• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Кооперативне право

§ 1. Правове становище кооперативу (товариства)

1. Правове становище кооперативу складається з таких структурних елементів: цивільну і статутну право- і дієздатність, нормативне закріплення мети, предмета і напрямів діяльності; відносини власності; зміст майнових і земельних прав та обов´язків: порядок виникнення і припинення діяльності і принципи функціонування; 

органи управління та їх компетенцію; систему юридичних гарантій кооперативних прав і цінностей.

2. Норми відповідних галузей права (цивільного, кооперативного, адміністративного, фінансового, земельного та ін ), визначаючи правове становище кооперативу, встановлюють правове поле його діяльності в кооперативній сфері суспільного життя в процесі здійснення ним своїх функцій і повноважень.

3. Правове становище кооперативу (товариства) закріплене в різних витоках нормативно-правових актів.

Нормами цивільного права встановлюються цивільно-правова (майнова) і господарська (правоздатність і дієздатність кооперативу (товариства) як юридичної особи, правила участі у ринкових, товарно-грошових відносинах, умови захисту майнових прав та інтересів. Так, уст. 23 Цивільного кодексу (ЦК) України дано визначення юридичної особи. Нею визнається організація, яка має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов´язки, бути позивачем і відповідачем в суді, арбітражному або в третейському суді. Відповідно до ст. 24 ЦК України одним із видів юридичних осіб є кооперативні організації та їх об´єднання. Правоздатність юридичної особи, а отже і кооперативу визначена ст. 25—26 ЦК України, відповідно до якої юридична особа діє на підставі статуту і має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення, тобто державної реєстрації, і припиняється в момент внесення запису про це до єдиного державного реєстру.

Кооператив як юридична особа повинен мати своє найменування і місцезнаходження.

4. Дієздатність кооперативу (товариства) як юридичної особи, тобто здатність своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов´язки, здійснюється через органи, які утворюються і діють відповідно до закону або установчих документів. У перелічених законом випадках юридична особа може набувати цивільних прав та брати на себе цивільні обов´язки через своїх учасників.

5. Нормами кооперативного права визначаються мета і предмет діяльності кооперативу (товариства), закріплюються кооперативні принципи; види кооперативів та їх об´єднань; внутрішня структура; умови і порядок створення, функціонування і припинення діяльності, права та обов´язки членів кооперативу; основні напрями господарської, соціальної та іншої діяльності з метою задоволення економічних та інших інтересів пайовиків, зміст майнових відносин і господарської діяльності, структура, функції і компетенція органів управління і контролю тощо.

Чинне законодавство України не має законодавчого визначення поняття кооперативу (товариства), яке б стосувалося всіх видів кооперативів. В Законі України «Про споживчу кооперацію» (1992 р.) є визначення споживчого товариства, яке стосується первинної ланки споживчої кооперації. Згідно зі ст. 5 Закону споживче товариство — це самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об´єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.

Індивідуальними членами сільськогосподарського кооперативу і споживчого товариства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, а учнівських товариств — 14-річного віку.

Колективними членами кооперативу можуть бути селянські (фермерські) господарства, колективні сільськогосподарські підприємства, господарські товариства, кооперативні, державні та інші підприємства, що поділяють його цілі та інтереси, або інші юридичні особи.

Законодавство України передбачає й інші види кооперативів. Так, в ст. 20 Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. засвідчено, що суб´єктами права колективної власності поряд , з колективними підприємствами можуть бути кооперативи, господарські об´єднання та інші організації . Земельним кодексом України в редакції від 13 березня 1992 р. (ст. 5) сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства та акціонерні товариства визнано суб´єктами права колективної власності на землю .

У постійне користування надаються земельні ділянки житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам (ст. 66 ЦК України).

6. Законом колишнього СРСР «Про кооперацію в СРСР» (28 травня 1988 р.) дано визначення соціалістичного кооперативу, яке стосується колгоспів, кооперативів в сфері виробництва і послуг, а також споживчих товариств .

Узагальнюючи, можна сказати, що кооператив (товариство) — це самостійне, самоврядне об´єднання громадян, які на основі добровільності, відкритості членства і взаємодопомоги з додержанням кооперативних принципів об´єднуються для спільної господарської чи іншої статутної діяльності з метою поліпшення свого економічного і соціального стану (для споживчих і обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів), або отримання прибутку (для виробничих кооперативів) об´єднуючи для цього частку свого майна (майновий пай) чи землі (земельний пай).

7. В Україні у законодавчому порядку визначено правове становище споживчих товариств і сільськогосподарських кооперативів. Законом України «Про споживчу кооперацію» дано визначення споживчого товариства, порядок його створення, діяльності і ліквідації, встановлено права й обов´язки членів товариства, органів управління, врегульовані відносини і порядок здійснення господарської і соціальної діяльності, розподілу доходів і зовнішньоекономічні відносини, а також взаємовідносини товариств з органами державної виконавчої влади, з підприємствами і організаціями незалежно від їх форм власності (про зміст цих та інших правовідносин, що обумовлюють правове становище споживчого товариства, йдеться в інших розділах книги). Правове становище сільськогосподарських кооперативів визначено Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію». Правове становище кредитних спілок (товариств) в загальних рисах визначено Указом Президента України.

Про діяльність інших видів кооперації законодавчих актів немає.

8. Правове становище виробничих, сільськогосподарських, споживчих, обслуговуючих, садівничих, житлових, житлово-будівельних, дачно-будівельних, гаражних та інших видів кооперативів визначається також їх статутами та іншими установчими документами.

До установчих документів кооперативу, крім статуту, входить акт про їх заснування. Таким актом може бути установчий договір або ж протокол установчих зборів громадян та їх рішення про створення кооперативу (товариства). У протоколі установчих зборів зазначається час і місце їх проведення, кількість засновників, мета, принципи і предмет діяльності кооперативу, порядок створення і компетенція органів управління, формування і використання майна і майнових фондів, розподілу доходів, припинення діяльності. Рішенням установчих зборів затверджується статут кооперативу. Невеликий кооператив може бути утворений установчим договором. Участь у кооперативі юридичних осіб оформляється договорами.

9. Статут — це прийнятий у відповідності із законодавством основний документ, затверджений засновниками кооперативу, яким визначається його правове становище.

У статуті зазначаються такі реквізити: найменування і місцезнаходження; рішення про те, що кооператив є юридичною особою та має свої печатку і штамп, розрахунковий та інші рахунки в установах банків; предмет і мета діяльності; органи управління; порядок їх створення і компетенція; джерела і порядок формування майна, створення майнових фондів, розподілу доходів; порядок та умови припинення діяльності (реорганізації, злиття, поділу і ліквідації), а також інші положення.

Для статуту кооперативу основними реквізитами будуть: встановлення розміру і порядок внесення вступних і пайових внесків, порядок прийняття нових членів, створення пайового і неподільного фондів майна і порядок їх використання, порядок ліквідації кооперативу. У статуті сільськогосподарського кооперативу зазначається порядок формування і використання земельних фондів, здійснення земельно-пайових відносин та ін.

10. У Законі України «Про споживчу кооперацію» (ст. 5 п. 2) записано, що основним документом, який регулює діяльність споживчого товариства, є статут. Зміст статуту кожного кооперативу розробляється і затверджується засновниками самостійно. Важливо, щоб у ньому були чітко сформульовані основні реквізити, які вимагаються для державної реєстрації кооперативу.

Відповідно до ст. 8, п. 2 Закону України «Про споживчу кооперацію» спілки споживчих товариств мають надавати споживчим товариствам практичну допомогу у здійсненні господарської діяльності. Одним із видів такої допомоги є рекомендації по розробці проектів статутів споживчих товариств. Виходячи з цих вимог, п´ятими зборами Ради Укоопспілки п´ятнадцятого скликання 17 червня 1992 р. було затверджено Примірний статут споживчого товариства . Ним рекомендується передбачити в конкретних статутах споживчих товариств такі розділи: вступна частина; загальні положення; членство, права та обов´язки членів споживчого товариства; органи управління і контролю споживчого товариства; власність споживчого товариства; економічна і соціальна діяльність споживчого товариства; реорганізація та ліквідація споживчого товариства.

Загальні вимоги до статутів кооперативів та інших установчих документів полягають у тому, щоб вони не суперечили чинному законодавству, насамперед Конституції України, Цивільному кодексу, Земельному кодексу, законам України «Про власність», «Про підприємництво» (ДЛЯ виробничих кооперативів), про оподаткування, про працю, про охорону праці, про охорону навколишнього середовища, «Про споживчу кооперацію» (для споживчих товариств), «Про сільськогосподарську кооперацію» (для сільськогосподарських виробничих і обслуговуючих кооперативів).

II. На правове становище кооперативів впливають і внутрішньокооперативні нормативні акти, які в межах своєї компетенції приймаються загальними зборами членів кооперативів чи повноважними органами об´єднань кооперативів або спілок. Будучи санкціонованими державою, такі акти належать до локальних нормативних актів. Кооперативи приймають здебільшого такі внутрішньокооперативні нормативні акти:

— Правила внутрішнього розпорядку,

— Положення про пайовий і неподільний фонди,

— Положення про оплату праці,

— Положення про кооперативні виплати на майновий пай,

— Положення про кооперативні виплати на земельний пай (для сільськогосподарських кооперативів) та ін.

До внутрішньокооперативиих актів належить і колективний договір, який укладається між адміністрацією і трудовим колективом кооперативу, в якому застосовується наймана праця.