперації можуть бути кооперативи, об´єднання кооперативів (спілки), а також створені ними підприємства, організації та установи, що є юридичними особами.

3. Так, із змісту п. 1 ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію» вбачається, що власність споживчої кооперації складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Взаємовідносини між споживчими товариствами та їх спілками будуються на засадах членства і договорів. За таких умов спілка може бути віднесена до господарських об´єднань, побудованих на засадах членства і договорів, якими є статутні об´єднання. Оскільки у спілки об´єднуються споживчі товариства, які передають спілкам частку свого майна і делегують частину організаційно-управлінських функцій, то стає очевидним, що спілки утворюються на засадах членства.

Делегування споживчими товариствами частини своїх повноважень спілкам може здійснюватися шляхом передачі їх уповноваженими представниками (делегатами) споживчих товариств при затвердженні статутів і прийнятті нормативних рішень.

У разі потреби додаткові повноваження можуть передаватися і на договірних засадах. Таке поєднання членства і договірних відносин між споживчими товариствами і спілками свідчить про наявність певної централізації і децентралізації управлінських, господарських та інших функцій. Такі правила застосовуються і до інших видів кооперації. Централізація функцій, в тому числі управлінських і господарських, властива будь-якій господарській і громадській системі, організаційні структури і об´єднання яких утворюються на засадах членства.

У нинішніх умовах в Україні проявляються тенденції, які під гаслом демократизації спрямовані на руйнацію системи споживчої кооперації. Це небезпечна тенденція, якій запобігають шляхом делегування товариствами відповідних повноважень спілкам всіх рівнів.

Статути райспоживспілок, Кримспоживспілки та облспоживспілок, а також Статут Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки) передбачають певний рівень централізації управлінських і господарських функцій, в тому числі в галузі майнових відносин, зокрема відносин права власності. У цих статутах відображена політична демократизація внутрішньокооперативних відносин, розширення організаційних і майнових прав споживчих товариств — основної ланки споживчої кооперації України.

4. Статут Укоопспілки передбачає, що членство в Укоопспілці є добровільним (п. 6). Члени Укоопспілки зберігають повну організаційну та господарську самостійність. Будь-яке рішення, що стосується майнових прав члена Укоопспілки, може бути прийняте тільки за його згодою (п. 7). Взаємовідносини Укоопспілки з її членами будуються на основі Статуту та укладених між ними договорів на виконання робіт чи послуг (п. 8). Визначені Статутом функції органів Укоопспілки, коло їх прав та обов´язків, управлінських повноважень свідчить про їх демократичний характер, про надто широку самостійність членів Укоопспілки у розв´язанні господарських та інших внутрішньокооперативних завдань.

Члени Укоопспілки зобов´язані дотримуватися Статуту Укоопспілки, договорів та взаємних домовленостей, виконувати рішення її з´їзду, Ради, правління, подавати в установленому порядку звіти про свою діяльність, берегти і зміцнювати власність споживчої кооперації, не допускати безгосподарного і недбалого ставлення до громадського добра. Найбільш демократична форма юридичної відповідальності членів Укоопспілки передбачена в п. 12 Статуту. Ним встановлено, що член Укоопспілки, який порушує Статут, договори та взаємні домовленості, може бути виключений з її складу Радою Укоопспілки. Однак за ним зберігається право оскаржити рішення про виключення до з´їзду споживчої кооперації України.

Внутрішньокооперативні майнові відносини з позиції майнових прав та обов´язків суб´єктів права власності потребують вдосконалення.

5. Що стосується підприємств та організацій як суб´єктів права власності, то Закон України «Про споживчу кооперацію» цього не передбачає. В п. 1 ст. 9 йдеться лише про те, що майно підпорядкованих споживчим товариствам і спілкам підприємств та організацій входить до складу власності споживчої кооперації. Але це не означає, що суб´єктами права власності на це майно можуть бути підприємства.

Це питання можна розуміти так: майно підприємств, яке належить на праві власності товариствам і спілкам — засновникам, є колективною власністю, а це означає, що підприємства споживчої кооперації можуть бути суб´єктами права колективної власності, але за умови, що джерелом формування їх майна в період заснування будуть не товариства чи спілки, які є окремими юридичними особами, а колективи громадян, а також за умови внесення в цей Закон доповнення, що це «колективне» підприємство.

В п. 6 ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію» записано, що суб´єктами права власності споживчої кооперації, крім юридичних осіб, є також члени споживчого товариства і трудові колективи кооперативних підприємств і організацій.

6. Для того, щоб дати доктринальну оцінку законодавчого встановлення суб´єктів права власності кооперативів, треба проаналізувати закони України «Про власність», «Про підприємства в Україні» та «Про споживчу кооперацію».

Законом України «Про власність» (ст. 20) встановлено, що суб´єктами права власності є трудові колективи державних підприємств, колективні підприємства, кооперативи. Трудові колективи колективних підприємств суб´єктами права колективної власності не визнані. Ними є самі колективні підприємства. Відповідно до п. 2 ст. 24 у майні, що належить кооперативу, визначаються частки його членів.

7. Передаючи у власність кооперативу частку майна у вигляді паю, члени кооперативу стають суб´єктами майнових прав, зокрема суб´єктами права на майновий пай. Майнові відносини на засадах членства в кооперативі здійснюються за правилами зобов´язального права, яке означає, що член кооперативу має право вимагати частку (пай) в майні кооперативу в разі виходу з нього, а кооператив зобов´язаний компенсувати йому цю частку грішми або ж видати на розмір паю частину майна в натурі. Після того, як частка конкретного майна буде передана членові кооперативу, він стає її власником або власником конкретної суми грошей.