• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Кооперативне право

§ 2. Правове становище об`єднання кооперативів (спілки)

а) договірні об´єднання, що створюються кооперативами на підставі договорів, в яких визначаються права й обов´язки як об´єднань, так і кооперативів, а також відповідальність учасників;

б) об´єднання, що створюються на засадах членства з делегуванням їм кооперативами централізованих функцій і компетенції з питань господарської діяльності, управління і контролю і прав щодо прийняття об´єднаннями рішень, обов´язкових для кооперативів;

в) об´єднання, ідо створюються на засадах членства, з делегованими функціями господарської діяльності і управління і правом прийняття рекомендацій;

г) змішані об´єднання, що здійснюють господарські й управлінські функції частково на засадах членства і делегованих повноважень, а частково на договірних засадах;

д) кооперативи кооперативів, що створені кооперативами первинної ланки за правилами кооперації на засадах членства, внесення вступних і пайових внесків, функції й повноваження яких визначаються їх статутами. При цьому кооперативи другого рівня можуть створювати кооперативи третього рівня, а останні — центральні кооперативи за схемою — первинні, районні, обласні, центральні (Всеукраїнські) кооперативи кооперативів.

4. Кожному з цих видів об´єднань притаманні особливості правового регулювання господарської та іншої діяльності, їх правового становища. Так, об´єднання (асоціації) кооперативів, що утворюються на договірних засадах, функціонують і здійснюють свою діяльність у межах, узгоджених договорами. Статути у таких об´єднаннях можуть не прийматися.

На засадах членства кооперативи утворюються шляхом прийняття установчих документів: установчих договорів або ж рішень конференцій, з´їздів уповноважених представників (делегатів) кооперативів, статутів об´єднань. На підставі цих документів здійснюється їх державна реєстрація, такі об´єднання називаються статутними.

Створення кооперативами статутних об´єднань первинного, вторинного і більш високого рівня є ознакою формування відповідної кооперативної системи. Кооперативна система може бути створена за територіальними (населений пункт, район, область, центр) або ж за галузевими (видовими) ознаками, наприклад, об´єднання садівничих, аграрних, житлових, житлово-будівельних кооперативів (товариств).

Об´єднання створюються і за територіально-галузевими ознаками. За такими ознаками можуть створюватись, наприклад, районні, обласні. Всеукраїнське об´єднання сільськогосподарської кооперації. Найбільш випробуваною (змішаного типу) є система споживчої кооперації України. Вона створена і функціонує за схемою: споживчі товариства — районні спілки споживчих товариств — Кримсиоживспілка, обласні спілки споживчих товариств — Центральна спілка споживчих товариств України (Укоопспілка).

5. Структура кооперативної системи, внутрісистемні і позасистемні, організаційні, господарські, майнові та інші зв´язки, порядок і форми їх регулювання впливають і на зміст правового становища об´єднань кооперативів. Це можна простежити на відносинах між споживчими товариствами і створеними ними спілками різних рівнів у споживчій кооперації України.

Відомо, що господарські та інші організаційні системи утворюються за «скалярною» чи «ієрархічною» структурою. Для формальної організації «скалярного» чи «ієрархічного» типу, за висновком Бернарда, господарські взаємозв´язки здійснюються на демократичних засадах координації діяльності і забезпечуються шляхом поєднання методів самоврядування, підпорядкування та узгодження . Такий тип недержавної добровільно утвореної господарської системи дає можливість знизити число дисфункцій, зменшити тертя і розбіжності всередині об´єднання, зміцнювати господарську і технологічну дисципліну, зберігати її економічний потенціал, забезпечити ефективне функціонування і самозбереження — «нехай навіть ціною зменшення свободи» .

На відміну від «скалярної» в «латеральній» організації координація досягається лише шляхом погодження. «Латеральна» система організації не володіє власними нормативними засобами для запобігання тертю, спорам і дезорганізацій дій» .

Побудова споживчої кооперації України за «скалярним» типом, на засадах «ієрархічної» системи, підкріпленої Законом України «Про споживчу кооперацію», а для сільськогосподарської кооперації — Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію», забезпечує її функціонування і збереження в умовах затяжної економічної кризи, економічних реформ, переходу до ринкової економіки. На принципах «латеральної» організації побудовані — наприклад, колективні сільськогосподарські підприємства». Вони не мають жорсткої «ієрархічної» структури, єдиного центру, який на засадах делегування повноважень здійснював би господарську єдність всіх колективних сільськогосподарських підприємств і забезпечував би підвищення їх ефективності та економічних інтересів.

Система споживчої кооперації в Україні побудована фактично на принципах «ієрархічної» («скалярної») структури кооперативних спілок. Ця форма організації союзів забезпечує поєднання автономної самостійності організацій, членів на місцях і демократії з централізованою ефективністю всеукраїнського масштабу і спеціалізації.

Входячи до первинної (районної) спілки, товариства передають частину своїх функцій і повноважень вторинній чи третинній ланці. Вони віддають спілкам також частину своєї самостійності для того, щоб добиватись ефективності, могутності, підтримки1.

На засадах «скалярної» структури побудовані, наприклад, колективні сільськогосподарські підприємства. Вони поки що не мають жорсткої «ієрархічної» структури, єдиного центру, який на засадах делегування повноважень, здійснював би господарську єдність всіх колективних сільськогосподарських підприємств і забезпечував би їх захист і підвищення ефективності та задоволення економічних інтересів.

На принципах внутрікооперативної дисципліни з додержанням дисципліни функціонує і Міжнародний кооперативний альянс (МКЛ), статтею 6-ю якого встановлено, що право на членство в МКА мають «організації, які в своїй діяльності керуються кооперативними принципами і підтримують цілі МКА». У відповідності із ст. 7 Статуту «в разі дій організації — члена, що суперечить Статуту чи інтересам МКА», членство в МКА припиняється за рішенням Генеральної асамблеї МКА. Це жорсткі, але виправдані вимоги.

6. Система споживчої кооперації в Україні побудована на засадах членства споживчих товариств у спілках первинної, вторинної і третинної ланок. Це підтверджується закріпленим в Законі «Про споживчу кооперацію» правилом, що власність майна спілок створюється з майна, переданого їх членами (ст. 9 пункт 4), а в разі ліквідації спілки її майно, що залишилося після розрахунків, розподіляється між членами спілки. Побудова спілок споживчих товариств на засадах членства підтверджується законодавчим закріпленням права споживчих товариств на добровільних засадах об´єднуватися в місцеві спілки, Центральну спілку споживчих товариств України і права вільного виходу з них (ст. 8, п. 1).

Вихід з кооперативного об´єднання, побудованого на договірних засадах, здійснюється шляхом розірвання договору.

Функції і компетенція спілок споживчих товариств встановлюються Законом «Про споживчу кооперацію» (ст. 8) і делегуються їм споживчими товариствами. За такими ж правилами створюються об´єднання сільськогосподарських кооперативів (ст. 26 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію»).

7. Спілки споживчих товариств, виходячи з делегованих їм прав, можуть представляти і захитати інтереси споживчих товариств, їх членів та населення у відповідних державних та інших органах, а також у міжнародних організаціях; подавати споживчим товариствам практичну допомогу у здійсненні господарської діяльності, впровадженні в практику досягнень науково-технічного прогресу, передового досвіду; проводити науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, підготовку та підвищення кваліфікації кадрів; вирішувати господарські спори між організаціями і підприємствами споживчої кооперації; вести власну господарську діяльність, спрямовану на створення необхідної виробничої та соціальної інфраструктури споживчої кооперації (ст. 8, п. 2 Закону про споживчу кооперацію).

Вищим органом управління спілки згідно з законом є з´їзд (конференція), який приймає статут, обирає розпорядчі, виконавчі та контрольні органи, вирішує інші питання діяльності спілки. Взаємодія і підпорядкованість розпорядчих, виконавчих та контрольних органів спілки, в тому числі розмежування функцій і компетенції між з´їздом і конференцією, визначається статутом спілки.

8. Важливим елементом правового становища спілки є те, що вона визнається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу, не заборонену чинним законодавством діяльність (ст. 8, п. 4 Закону). Вона не відповідає за зобов´язаннями товариств і немає щодо них розпорядчих функцій.

9. Основним нормативно-правовим актом, яким визначається правове становище об´єднання (спілки) кооперативів побудованого на членстві, є його статут, а в договірних об´єднаннях, установчий договір.

Статут об´єднання кооперативів затверджується уповноваженим органом. Порядок утворення уповноваженого органу та його компетенція визначаються установчим договором або ж спільним рішенням представників (делегатів) кооперативів при створенні об´єднань первинної ланки, а також представників (делегатів) об´єднань первинної ланки при створенні об´єднань вторинної, а потім і третинної ланок.

10. У законодавстві України порядок утворення об´єднання кооперативів та затвердження його статуту не визначено. У споживчій кооперації ці питання в загальних рисах вирішуються за допомогою примірних статутів спілок. П´ятими зборами Ради Укоопспілки п´ятнадцятого скликання 17 червня 1992 р. затверджені: При мірний статут районної спілки споживчих товариств (райспоживспілки), Примірний статут обласної (республіканської) спілки споживчих товариств. Цими ж зборами затверджено і нову редакцію Статуту Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки) з наступними змінами і доповненнями.

Примірні статути районних та обласних спілок споживчих товариств, як і об´єднань сільськогосподарських кооперативів, є рекомендаційними актами. Вони використовуються як зразок при розробці і затвердженні статутів конкретних спілок. Статут Укоопспілки після відповідної державної реєстрації є нормативно-правовим актом. В кооперації не допускається прийняття типових статутів.

Статути конкретних спілок затверджуються:

а) на районному рівні — конференцією райспоживспілки;

б) на рівні Автономної Республіки Крим, області — з´їздами споживчої кооперації області (республіки),

в) на центральному рівні — з´їздом споживчої кооперації України.

Делегати на районну конференцію обираються загальними зборами споживчих товариств, на обласний з´їзд споживчої кооперації — конференціями райспоживспілок, а на з´їзд споживчої кооперації України — з´їздами Кримспоживспілки та облспоживспілок, в порядку, визначеному їх статутами, за нормами представництва, встановленими радою спілки на конференцію, на з´їзд якої обираються делегати.

У статутах спілок всіх рівнів передбачається мати такі розділи: вступна частина; загальні положення; членство; права та обов´язки членів відповідної спілки; органи управління і контролю спілки; власність спілки; економічна і соціальна діяльність спілки; реорганізація та ліквідація спілки.

Зміст положень названих розділів статуту викладений у відповідних розділах підручника.

11. У ст. 8, п. 1 Закону України «Про споживчу кооперацію» записано, що взаємовідносини між споживчими товариствами та їх спілками будуються на договірних засадах».

П´ятими зборами Ради Укоопспілки п´ятнадцятого скликання 17 червня 1992 р. прийнята постанова «Про договірні взаємовідносини між організаціями споживчої кооперації і затверджені «Примітний договір про господарсько-правові взаємовідносини між правліннями споживчого товариства та районної спілки споживчих товариств»; «Примірний договір про господарсько-правові взаємовідносини між правліннями районної спілки споживчих товариств та обласної спілки споживчих товариств» і «Примірний договір про господарсько-правові взаємовідносини між правліннями облспоживспілки та Центральної спілки споживчих товариств України».

Такі договори укладаються для забезпечення господарських взаємовідносин між споживчими товариствами і спілками всіх рівнів з метою ефективного ведення господарської діяльності, в тому числі власної діяльності у спілках, співробітництва на рівноправній основі і розподілу компетенції і повноважень. Вони не заміняють статутний порядок організації взаємовідносин між ними.